Розлади психічної діяльності у літніх і ендокринні залози - розлади психічної діяльності в пізньому віці

Спільно з А. А. Шаталової (1966) нами було проведено дослідження вмісту адреналіну (А) і норадреналіну (НА) в крові і сечі хворих з розладами психічної діяльності в пізньому віці. Як вже вище зазначалося, у практично здорових людей в старості кількість А значно вище, а кількість НА значно нижче, ніж в крові молодих людей. Співвідношення А і НА у старих людей дорівнює 1,0 до 0,5, в той час як у молодих людей цей коефіцієнт дорівнює 1,0 до 1,5. У хворих на судинні (атеросклеротичними та гіпертонічними) психозами в старості в порівнянні з практично здоровими людьми похилого віку кількість А ще вище, але підвищено також і кількість НА. Особливо високими були показники у хворих з гіпертонічними психозами, які, як відомо, часто супроводжуються значно вираженою тривогою. Щось інше спостерігалося у хворих зі старечими (первічноатрофіческімі) процесами. У хворих цієї групи кількість адреналіну в крові таке ж, як у практично здорових людей похилого віку, але кількість НА значно вище навіть, ніж у судинних хворих. Наведені дані переконливо показують, що як кількість А і НА, так і їх співвідношення статистично достовірно різні в практично здорових людей в пізньому віці, у судинних хворих на розлади психічної діяльності в старості і у хворих власне старечими психозами. Це дає відоме право думати, що вміст катехоламінів в крові при цих захворюваннях грає деяку патогенетичну роль. Слід ще зазначити, що коли всі досліджені хворі з розладами психічної діяльності в пізньому віці були розділені на дві групи в залежності від переважання в психопатологическом симптомокомплексе афективних порушень (тривоги, страху) або проявів недоумства, виявилося, що чим виражено страх, тим вищий вміст адренергічних речовин в крові. Для більш повного уявлення про катехоламінова обміні у вивчених хворих слід ще навести дані про їхній зміст в сечі. Виявилося, що у здорових осіб в пізньому віці А і НА виводиться сечею майже в 3 рази менше, ніж у молодих людей. Трохи вище, ніж в осіб з фізіологічної старістю, виділення сечею А і НА у хворих старечими псіхозамі- і ще воно вище у хворих з судинними психозами. Ці дані дозволяють думати, що затримка катехоламінів в організмі (зменшення їх виділення сечею) грає в старості якусь захисну роль. Отже, і по виділенню А і НА сечею досліджені групи хворих різняться.
Функціональний стан ендокринних залоз при розладах психічної діяльності в пізньому віці вивчено недостатньо, а наявні з цього питання дані суперечливі (Engle a. Pincus, 1956- Jores, 1958- Gordon a. Adams, 1956, і ін.). Наведемо тут лише коротко результати досліджень, проведених в цьому напрямку у нас. Як вказувалося, у практично здорових людей в пізньому віці спостерігається тенденція до зниження функціонального стану щитовидної залози. Дослідження щитовидної залози по її здатності до поглинання радіойоду (Л31) у хворих передстаречому і старечими психозами (А. М. Гарцман) показало, що у всіх хворих з пресенільного і сенільний деменції спостерігається значне статистично достовірне зниження цієї здатності в порівнянні з контрольною групою психічно здорових старих людей. Інші дані відзначаються у хворих з функціональними психозами в старості. У них це зниження менш виражено, а у більшості хворих з тривожно-маячними синдромами мало місце навіть підвищення функціонального стану щитовидної залози (табл. 17).
Для з`ясування природи зниження функціонального стану щитовидної залози у хворих з недоумством в старості було досліджено вплив тиреотропного гормону на показники поглинання йоду. Виявилося, що у більшості досліджених тиреотропний гормон збільшував поглинання йоду в 2 3 рази, однак у деяких хворих воно все ще виявлялося нижче, ніж у контрольній групі. Це дозволяє вважати, що зниження функціонального стану щитовидної залози більше залежить від факторів центральних, ніж периферичних. Проведені тієї ж методикою дослідження у хворих з судинними психозами (Г. І. Меєр, 1964) показали, що і у них функціональний стан щитовидної залози знижено (в порівнянні зі здоровими того ж віку). Однак зіставлення даних показує, що при старечих деменція це зниження більше виражено, ніж при судинних захворюваннях головного мозку.
Дослідження вмісту 17-кетостероїдів в сечі у хворих з церебральним атеросклерозом в старості (Г. І. Меєр) показало, що у переважної більшості хворих він знижений. Але так як у таких хворих значно порушена і синтетична антитоксическая функція печінки, то зниження виділення 17-кетостероїдів може бути пояснено не тільки зниженням функціонального стану кори надниркових залоз.
Таблиця 17
Функціональний стан щитовидної залози у психічно хворих в пізньому віці.
Досліджено методом введення Л31
(У% до введеної дозі)