Лікарські засоби при виразковій хворобі - клінічна фармакологія

глава 7
ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ СИСТЕМИ ТРАВЛЕННЯ
Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки
В даний час в розвитку виразкової хвороби надають значення декільком факторам, впливаючи на які можна не тільки привести до рубцювання і загоєнню виразки, але і попередити її рецидиви. До них відносяться розлади регуляції діяльності шлунка і дванадцятипалої кишки, в першу чергу роз`єднання моторно-рухової функції, гіперпродукція G-клітинами гастрину і, відповідно, пепсину і соляної кислоти, що веде до появи агресивних властивостей шлункового вмісту, порушення захисного слизового бар`єру, зміни мікроциркуляції в шлунку під впливом біологічно активних речовин (особливо серотоніну і гістаміну).
Відповідно до патогенезу умовно виділяють кілька груп лікарських препаратів, що застосовуються як самостійно, так і в комплексній терапії виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. До них відносяться антаціди- блокатори М-холінорецепторов- препарати, що оберігають слизову шлунка від пошкодження, що поліпшують моторну функцію-блокатори Н2-рецепторів, що покращують регенерацію тканин.
антациди. До антацидам відносять ряд сполук, які прямо взаємодіють в шлунку з соляною кислотою, інактівіруя її.
Гідроокис алюмінію застосовується в вигляді 4% суспензії у воді. Препарат нейтралізує соляну кислоту (1 г гідроксиду алюмінію нейтралізує 250 мл 0,1 N розчину соляної кислоти), при цьому утворюються нерозчинні і не всмоктуються з`єднання алюмінію і pH шлункового соку знижується. Іони хлору реабсорбуються, алкалоз не розвивається. Застосовують по 1-2 чайні ложки 4-6 разів на день.
Доцільно поєднувати гідроокис алюмінію з окисом магнію (магнезія палена). Окис магнію прямо взаємодіє з соляною кислотою з утворенням хлориду магнію, що володіє послаблювальними властивостями. З метою подовження антацідного дії окису магнію її застосовують в дозі 0,5-1,0 г через 1-3 години після їжі. Окис магнію входить до складу багатьох інших антацидних препаратів.
Альмагель - це комплексний препарат, що складається з гідроксиду алюмінію і окису магнію з додаванням D-сорбіту. Являє собою в`язку рідину, яка застосовується при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гострих і хронічних гастритах гіперацидному, езофагіті. Володіє антацидними, адсорбуючі та обволікаючі властивості, D-сорбіт сприяє желчеотделению і має послаблюючу дію.
Альмагель А містить на кожні 5 мл гелю 0,1 г анестезину. Його використовують при хворобливості в епігастрії, нудоти, блювоти.
Альмагель і альмагель А застосовують всередину по 1 -2 чайні ложки 4-6 разів на день за 30 хв до їди і перед сном. Перед прийомом альмагеля не слід пити, а після прийому рекомендується перевертатися протягом декількох хвилин для кращого розподілу його в шлунку. При тривалому застосуванні, більше 3-4 тижнів, можливий розвиток гипофосфатемии, зазвичай спостерігаються запори.
Близькими властивостями володіє фосфалюгель, що містить мінеральний гель фосфату алюмінію, органічний гель, агар-агар. Застосовують при виразковій хворобі в дозі по 128-190 г (8-12 доз).
Трісілікат магнію відомий також як адсорбуюче, що обволікає і антацидний засіб при всіх гіперацидних станах: 1 г трісілікат магнію пов`язує 155 мл 0,1 N розчину соляної кислоти. До відмінної риси препарату відноситься те, що трісілікат магнію є домедленнодействующім антацидною засобом. Колоїд, що утворюється в результаті взаємодії трісілікат магнію і соляної кислоти, має велику адсорбційну здатність і оберігає слизову оболонку шлунка від агресивної дії пепсину і соляної кислоти. Трісілікат магнію у вигляді порошку приймається всередину по 0,5-1,0 г 3-4 рази на добу.
Нітрат вісмуту основний володіє терпкими і антисептичними властивостями, в зв`язку з чим він широко використовується самостійно або в складі інших препаратів для лікування виразкової хвороби, колітів, ентеритів. Призначають його всередину по 0,25-0,5 г 2-3 рази на день.
