Ти тут

Речовини, що підвищують чутливість скорочувальних елементів кардіоміоцитів до кальцію - хзсн, идиопатические миокардиопатии

Зміст
ХЗСН, идиопатические миокардиопатии
Історична довідка, поширеність
Класифікація ХЗСН
Етіологія хронічної застійної серцевої недостатності
Патогенез хронічної застійної серцевої недостатності
дихання
Процес збудження-скорочення міокарда
Процес розслаблення міокарда
Хімізм і енергетика пошкодженого міокарда
Роль іонів Са
скоротливі білки
Порушення симпатичної нервової регуляції
Кардіодінамікі і структурна перебудова перевантаженого серця в періоді компенсації
гіпертрофія міокарда
Регресія гіпертрофії міокарда
Міокардіальна система ренін-ангіотензин
Механізм Франка-Старлінг
Кардіогемодинамікиу в періоді декомпенсації
Кисневе постачання тканин
Механізми легеневого застою
Функція нирок при хронічній застійній серцевій недостатності
натрийуретические гормони
Хронічна застійна серцева недостатність з великим МО серця
Класифікація клінічної симптоматики
Фізичних методах обстеження хворих
Дані об`єктивного фізичного обстеження
Водно-електролітні співвідношення
кахектіческая серце
Лабораторні та інструментальні методи дослідження
Додаткові дослідження при хронічній застійній серцевій недостатності
Принципи та стратегія лікування хронічної застійної серцевої недостатності
периферичні вазодилататори
Зниження переднавантаження на серце
Зниження навантаження на серце
Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту
Бета-адреноблокатори
серцеві глікозиди
Показання і протипоказання до призначення серцевих глікозидів
Вибір і методика призначення серцевих глікозидів
режими дигіталізації
Побічні ефекти дигиталисной терапії
Клінічні прояви дигиталисной інтоксикації
Визначення рівня дигіталізації
Лікування дигиталисной інтоксикації
симпатоміметичні аміни
інгібітори фосфодіестерази
Речовини, що підвищують чутливість скорочувальних елементів кардіоміоцитів до кальцію
Усунення надлишку натрію і гіпергідратації дієтою
Сечогінні препарати (діуретики)
Схеми застосування сечогінних засобів
Патологічні синдроми, що виникають при лікуванні хворих діуретиками
Видалення вільної рідини з серозних порожнин, екстракорпоральна ультрафільтрація
Профілактика і лікування аритмій у хворих з хронічною застійною серцевою недостатністю
Підсумкові рекомендації з лікування хворих
идиопатические кардіоміопатії
дилатаційна кардіоміопатія
Клінічна симптоматика при дилатаційноюкардіоміопатії
Лабораторні та інструментальні методи діагностики при дилатаційноюкардіоміопатії
Перебіг, результати, прогноз дилатаційноюкардіоміопатії
Диференціальний діагноз дилатаційноюкардіоміопатії
Лікування хворих з ідіопатичною дилатаційною кардіоміопатією
Речовини з позитивною інотропною дією
гіпертрофічна кардіоміопатія
Патологічна анатомія обструктивної гіпертрофічної кардіоміопатії
Патофізіологія гіпертрофічної кардіоміопатії
Зміни діастолічної функції лівого шлуночка при ЦК
Клінічна симптоматика при гіпертрофічній кардіоміопатії з обструкцією
Електрокардіограма і електрофізіологічні показники при обструктивної ГК
Ехокардіографічні дані при обструктивної ГК
Перебіг ГК, його ускладнення та наслідки
Лікування хворих з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією
рестриктивна кардіоміопатія


Недоліки, властиві інгібіторів фосфодіестерази III, стимулювали пошук нових препаратів, здатних тільки частково пригнічувати ФДЕ III і одночасно володіють властивістю підвищувати чутливість міофібрил серця до іонів Са + Т. До таких речовин відносяться пімобендан і сульмазол, які не тільки підсилюють скоротливість міокарда, але і одночасно забезпечують артеріальну вазодилатацію. Отже, мова йде про новий класі препаратів - кардіотонічних вазодилататорів (Van Meel С., 1985 Niccarelli G., Goldstein R., 1989- Hagemejer F., 1991).
Безсумнівний інтерес викликають результати лікування пімобенданом групи хворих c хронічної застійної серцевої недостатністю, які опинилися стійкими до дигоксину, діуретиків (фуросемід або буметанід), інгібіторів АПФ (каптоприл або еналаприл) і до нітратів. Класифікація ХЗСН по функціональним критеріям відповідала у цих осіб IV класу NYHA, її переглядали через тиждень, місяць і кожні три місяці лікування.
Лікування пімобенданом починали з дози 10 мг 2 рази на день, її поступово знижували на 5 мг в міру зменшення проявів ХЗСН. Під впливом цього препарату у хворих наступало клінічне улучшеніе- стійке зростання гемодинамічних показників відбувалося після чотирьох тижнів лікування. Поліпшувалося не тільки якість життя хворих, але і її тривалість. Кардіоваскулярні ефекти пімобендана зберігалися довше, ніж можна було припускати. грунтуючись на його фармакокінетики (активні метаболіти). Інший препарат цього класу - сульмазол - виявився ефективним протягом чотирьох тижнів, в подальшому його лікувальну дію знижувалося. Встановлено, що пімобендан подовжує тривалість потенціалу дії, тому йому властива протиаритмічна активність, подібна амиодарону. Все ж при появі шлуночкових аритмій під час лікування пімобенданом до нього слід додавати аміодарон.
Отже, серед нових препаратів, що підсилюють скоротливу силу міокарда, мабуть, особливо перспективні для хронічного лікування ті з них, які здатні підвищувати чутливість скорочувального апарату серця до кальцію.



Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Схожі повідомлення

Увага, тільки СЬОГОДНІ!