Ти тут

Біохімічні дослідження при інфекційних хворобах

Зміст
Біохімічні дослідження при інфекційних хворобах
сторінка 2


Інфекційні хвороби супроводжуються порушенням обміну речовин в організмі, що пов`язано із загальною реакцією на поврежденіе- з розмноженням і патогенним дією живого возбудітеля- з впливом на організм продуктів порушеного метаболізму, які виникають під час патологічного процесу-з можливим побічною дією хіміотерапевтичних препаратів (антибіотиків), що застосовуються в комплексній терапії.
Порушення обміну речовин може виникнути первинно на тлі нормального до цієї течії біохімічних процесів- може відбуватися посилення вже наявних змін, в тому числі і генетичних дефектів, які до інфекційної хвороби не виявлялися або проявлялися у формі, недоступній для розпізнавання при звичайному спостереженні, наприклад, генетична недостатність глюкуронілтрансферази - ферменту, який бере участь в глюкуронідізаціі білірубіну в печінці, маніфестується після перенесеного вірусного гепатиту в вигляді постгепатитних гипербилирубинемии. Зрушення в обміні речовин проявляються в зміні окремих біохімічних показників в тканинах і різних рідинах організму, реакції організму на навантаження певними речовинами, екскреції речовин.
Зазначені порушення, що виникають у хворих, можна розпізнавати різними методами, досліджуючи відповідні показники в біологічних рідинах і тканинах. Виявлення зазначених змін є завданням біохімічних досліджень при інфекційних хворобах. Вони використовуються для характеристики порушення різних видів обміну речовин (наприклад, вуглеводного, мінерального і т. Д.) - Визначення залучення в патологічний процес окремих органів і систем-діагностики і встановлення характеру пораженія- характеристики перебігу хвороби і
її прогноза- ефективності проведеної терапії-виявлення побічної дії хіміотерапевтичних препаратів та інших лікарських речовин на організм.
Існує 2 основних способи визначення біохімічних показників: дослідження їх в крові, сечі, жовчі, спинномозковій, синовіальної, асцитической рідинах, калі і т. Д дослідження їх в пунктатах органів і тканин. Останнє, хоча і більш точно відображає стан біохімічних процесів в органах, є методом вибору.
Об`єкт дослідження визначається його метою, враховується переважне ураження того чи іншого органу при даній інфекційної хвороби, що пов`язано з Органотропність збудника хвороби. Крім того, береться до уваги наявність супутньої патології. Так, при хворобах печінки найбільшу інформацію отримують при визначенні біохімічних показників в сироватці крові, сечі, кале- при нейроінфекціях - в спинномозковій рідині, при кишкових інфекціях - в калі.
Біохімічні зрушення в організмі можуть бути виявлені прямим визначенням конкретного показника (цукру, білка, натрію і т. Д.), Непрямим шляхом - встановленням відповідної реакції на навантаження певними речовинами (глікемічний крива після навантаження лактозою для встановлення лактазной недостатності), за клінічними симптомами, які виникають внаслідок біохімічних порушень.
Останнє можна проілюструвати на прикладі діагностики кишкових розладів. У великого відсотка хворих, що надходять в інфекційні стаціонари з кишковими інфекціями, цей діагноз бактеріологічно не підтверджується і ставиться діагноз «клінічна дизентерія» і т. Д. Тим часом відомо, що цілий ряд біохімічних порушень в травній системі супроводжується синдромом, клінічно схожих з піднаглядним при кишкових розладах інфекційної природи, - синдромом порушеного всмоктування. Це дісферментози, порушення ентерогепатичній циркуляції жовчних кислот з підвищеним надходженням їх в кишечник і ін. До кишкових розладів призводить, наприклад, недостатня активність в кишечнику ферментів дисахаридаз (лактази та ін.). Таким чином, при клінічній дизентерії або інших кишкових розладах, що не підтверджуються бактеріологічними та серологічними методами як інфекційна хвороба, на підставі клінічних даних можна запідозрити дісферментоз, а потім треба досліджувати кишкові ферменти, щоб виключити або підтвердити наявність ферментопатий. Останні виявляються шляхом визначення відповідних ферментів.