Викалин - комплексний препарат, що складається з нітрату вісмуту основного (0,35 г), карбонату магнію основного (0,4 г), бікарбонату натрію (0,2 г), порошку кореня лепехи і кори крушини (по 0,025 г), рутина і келліна (по 0,005 г). Надає в`яжучу, антацидний, проносне дію.
Викалин застосовують при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки по 1-2 таблетці 3 рази в день після їди, запивають полстаканом теплої води. Лікування проводять протягом 1-3 міс. при дотриманні дієти.
В і к а і р (ротор) містить ті ж інгредієнти, що і викалин, за винятком рутина і келліна. Показання до застосування ті ж, що і у вікалін.
Сукралфат (вентер) є базовою алюмінієвої сіллю сахарозний октасульфата. Його противиразкову дію грунтується на зв`язуванні препарату з білками з омертвілої тканини в складні комплекси, які утворюють міцний бар`єр, що володіє захисними властивостями в місці локалізації виразкового ураження. Сукралфат локально нейтралізує шлунковий сік, не впливаючи на pH всього шлунка ,: уповільнює дію пепсину і абсорбує жовчні кислоти.
Препарат абсорбується на 3-5% від введеної дози, а більше 90% в незміненому вигляді виділяється з калом. На місці виразки препарат фіксується на 6 ч. За ефективністю препарат можна порівняти з циметидином і карбеноксолоном.
Близьким за дією до сукралфату є противиразковий препарат д е н о л. Вентер і де-нол, за даними рандомізованого дослідження, викликають рубцювання виразок дванадцятипалої кишки за 3 тижні.
Сукралфат застосовується по 1 г 4 рази на день перед їжею (і перед сном). До побічних дій відносяться запори і сухість у роті.
Блокатори М-холінорецепторів. До найбільш вивченим противиразкових засобів відносяться блокатори М-холінорецепторів.
Атропіну сульфат викликає блокаду М-холінорецепторів, робить їх нечутливими до ацетилхоліну, що утворюється в області закінчення постгангліонарних парасимпатичних (холінергічних) нервів. Атропін зменшує секрецію слини, шлункових, бронхіальних потових залоз, підшлункової залози, викликає тахікардію і знімає тонус гладком`язових органів.
Атропін показаний при виразковій хворобі, пилороспазме холециститі ,, жовчно-кам`яної хвороби, спазмі кишечника і сечових шляхів, бронхоспазм.
Застосовують його у вигляді таблеток або порошку по 0,0005 г 1-2 рази на день, або по 5-10 крапель 0,1% розчину перед їжею 2-3 рази на день, або по 0,5-1,0 мл 0 , 1% розчину підшкірно, внутрішньом`язово, рідше внутрішньовенно 2-3 рази на день.
Препарат не можна призначати при глаукомі.
Властивостями атропіну володіють препарати беладони (беладонна), яка входить до складу багатьох ліків (солутан, беллатаминал, бекарбон, бесалол, бепасол, беллалгін і т. Д.).
Близький за своїми властивостями до атропіну платифиллин, який як спазмолітичний засіб нерідко використовується для фармакотерапії у вигляді таблеток по 5 мг або 0,2% розчину (виразкова хвороба),
М е т а ц і н відноситься до сильних М-холіноблокатори, хоча в ефективності дещо поступається атропіну. Показаний при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, спазмах гладкої мускулатури кишечника.
Застосовують його по 0,2 мг 1-3 рази на день або по 0,5-1,0 мл 0,1% розчину 2 рази на день. Метацин протипоказаний при глаукомі.
Пропантелін бромід (про-бантин) відноситься до холіноліті-кам пролонгованої дії. Застосовується в дозі 15 мг 3 рази на день до їди, іноді на початку лікування використовується з метою поліпшення біодоступності препарату.
Пропантелін бромід призначають при виразковій хворобі, гострому панкреатиті, при проведенні ендоскопії.
Препарат протипоказаний при глаукомі, обструктивних захворюваннях шлунково-кишкового і сечовивідного трактів, важкому неспецифічний виразковий коліт, рефлюкс-езофагіті та діафрагмальної грижі, міастенії.
В даний час визнана теорія про існування двох підтипів мускаринових рецепторів (МХ їм2). Був синтезований новий високоселективний блокатор Мрецепторов пірензепін (карбамазепін), який в експерименті та клініці придушував шлункову секрецію соляної кислоти, пепсину, гастрину і збільшував кровотік в шлунку. По механізму дії він відрізняється від атропіну. Крім того, пірензепін володіє гастропротектівной властивостями і стимулює захисну слизеобразование в шлунку.
