Електроенцефалограма при черепно-мозковій травмі - клінічна електроенцефалографія
Відео: Констатація смерті мозку на території Республіки Білорусь
Відео: Навігацію використовують для операцій на головному мозку
9
Електроенцефалограми ПРИ черепно-мозковою травмою
Розглядаючи картини електроенцефалограми в різні терміни після травми головного мозку, слід звернути увагу на динаміку ЕЕГ, що залежить безсумнівно від виникаючих внаслідок травми патофізіологічних і патоморфологічних порушень, макро- і мікроскопічних зміні в нейронах, гліальних елементах і судинах мозку. Згідно фундаментального дослідження Л. І. Смирнова (1949), а також з дослідженнями, проведеними в останні роки з використанням не тільки методів світлової мікроскопії, а й електронної мікроскопії (Screder, Wechsler, 1965- Wechsler, 1967), в момент нанесення мозку механічної травми виникає складний комплекс патоморфологічних змін мозкової речовини, судин і оболонок мозку. При цьому зміни мають різний ступінь оборотності в залежності від інтенсивності травми. Слідом за первинними патоморфологическими і патофизиологическими змінами розвиваються вторинні, з яких одні є швидкими реакціями, а інші - пізніми, що виникають в різні терміни після впливу. Ці вторинні реакції гострого періоду черепно-мозкової травми пов`язані головним чином з порушеннями мозкового кровообігу, локальної та загальної гіпоксією внаслідок пошкодження судин і оболонок мозку ч спазмів судин різної тривалості.
Зміни ЕЕГ у хворих при черепно-мозковій травмі мають свої особливості в порівнянні з ЕЕГ при інших ураженнях мозку (наприклад, у хворих з пухлиною мозку). Ці особливості обумовлюються тим, що як легка, так і важка травма неминуче викликає ураження всього мозку. Крім того, патологічні зміни при травмі виникають швидко і компенсаторні механізми не встигають включитися. Це сприяє виникненню загальномозкових змін ЕЕГ, що відображають складні патофізіологічні зміни мозку.
ЕЕГ в клініці при черепно-мозковій травмі отримала розвиток раніше, ніж при інших захворюваннях мозку, в зв`язку з завданнями, висунутими травмою військового часу в період Великої Вітчизняної війни та в післявоєнний період. Дослідженнями, проведеними в ці роки, встановлено ряд суттєвих особливостей змін ЕЕГ, що розвиваються під впливом травми мозку. Була показана специфіка динаміки змін ЕЕГ в момент нанесення травмуючого агента в дослідах на тваринах, що важливо для оцінки подальших змін ЕЕГ. Реакції ЕЕГ, викликані травмою, виникають в момент її і в більшості випадків при дослідженні ЕЕГ у людей не уловлюються. Згідно з даними Williams і Denny-Brown (1941), Walker і співавторів (1944), в момент травми виникає різке пригнічення електричної активності кори до нульової лінії, що змінюються слідом за цим виникненням дельта-хвиль. При цьому в перший момент травми в гострій фазі спостерігається висока подразливість діенцефальних і ромбенцефальних відділів мозку, що проявляється в посиленні електричної активності клітинних елементів.
Електроенцефалографічні дослідження Л. А. Клумбіса (1968), проведені при експериментальній травмі на тварин в останні роки, показали, що в перші хвилини після нанесення травми виникають коливання високої частоти раніше в ретикулярної формації стовбура мозку і трохи пізніше - в корі великих півкуль. Слідом за цим у корі виявляються короткочасні повільні хвилі, які в разі тяжкої травми більш виражені і стійкі. Це дає підставу вважати, що при травмі велике значення для розгортання подальшої складного ланцюга патофізіологічних змін мозку має первісна реакція, се інтенсивність в стовбурових відділах мозку, зокрема в ретикулярної системі стовбура.
