Інструментальні методи діагностики хвороб нирок у дітей

Термографія (теплобачення)

Дослідження органів сечової системи дозволяє в ряді випадків судити про активному запальному процесі, злоякісному новоутворенні. Високої діагностичної цінності даний метод не має.

Ультразвукова діагностика

Можливості методу ультразвукової діагностики:

1. оцінка розмірів, положення, форми нирок;
2. оцінка структури нирок;
3. оцінка сечового міхура;
4. оцінка функціонального стану нирок;
5. виявлення порожнинних набряків;
6. оцінка ниркового кровотоку.

Показання до проведення УЗД сечової системи (По І. В. Дворяковскій і співавт., 1986 із змінами.):

1. скринінг діагностика сечової системи для оцінки «здоровий-патологія»;
2. підозра на вроджену аномалію нирок - виявлення виду аномалії;
3. підозра на гідронефроз, уретерогідронефроз, мегауретер - встановлення патології, ступеня, стадії процесу, визначення рівня обструкції;
4. неконтрастірованіе нирки при рентгенологічному дослідженні ( «німа нирка») - встановлення наявності або відсутності нирки;
5. «Мала нирка» - диференціальна діагностика гіпоплазії, вдруге зморщеною нирки;
6. дифузна хвороба нирок - визначення розмірів і площі органу, оцінка внутрішньої структури і встановлення гостроти патологічного процесу;
7. підозра на об`ємний процес - диференціальна діагностика з пухлиною, кістою і абсцесом, визначення місця розташування освіти і його розмірів;
8. поликистозная хвороба - виявлення і визначення розмірів кіст;
9. травма черевної або поперекової області - визначення пошкодження нирок і його локалізації;
10. підозра на сечокам`яну хворобу - визначення місця розташування конкремента, його розміру, форми, складу;
11. артеріальна гіпертензія - виняток її ниркового генезу;
12. енурез - виняток урологічного генезу;
13. підозра на патологію сечового міхура - оцінка стану стінок сечового міхура, гирла сечоводів, дивертикул, уретероцелє, зрощення, чужорідне тіло;
14. патологічна рухливість, нефроптоз - визначення рухливості нирок;
15. динамічне спостереження в ході лікування або після хірургічного лікування хвороб нирок, сечоводів, сечового міхура;
16. виявлення порожнинних набряків (асцит, гідроторакс, гидроперикард) при нефротичному синдромі;
17. проведення пункційної біопсії нирки - визначення оптимального місця пункції;
18. визначення кількості залишкової сечі після сечовипускання;
19. оцінка функціонального стану нирок за ехогенності (через «печінковий вікно», селезінку);
20. оцінка функціонального стану нирок за навантажувальної пробі з лазиксом під контролем УЗД [Марцулевіч О. І. та співавт., 1992].

Протипоказань до проведення ультразвукових досліджень немає.

ендоскопічні методи

цистоскопія

Можливості методу:

1. оцінка стану слизової сечового міхура, топіки і стану сечоводів;
2. оцінка освіти усередині сечового міхура - уретероцелє, зрощення, чужорідне тіло, дивертикул, поліп.

Показання до проведення цистоскопії (По В. М. Державіну і співавт., 1984- з ізм.):

1. макрогематурия або пиурия;
2. подвоєння чашечно-мискової системи і сечоводів;
3. підозра на уретероцелє;
4. міхурово-сечовідний рефлюкс;
5. підозра на камінь, чужорідне тіло, пухлина сечового міхура;
6. екстрені випадки - діагностика, травма сечового міхура, виявлення причин макрогематурии, ниркова колька.

Протипоказання до проведення цистоскопії:

1. непрохідність уретри для цистоскопа;
2. гострі дизуричніявища.

Техніка проведення цистоскопії описана в урологічній літературі.

Оцінка результатів цистоскопії (По В. М. Державіну і співавт., 1984- з ізм.):

1. прохідність уретри;
2. обсяг сечового міхура;
3. наявність крові, гною, кристалів;
4. топіка усть і оцінка їх функції (скорочення, характер і сила викидається струменя сечі);
5. форма усть (щелевидная, овальна, серповидная і ін.);
6. стан слизової оболонки (в нормі - рожево-жовтуватий колір з древовидно розгалужуються судинами);
7. оцінка сечоміхурового трикутника і області шийки сечового міхура.

хромоцистоскопия

Можливості методу:

1. орієнтовна роздільна оцінка функції нирок;
2. знаходження гирла сечоводу при ектопії.

Показання до хромоцистоскопии:

1. орієнтовна оцінка функції нирок;
2. пошук гирла при ектопії;
3. диференційний діагноз ниркової коліки від болю в животі;
4. виявлення обструкції сечоводу.

Метод поступається по діагностичної значущості екскреторної урографії і радіоізотопної ренографии. Виділення индигокармина може бути загальмовано в зв`язку з порушенням секреторної функції канальців і порушенням уродинаміки.
Діагностичну значимість має асиметрія проби - запізнювання появи индигокармина і менша інтенсивність фарбування струменя сечі з одного боку.
У нормі індігокармін починає виділятися з усть через 3-4 хв після внутрішньовенного або через 10-12 хв після введення.

Діагностичний алгоритм при асциті в періоді новонародженості