Його застосовують при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, синдромі Золлінгера - Еллісона по 50 мг 3 рази на день протягом 1 міс.
Побічні явища рідкісні, з них можна назвати запаморочення і головний біль.
Метоклопамід і сульпірид. Метоклопамід (церукал, реглан) є похідним ортопрокаінаміда. Механізм дії препарату пов`язаний з блокадою допамін-рецепторів і придушенням вивільнення ацетилхоліну. Препарат пригнічує блювотний рефлекс і моторну функцію шлунка.
Препарат швидко і повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті, його биоусвояемость становить близько 80%, через 1 год після прийому спостерігається пік концентрації в крові, де 40% препарату пов`язана з білками, решта - з форменими елементами. З сечею 20% метоклопаміда в незміненому вигляді, метаболіти його представлені Сульфатовані сполуками і глюкуронідами. Нирковийкліренс препарату дорівнює 0,16 (л / кг) / год, загальний - 0,7 (л / кг) / год. Т1 / 2 препарату становить 3,5-5 год і залежить від дози препарату і способу його введення. Обсяг розподілу дорівнює 3 л / кг маси тіла. У хворих з нирковою недостатністю виведення препарату різко загальмовано.
Метоклопамід показаний при блювоті різного походження, гикавці, нудоті, комплексному лікуванні виразкової хвороби, дискінезії органів черевної порожнини, метеоризмі. Використовується як допоміжний засіб при рентгенодіагностичних дослідженнях.
Препарат приймають всередину по 5-10 мг 2-3 рази на день до їди, внутрішньом`язово або внутрішньовенно вводять по 2 мл (10 мг) 2-3 рази на день.
Побічні дії у вигляді екстрапірамідних симптомів спостерігаються рідко (1%).
Внаслідок посиленого пасажу ліків через шлунково-кишковий тракт зменшується всмоктування ряду ліків (дігоксин, окситетрациклін, фенацетин і т. Д.).
Сульпирид (еглоніл, догмати) близький за походженням і фармакологічними властивостями метоклопаміду. Надає протиблювотну дію, має помірний антисеротоніновий ефект, має слабку нейролептическим, тимолептическим і стимулюючим властивостями (антидепресивні властивості). Однак він є селективним антагоністом допамін-рецепторів.
Сульпирид застосовується в психіатрії. При виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки його приймають всередину по 100-300 мг / добу або по 2 мл 5% розчину 2 рази на день.
Серед побічних явищ спостерігаються пірамідні порушення, збудження, порушення сну, підвищення артеріального тиску, порушення менструацій, рідко галакторея та гінекомастія.
Сульпирид протипоказаний при феохромоцитомі, вираженої артеріальної гіпертонії.
Блокатори H1- і Н2-рецепторів. В даний час розрізняють два види гістамінових рецепторів (Н1 і Н2), що розташовуються в різних органах і тканинах. При порушенні цих рецепторів відбувається цілий ряд змін в організмі.
Функції Н1 і Н2-рецепторів і їх основні антагоністи
стимуляція

Розрізняти їх стало можливим завдяки синтезу мепіраміна і буріаніда, блокуючих відповідно Н1 і Н2-рецептори.
Блокатори рецепторів представлені переважно засобами, що застосовуються для лікування і профілактики алергічних реакцій (димедрол, супрастин, діазолін і т. Д.), А пригнічення ними Hj-рецепторів ЦНС дозволяє використовувати їх в якості седативних засобів.
Антагоністи Н1 і Н2-рецепторів
антагоністи

Відомо, що під впливом гістаміну відбувається стимуляція всіх травних, слинних, шлункових і підшлункової залоз, жовчовиділення. Однак найбільш виражена стимуляція спостерігається з боку парієтальних клітин шлунка, які продукують соляну кислоту. Н2-рецептори шлунка пов`язані з аденилатциклазой, і під впливом гістаміну збільшується рівень циклічного АМФ, який може активувати карбоангидразу, що бере участь в утворенні вільних іонів хлору і водню. Блокатори Н2-рецепторів гальмують вироблення парієтальних клітинах соляної кислоти, а також пепсину.