У віддалених періодах після черепно-мозкової травми картина ЕЕГ відображає патологічні зміни мозку в результаті прямих травматичних порушень ликворо- і гемоциркуляции в різних відділах мозку, а також змін ликвороциркуляции внаслідок посттравматичних змін оболонок мозку і виникає від цього зовнішньої і внутрішньої гідроцефалії. ЕЕГ відображає також наявні при травмі дегенерації і атрофії шляхів і центрів, пов`язаних нейрональной з пошкодженими територіями мозку.
Важливою обставиною, виявленим в перших дослідженнях ЕЕГ при травмі і потім підтвердженим численними дослідженнями, є те, що зміни ЕЕГ хворих з черепно-мозковою травмою відображають тяжкість травми, корелюють з клінічними проявами і можуть бути використані в якості об`єктивного контролю динаміки перебігу травматичного процесу (С А. Саркісов, В. С. Русинів, М. Н. Ліванов, С. М. Блінков, 1944- Н. І: Гращенков, J1. Г. Макарова, 1949 Ф. В. Бассін, 1949 Dowson, Webster, GurdЛan, 1951- Steinman, Tonnis, 1951- Meyer-Mickeleit, 1953- Whelan, Webster, GurdЛan, 1955, і ін.). Роботи по електроенцефалографії при череппо-мозковій травмі тих років дозволили встановити ряд загальних положень про зміни ЕЕГ при травмі: послідовність іррадіації і концентрації вогнищевих повільних хвиль в ході регресу патологічного процесу-значення ЕЕГ для прогнозу травми- динаміку розвитку посттравматичної епілептоідной активності.
Основними проблемами, що стоять перед електрофізіології в той час, були наступні: електрографічне відображення формування мозкового рубця після поранення мозку-виявлення нагноєння мозкового рубца- визначення можливого формування епілептогенного фокусу. Ці питання знайшли відображення в ряді досліджень. Було показано, що в зоні мозкового посттравматичного рубця є також певна динаміка електричних процесів зі зниженням повільних хвиль і виявленням стійких частих коливань, що вказують на процес локального подразнення у нервовій тканині, що оточує рубець. У випадках нагноєння рубця знову зазначалося виникнення повільних хвиль в зоні рубця в відносно пізні його стадії, коли початкові повільні хвилі, обумовлені самою травмою, вже згасли і повинні були змінитися частими коливаннями (С. М. Блінков, М. Н. Ліванов,
В. С. Русинів, 1945- С. М. Блінков, В. С. Русинів, 1947). Закономірності формування епілептогенного фокусу в зоні посттравматичного мозкового рубця вивчалися в великому числі робіт. Було показано, що Епілептоїдная активність після проникаючого поранення мозку виникає раніше, ніж епілептичні припадки, що вона має свої закони іррадіації в інші відділи мозку (Jasper, Kershman, Elvidge, 1941 II. М. Бурденка, П. К. Анохін, В. Е. Майорчик, 1945- Г. Я. Хволес, А. Я.Подгорная, 1951, і ін.). Проблема динаміки посттравматичної епілепсії після поранень мозку представляє спеціальний інтерес і повинна бути розглянута в розділі епілепсії [огляд робіт по ЕЕГ при епілепсії дан в керівництві по неврології А. А. Лев (1960) і в книзі В. М. Угрюмова з співавторами (1967) ].
У цій главі ми зупинимося на особливостях ЕЕГ при черепно-мозковій травмі мирного часу. Підставою для написання цієї глави послужив досвід систематичного (з 1953 р до теперішнього часу) дослідження ЕЕГ понад 1000 хворих з черепно-мозковою травмою, які перебували на лікуванні в Інституті нейрохірургії імені II. II. Бурденко. Клініко-фізіологічні дослідження проводилися спільно з нейрохірургами і невропатологами: академіком А. І. Арутюновим, проф. А. А. Шликовим, А. Я. Підгорної, Е. Я. Щербакової, Б. Г. Спіріним, В. С. Алексєєвої, В. В. гріховний, В. Н. Шишкіної, яким автор висловлює подяку за консультації в питаннях клініки.
Оскільки картина ЕЕГ у хворих з черепно-мозковою травмою істотно залежить від тяжкості травми, ми вважали за доцільне розглянути особливості ЕЕГ залежно від її тяжкості.
