Клініка - висип - черевний тиф і паратифи
Характерною ознакою тифо-паратіфозних захворювань є висип. При черевному тифі висип по характеру розеолезно-папульозний (розеола - це розширення капілярів шкіри, а папула - інфільтрат в шкірі), за розміром і формою мономорфная, з рівними краями, рожевого кольору.
Шкірні висипання при тифі та паратифах обумовлені емболією сальмонел в лімфатичних просторах шкіри з формуванням запального вогнища і реактивним розширенням кровоносних капілярів. Якщо мікробна емболія локалізується не в лімфатичних, а кровоносних капілярах, то висип виникає рясна, як і при висипний тиф. Клініцисти минулих років зазвичай вважали рясні висипання при черевному тифі як більш сприятливий прогностичний фактор.
Папульозно-розеольозний висип з`являється тим чаші, чим важче протікає захворювання. У спостерігалися нами хворих при легкому перебігу висип відзначена всього в 26,6%, при важкому - у 92,3% хворих.
Відсутність висипу найчастіше пояснюють або раннім застосуванням антибіотиків, або пізнім надходженням хворого в стаціонар, коли висипання встигають зникнути.
З`являється висип найчастіше на 8-13-й день хвороби, іноді в більш ранній або в більш пізній періоди. При легкому перебігу черевного тифу у щеплених, у повторно хворіють висип з`являється на 4-6-й день хвороби (Л. А. Сєрова, 1960). Можлива поява висипу в пізній період, на 16-20-й день хвороби (Г. Ф. Вогралік, 1931). Н. І. Рогоза (1935) іноді спостерігав поява висипу на початку періоду реконвалесценції.
У окремих хворих висип буває досить багатою, поширюється вона не тільки на шкірі живота і грудей, але також спини, верхніх і нижніх кінцівок.
Зрідка спостерігається поява висипу на шкірі на 2-5-й день нормальної температури (С. І. Тартнер, 1947- Н. І. Рогоза, 1935- Л. А. Сєрова, 1960). Пізніше поява висипу свідчить про афебрільних перебігу активного інфекційного процесу з бактеріємією. Іноді у хворих з наявністю висипу на шкірі при нормальній температурі вдається виділити збудника з крові. Ми спостерігали виділення сальмонел з крові при нормальній температурі у 14 хворих паратифом В, М. С. Іванчук (1974) - у 10 хворих на черевний тиф.
Вкрай рідко при тифо-паратіфозних захворюваннях спостерігається геморагічний висип, яка частіше зустрічалася раніше при наявності С-гіповітамінозу.
Рецидиви черевного тифу також супроводжуються появою висипу, але за часом вона виникає раніше, ніж в період першої хвилі, - зазвичай на 2-4-й день рецидиву.
Найбільш характерне місце локалізації брюшнотифозной висипу - шкіра грудей, передньої стінки живота, внутрішніх поверхонь передпліч, плечей. Рідко доводиться спостерігати наявність висипу на шкірі спини, ще рідше - на шкірі дистальних відділів кінцівок.
Черевного тифу властиво невелике, відраховувати кількість елементів висипу. Нерідко недосвідчені лікарі, студенти під час огляду хворого не помічають ці поодинокі рожеві висипання. Яскрава, рясна висипка може зустрічатися, але вкрай рідко.
Розмір елементів висипу найчастіше не перевищує 1-3 мм, хоча доводилося спостерігати окремих хворих, розмір висипу в діаметрі у яких становив 4-6 мм.
Для брюшнотифозной висипання характерне підсипання. Тому зазвичай всі виявлені елементи висипу рекомендується обводити чорнилом, щоб в динаміці простежити за знову з`являються висипання. Наявність подсипаній свідчить про наростання бактеріємії і вимагає відповідної лікувальної тактики.
Зберігається на шкірі висип найчастіше протягом 4-5 днів, після чого безслідно зникає. При легкому перебігу хвороби висип зникає раніше, зазвичай через 1-4 дня. Іноді доводиться спостерігати висип, зникаючу через кілька годин після появи. Це так звана ефемерна висип.
Ураження слизових оболонок і лімфатичних вузлів при тифо-паратіфозних захворюваннях спостерігається постійно, але виражено помірно і не привертає уваги клініциста. Для хвороби не характерна енантема (висипання на слизових оболонках) і вкрай рідко зустрічаються герпетичні висипання. Раніше герпес зустрічали у 5,2-9,7% хворих (А. І. Наумов, 1949 Л. А. Сєрова, I960). Ми змогли виявити герпес тільки у 2,3% хворих. У минулі роки часто, зараз рідше, у хворого слизові зіва, мигдалини яскраво-червоного кольору. Н. К. Розенберг (1934) описує симетрично розташовані ерозії на передніх дужках і м`якому небі, чого майже не спостерігається зараз. Залучення в патологічний процес при черевному тифі мезентеріальних лімфовузлів постійно.
З особливостей клініки сучасного черевного тифу слід зазначити більш часте збільшення периферичних лімфовузлів. Серед наших хворих у 54-68% виявлено збільшені, чутливі при пальпації шийні і пахвові лімфовузли.