Циметидин (тагомет, цінемет) є Н2-блокатором. Біозасвоюваність циметидина у здорових - 72%, а у хворих на виразку - 60% після прийому 200 мг препарату. Т1 / 2 становить 2 ч, кліренс плазми 490 мл / хв, нирковий кліренс 290 мл / хв. З віком і при підвищенні маси тіла кліренс препарату збільшується. Терапевтична концентрація циметидину дорівнює 0,5 мкг / мл. Препарат метаболізується в печінці, частково виводиться з сечею, частково з калом.
Циметидин - потенційний інгібітор мікросомпечінки (оксіліазной активності) і, зокрема, пригнічує метаболізм варфарину, діазепаму, дифеніну і пропранололу.
Препарат призначають при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, виразковій хворобі, синдромі Золлінгера - Еллісона, гострому шлунковому кровотечі, езофагіті, рефлюкс-езофагіті.
Циметидин приймають по 200 мг 3 рази на день і 400 мг на ніч. Лікування тривале, роками. Протипоказання до застосування препарату відсутні.
Побічні дії мають місце в невеликому числі випадків і пов`язані з впливом циметидину на ЦНС (сомнамбулізм, дезорієнтація, депресія) і розвитком статевої слабкості і гінекомастії, що проходять після відміни препарату.
Ранітидин (зонтаг), як і циметидин, є Н2-блокатором. Розподіл ранитидина описується по двухкомпонентной моделі. Біозасвоюваність препарату становить близько 50%, при внутрішньому застосуванні. Т1 / 2 дорівнює 3 ч, а при внутрішньовенному - 2 ч. В лікуванні препарат піддається окисленню і деметилюванню з утворенням N-дезметілранітідіна і S-оксиду, які разом з незміненим препаратом (25%) виводяться з сечею. На відміну від циметидину ранітидин не пригнічує метаболізм в печінці таких препаратів, як феназон, амідопірин, діазепам, гексобарбітал, пропранолол.
Ранітидин показаний при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, виразковій хворобі, синдромі Золлінгера - Еллісона, гострому шлунковому кровотечі, езофагіті, рефлюкс-езофагіті.
Приймають препарат по 150 мг 2 рази на день, рідше - у великих дозах. Іноді застосовують внутрішньовенно в дозі 75-150 мг. Доза ранитидина повинна бути знижена наполовину при наявності хронічної ниркової недостатності.
Серьзно протипоказань до прийому препарату немає. Побічні реакції спостерігаються рідше, ніж при використанні циметидину.
Інші препарати. Оксіферріскорбон натрію є препаратом, що містить залізо в комплексі з натрієвими солями 2,3-дикетогулоновая і аллоксановим кислот.
Препарат має протизапальну, знеболювальну дію, стимулює рубцювання виразкових уражень шлунково-кишкового тракту.
Оксіферріскорбон застосовується при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, виразковій хворобі шлунка, стравоходу і тонкої кишки.
Препарат призначають по 30-60 мг внутрішньом`язово щодня протягом 20 днів, потім після 20-денної перерви знову роблять ін`єкції протягом 3 тижнів, а потім щомісяця протягом року - ще 10-15 ін`єкцій по 15-30 мг.
Препарат викликає грубе рубцювання виразки і сприяє стенотичних уражень вихідного відділу шлунка.
Вітамін U (метілметіонін сульфоніл хлорид). Механізм дії пов`язують зі стимуляцією загоєння пошкодженої слизової шлунково-кишкового тракту, що, можливо, зумовлено метилированием гістаміну і зменшенням гіперсекреції соляної кислоти і пепсину.
Вітамін U показаний при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічному гастриті при будь секреції, біль у шлунку.
Застосовують по 0,1 г препарату після їди 3-5 разів на день протягом 2 міс. В окремих випадках спостерігаються нудота, блювота, посилення болю.

Солкосерил - безбілковий екстракт з крові великої рогатої худоби. Покращує репаративні процеси, оберігає тканини від гіпоксії і некрозу. Застосовують його при трофічних виразках будь-якої локалізації.
Ефективність солкосерила відзначається при комплексному лікуванні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.
Приймають по 2 мл 2-3 рази на день до загоєння виразки, а потім по 2-4 мл 1 раз протягом 2-3 тижнів.
З метою впливу на регенераторні процеси нерідко в комплексній фармакотерапії використовують анаболічні гормони (нероболил, ретаболіл і т. Д.).