Механізми дії психотомиметиками - фармакологічна регуляція психічних процесів

Дослідження механізмів дії Псіхотоміметіческіе коштів викликало особливий інтерес: це дозволяло сподіватися на можливість використання отриманих даних для розкриття біологічного субстрату психозів, в тому числі шизофренії. Недарма відомості, здобуті при вивченні ефектів галюциногенів, послідовно покладені в основу адреналіновій, серотониновой, дофаминовой теорій шизофренії.
У 50-х роках на основі вивчення дії мескалина, його схожості за хімічною структурою з адреналіном була сформульована гіпотеза про роль адреналіну і його метаболітів в патогенезі шизофренії. Передбачалося, що при шизофренії порушується метаболізм адреналіну з утворенням мескаліноподобного речовини. Було виявлено, що продукти метаболізму адреналіну, адренохром - мають Псіхотоміметіческіе властивостями, а в спинномозковій рідині хворих на шизофренію виявлялося підвищений вміст адренохрома [Столяров, 1964- Мільштейн, Співак, 1971- Анохіна, 1975].
З іншого боку, велика частина активних галюциногенів впливає на серотонінергічну систему, а багато хто з них близькі за структурою до серотоніну і є похідними індолу (ЛСД, псилоцибін, буфотенін, гармін і ін.). Відоме серотоніноблокірующее дію цих препаратів дозволило припустити, що в основі їх ефектів, як і в розвитку психозів, лежить дефіцит серотоніну в мозку. Недостатність системи серотоніну в одному випадку могла створюватися дією препаратів, а в іншому - дефектом синтезу нейромедіатора [Підевіч, 1977- Aghajanian, 1972- Brawley, Duffield, 1972].
Адреналиновая і серотониновая теорії шизофренії в останні Десятиліття в значній мірі поступилися місцем дофаминовой концепції. Стимулом для цього стало відкриття самостійної медиаторной ролі дофаміну, а також блокує дії антипсихотичних засобів на дофамінові рецептори. Спеціальні дослідження показали, що псіхотоміметіческіе кошти сприяють накопиченню дофаміну, підвищення чутливості до нього рецепторів [Brawley, Duffield, 1972- Burt et al., 1976- Smythies, 1978- Seeman, 1980, 1982].
Вивчено зв`язування мічених тритієм психотомиметиками з дофаміновими рецепторами мозку. Показано, що вони зв`язуються з Д2-дофаміновимн рецепторами в досить низьких концентраціях (табл. 20).
Таблиця 20. Константи зв`язування психотомиметиками і споріднених сполук з Д2-дофамінових рецептором *

* Дані по констант інгібування і для обчислення lgК отримані в роботах Burt з співавт. [1976] та Hyttel [1980].
Висока, проте далеко не однаковий ступінь спорідненості Псіхотоміметіческіе коштів до дофамінових рецепторів, дозволяє вважати, що це важливий, але не єдиний механізм їх дії.
Крім цього, в мозку виявлені специфічні місця зв`язування для ЛСД і психотомиметиками - похідних фенілалкіламіну. На основі дослідження зв`язування мічених психотомиметиками з мембранами мозку запропоновані молекулярні моделі рецептора для ЛСД і деяких інших препаратів з галюциногенні властивості [DiPaolo, 1978- Smytliies, 1978].
Підводячи підсумок досить короткому огляду прогресу в області дослідження механізмів дії препаратів, які впливають на центральну нервову систему, слід ще раз підкреслити особливо пильну увагу в останні роки до уточнення всіх деталей взаємодії препаратів з медіаторнимі системами, рецепторами медіаторів, а також до виявлення рецепторів і місць специфічного зв`язування кожної групи фармакологічних агентів в мозку.