Види гострих порушень мезентериального кровообігу - гострі порушення мезентериального кровообігу

ВИДИ ГОСТРИХ ПОРУШЕНЬ Мезентеріальний КРОВООБРАЩЕНИЯ
Гострі порушення мезентериального кровообігу довгий час відносили до вкрай рідкісним захворюванням. Лише за останні роки стало з`ясовуватися дійсне значення цього захворювання для клінічної медицини. Відомо, що число померлих від інфаркту кишечника перевершує число померлих від таких поширених захворювань, як гострий апендицит, проривна виразка, кишкова непрохідність.
Побічно про частоту захворювання можна судити за даними, опублікованими за останні роки (табл. 3).
Таблиця 3
РОБОТИ, В ЯКИХ ЗАЗНАЧЕНО НАЙБІЛЬША КІЛЬКІСТЬ ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ПОРУШЕННЯМ Мезентеріальний КРОВООБРАЩЕНИЯ

Хоча в більшості робіт наводиться матеріал за багато років, кількість спостережень говорить не про рідкості, а скоріше про частоту захворювання.
В деякому протиріччі з цим висновком, на перший погляд, варто показник госпіталізації хворих з цим захворюванням в хірургічний стаціонари. По відношенню до всіх надходять в хірургічні відділення хворі з гострими порушеннями мезентериального кровообігу складають тільки 0,1-0,39% (А. П. Лебедєв, 1958 М. П. Бєляєв, 1965 М. Н. Чуприкова, 1975- Wilson , Block, 1956- Miller, Di Mare, 1968). Разом з тим слід звернути увагу на той факт, що ці хворі госпіталізуються не тільки в хірургічні відділення, а й в терапевтичні, інфекційні та ін. Хворі не концентруються в спеціалізованих судинних відділеннях, а надходять в різні лікарні, що і створює уявлення про рідкості захворювання .
Найбільш демонстративно підтверджує частоту захворювання аналіз загальнолікарняній летальності, в якій відсоток летальності від порушень мезентериального кровотоку досить значний (табл.4).
Таблиця 4
ЧАСТОТА ГОСТРИХ ПОРУШЕНЬ Мезентеріальний кровообігу (ЗА ДАНИМИ РОЗКРИТТЯ)

Природно, що ці цифри не відображають повною мірою частоту захворювання, оскільки не враховуються вижили хворі після оперативних втручань, а також хворі, у яких настає компенсація кровообігу.
Можна погодитися з думкою багатьох авторів про те, що гострі порушення мезентериального кровотоку за останні роки стали зустрічатися частіше (Б. Н. Кушелевського, Е. Г. Шмідт, 1958 Е. І. Чазов, 1966, і ін.). І це зрозуміло, тому що збільшується не тільки народонаселення, а й тривалість життя людей.
Значний інтерес для клініциста представляє частота виникнення різних видів порушень мезентериального кровообігу.
У табл. 5 представлені дані про поразку судинних зон основними видами гострих порушень мезентериального кровообігу у хворих, які лікувалися в факультетської хірургічної клініці ім. С. І. Спасокукоцького.

Таблиця 5
ПОРАЗКА СУДИННИХ ЗОН ОСНОВНИМИ ВИДАМИ ГОСТРИХ ПОРУШЕНЬ Мезентеріальний КРОВООБРАЩЕНИЯ

Емболії спостерігалися у 44,2% хворих, тромбози артерій дещо рідше - у 32,9%. Неокклюзіонние порушення зустрілися тільки в 12,8% спостережень, а тромбоз вен - в 10,1%.
Таким чином, емболія і тромбоз брижових артерій є найчастішими причинами порушень брижєєчного кровотоку і разом, за нашими даними, становлять 77,1%.
З табл. 5 видно, що частіше виникали поразки в системі верхньої брижової артерії (76,1%), рідко - в системі нижньої брижової артерії (в 5,9%).
До теперішнього часу триває дискусія про те, що зустрічається частіше - емболія або тромбоз мезентеріальних артерій. На початку XX століття більшість авторів вважали, що емболія брижових артерій є найчастішою причиною артеріальної закупорки. Такої думки дотримувалися А. А. Кадьян (1903), Е. В. Черкавская (1911), А. В. Брітні (1913), А. К. Педенко (1913), Reich (1913) і ін. Багато авторів вважають, що тромбоз брижових артерій зустрічається частіше емболій (В. С. Смоленський, 1961- Johnston, Baggenstoss, 1949 Solheim, 1963- Pierce, Brockenbrough, 1970).
Інші дослідники відстоюють точку зору про превалювання емболій над тромбозами артерій (М. О. Стернин, 1957- А. Г. Земляний, 1962- В. Д. Федоров, 1965 Uricchio et al., 1954- Wilson, Block, 1956, і ін.)
При з`ясуванні співвідношення емболій і тромбозів артерій ми користувалися клініко-анатомічними зіставленнями, даними ангіографії і результатами оперативних втручань. Дані, засновані переважно на патологоанатомічному матеріалі, зазвичай страждають великий неточністю, так як відрізнити емболію від тромбозу не завжди можливо (Я. Л. Раппопорт, А. І. Абрикосов, 1957). Особливо демонстративними в цьому плані є дані, представлені Н. К. Пермяковим і співавт. (1971): з 199 випадків порушеного мезентериального кровотоку вони виявили емболію брижових артерій тільки в 6. Тому автори припускають, що емболії зустрічаються значно частіше.
У літературі є багато повідомлень про значне числі емболій. Goldman (1958) знайшов емболію у 40,8% хворих, Wilson, Block (1956) -у 60,8%, Havia, Inberg (1975) -у 63,4%. З огляду на отримані нами дані, ми вважаємо, що цифри цих авторів більш відповідають дійсності.
Якщо відомості про частоту емболії і тромбозів артерій залишаються суперечливими, то щодо частоти венозних тромбозів думку авторів єдине: за останні кілька десятиліть кількість венозних тромбозів значно скоротилося. У попередні роки венозний тромбоз зустрічався значно частіше, а за даними деяких авторів, навіть переважав над артеріальною патологією (Laufman, Scheinberg, 1942- Johnston, Baggenstoss, 1949). В даний час тромбоз мезентеріальних вен зустрічається у багато разів рідше артеріальних оклюзій. Так, наприклад, М. І. Литкін і співавт. (1974) знайшли тромбоз брижових вен у 16,2% хворих, Ottinger, Austen (1967) - у 7,3%, Pierce, Brockenbrough (1970) - у 3,5%.
Зменшення частоти венозних тромбозів пов`язано, мабуть, з чисельним скороченням такої патології, як флебіт брижі при гнійних захворюваннях черевної порожнини, і відносним збільшенням у зв`язку з цим інших видів порушень мезентериального кровотоку.
Настільки ж суперечливі дані літератури про частоту неокклюзіонних порушень мезентериального кровотоку Багато авторів взагалі не виділяють цей вид порушень кровотоку, інші знаходять його у значної частини хворих. Так, якщо Jackson (1963) виявив неокклюзіонние порушення мезентериального кровообігу у 12% хворих, Levine (1970) -у 20%, то Pierce, Brockenbrough (1970) -у 50%, a Williams і співавт. -навіть у 80%. У наших спостереженнях оклюзійні порушення мезентериального кровотоку переважали над неокклюзіоннимі. Не викликає сумнівів факт, що оклюзії брижових судин зустрічаються значно частіше неокклюзіонних порушень мезентериального кровообігу.