Профілактика дії на людей фізичних канцерогенних чинників - загальна онкологія
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ І ШЛЯХИ ПРОФІЛАКТИКИ ДІЇ НА ЛЮДЕЙ ФІЗИЧНИХ канцерогенних чинників
У сучасній літературі до практично значущим фізичним канцерогенним агентам прийнято відносити лише радіаційні фактори - іонізуюче випромінювання всіх типів і з будь-яких джерел і природне ультрафіолетове випромінювання. Що ж стосується принципів і шляхів профілактики канцерогенної дії радіації на людей, то вони розроблені, випробувані і застосовуються, по суті, тільки в відношенні іонізуючого випромінювання.
В основі системи профілактики канцерогенної дії на людей іонізуючого випромінювання лежить принцип його нормування. При гігієнічному лимитировании шкідливих Aгент найважливіше значення набуває питання про наявність чи відсутність порога їх небезпечної дії, а також, в разі існування такою порога, про його рівень. В даний час провідними в питанні про гігієнічний регламентування іонізуючих випромінювань міжнародними організаціями МАГАТЕ, МКРЗ, НКДАР при ООН визнається необхідним регламентувати вплив іонізуючої радіації з позицій безпорогова, виходячи з лінійної (прямо пропорційною) залежності між дозою і її ефектом при будь-яких, навіть самих низьких, дозах.
При цьому принцип безпорогова дії іонізуючої радіації був прийнятий не внаслідок доведеності його справедливості, а постулював без досить строгих доказів його істинності.
Постулювання принципу безпорогова при гігієнічному peгламенгірованіі іонізуючих випромінювань фахівці в галузі радіаційної гігієни виправдовують тим, що не існує і не може бути отримано прямих експериментальних доказів ні наявності порога, ні його відсутності [Ільїн Л. А., Книжников В. А., 1979]. Основним аргументом на користь цього твердження є те, що отримуються в дослідах на тваринах або в епідеміологічних дослідженнях дані про частоту пухлин і їх латентному періоді мають статистичний характер. При одній і гой же дозі радіації мінімальна діюча доза (поріг), а також латентний період залежать від числа взятих в досвід тварин (або чисельності спостерігається групи населення в епідеміологічних дослідженнях). Тому отримані в експериментальних дослідженнях (в яких використовується обмежена кількість тварин або людей) величини мінімально діючих доз і латентного періоду не можуть бути перенесені автоматично на все населення.
На думку прихильників застосування принципу безпорогова, найбільш обгрунтованим при регламентації випромінювань є прийняття концепції безпорогова, по-перше, як краще узгоджується з теоретичними передумовами, по-друге, як найбільш обережною, щадить [Ільїн Л. А., Книжников В. А., 1979].
Іншим важливим елементом забезпечення гігієнічного регламентування іонізуючих випромінювань є визначення ступеня ризику виникнення пухлин при даній дозі. Для визначення ступеня ризику використовують одержувані в експериментальних (або епідеміологічних) дослідженнях результати вивчення залежності доза - ефект (або доза - час - ефект). На основі цих даних можна оцінити ймовірність виникнення відповідних пухлин при будь-якій дозі діє на організм випромінювання.
При нормуванні на основі принципу безпорогова дії виходять з величини ймовірного ризику, який можна прийняти допустимим. У зв`язку з цим особливу відповідальність набуває завдання визначення величини ризику, який можна вважати прийнятним або допустимим в кожному конкретному випадку. При вирішенні цього питання в радіаційної гігієни в даний час виходять з наступного. По-перше, враховується те, що практично виявляється канцерогенний вплив іонізуючого випромінювання проявляється при дозах, в 10-100 разів менших тих, при яких воно надає загальнотоксичну дію. Тому гігієнічна регламентація орієнтується в першу чергу на канцерогенну дію. По-друге, вихідним моментом у встановленні допустимого ризику канцерогенної дії радіації служить канцерогенний ризик, обумовлений радіаційним фоном. Радіаційні впливу нових джерел опромінення нормують на рівні, помітно меншому ефективної дози природного (природного) фону. В останні роки нормативи прийнято встановлювати на рівні 5 - 25% від ефективної дози природного фону [Книжников В. А., 1975- Норми радіаційної безпеки, 1978- Ільїн Л. А., Книжников В. А., 1979]. Такі дози, відповідно до сучасних уявлень, відповідають додатковому щорічного ризику 25 - 50 випадків смерті від раку на 1 млн. Чоловік. Таким чином, прийнята в даний час як в нашій країні, так і за кордоном система гігієнічного регламентування іонізуючого випромінювання направлена, в принципі, на стримування зростання природного радіаційного фону. У цій системі відсутні будь-які заходи, спрямовані на зниження природного радіаційного фону.
В цілому санітарно-гігієнічна профілактика канцерогенної дії іонізуючих випромінювань різного походження базується на наступних принципах: неперевищення дозової межі, неможливість будь-якого необґрунтованого опромінення, зниження дози до можливо низького рівня [Норми радіаційної безпеки, 1978]. Необхідно особливо підкреслити актуальність цих принципів при використанні іонізуючих випромінювань в медицині для діагностики та терапії. Справа в тому, що ефективні річні дози опромінення населення за рахунок цих операцій в деяких країнах досягають 30% від загальних ефективних доз, обумовлених дією радіації з усіх джерел, включаючи і природний радіаційний фон. У ряді випадків медичне використання іонізуючої радіації створювало цілком реальний канцерогенний ризик. Зареєстровані також випадки онкологічних захворювань людей в результаті опромінення в медичних цілях [Бабаєв Н. С. та ін., 1981].
До радіаційних факторів, канцерогенну дію яких на людей вдається практично виявити, відносяться також сонячні УФЛ. Однак якщо, на думку авторитетних фахівців [дол Р., Піто Р., 1984], майже жоден з 1,4% (від усіх смертей від ракових захворювань) випадків, що залежать від фонової іонізуючої радіації, неможливо попередити, то з потенційними онкологічними наслідками дії УФЛ справа йде трохи краще. За даними тих же авторів, за допомогою практичних заходів профілактики впливу на людей УФЛ можна попередити близько 1% і, звичайно, ніяк не більше 2% смертей (мається на увазі загальна смертність від онкологічних захворювань).
Слід зазначити, що різні ракові захворювання, пов`язані з впливом УФЛ, не однаково легко піддаються як попередження, так і лікування. Найскладніше в тому і в іншому відношенні ситуація з меланомами, виникнення 50% або більше яких в даний час пов`язують з опроміненням УФЛ.
Попередження канцерогенної дії УФЛ пов`язано, в основному, з заходами особистої профілактики, спрямованими на обмеження впливу її на відкриту шкіру людей. Останнім часом привертають також увагу відомості про те, що деякі креми для засмаги можуть містити канцерогенні речовини. Мабуть, парфумерної та медичної промисловості при розробці кремів, мазей і помад, що наносяться на ділянки шкіри, що піддаються опроміненню сонячним світлом, необхідно враховувати також дані про те, що за певних умов УФЛ можуть індукувати освіту НС з попередників, якщо вони містяться в цих препаратах.