Серед різних біохімічних показників найбільше значення набуло дослідження активності ферментів. Це обумовлено тим, що будь-який патологічний процес супроводжується порушенням їх координованої діяльності. При цьому випадання або ослаблення діяльності того чи іншого ферменту може з`явитися першопричиною самої хвороби (наприклад, недостатність дисахаридазной активності в кишечнику, як вказувалося вище, може бути патогенетичним фактором кишкових розладів) або активність ферментів може змінюватися вдруге під впливом патологічного процесу.
Обумовлені в клінічній практиці ферменти діляться на органо-специфічні і не специфічні в сенсі органної належності локалізовані в певних органелах клітини, наприклад в печінці - мембранах, цитоплазмі, мітохондріях, лізосомах и др в нирках - в кірковій, мозковій слое- білому і сірій речовині мозку і т. д.
Досліджуючи в сироватці крові або інших рідинах ферменти з певною органної або органели-локалізацією, можна говорити про поразку на органному, клітинному і субклітинному рівнях.
Велике значення має визначення ізоферментів - молекулярних форм ферментів, які каталізують одну і ту ж реакцію, але розрізняються фізико-хімічними властивостями і генетично обумовленої первинної структурою. Ферменти зазвичай визначаються за допомогою електрофорезу і впливу інгібіторів.
Використання визначення ферментних показників для діагностичних цілей грунтується на встановленні зменшення активності або відсутності того чи іншого ферменту (при ферментопатиях) або на обліку сукупності ряду ознак зміни активності ферменту у порівнянні зі здоровими людьми. До таких ознак належать поява в період хвороби в крові або інших досліджуваних рідинах ферментів, відсутніх у здорових, або, навпаки, зникнення, зменшення, підвищення їх активності, спрямованість, ступінь, тривалість зміни.
Одним з головних ознак є ступінь зміни (кратність підвищення або зниження в порівнянні з нормою). Так, активність в сироватці крові лужної фосфатази помірно підвищена при гострому вірусному гепатиті, більш виражено - при обтураційній жовтяниці та найвища - при біліарному цирозі печінки. У хворих біліарним цирозом печінки активність лужної фосфатази в 2,2 рази вище, ніж у хворих обтураційній жовтяницею, і в 3,6 рази вище, ніж в гострий період вірусного гепатиту. При дуже високих показниках лужноїфосфатази з метою диференціації біліарного цирозу і обтураційнійжовтяниці необхідно визначити лужну фосфатазу в нативної і зазнала термоінактивації сироватці крові. Коефіцієнт термоінактивації (відношення активності лужної фосфатази в нативної сироватці крові до активності лужної фосфатази в сироватці крові, що зазнала термічній обробці) при біліарному цирозі печінки - не вище 2, а у хворих обтураційній жовтяницею пухлинного генезу - в межах 3-4. У ряді випадків максимальна зміна показників виявляється при використанні додаткових прийомів аналізу, зокрема при розведенні сироваток фізіологічним розчином хлориду натрію. Наприклад, при однаково високому рівні білірубіну у хворих на вірусний гепатит активність аланінамінотрансферази підвищується при розведенні сироватки в десятки і сотні разів, а при обтураційній жовтяниці або залишається без змін, або підвищується незначно.
Важливе значення має співвідношення окремих показників. Так, зменшення в гострий період вірусного гепатиту підвищеного рівня активності аланінамінотрансферази при зниженні вмісту білірубіну і показників тимолової проби - сприятлива ознака. Однак якщо зменшення активності даного ферменту супроводжується підвищенням вмісту білірубіну, особливо непрямого, - це загрозливий ознака виникнення печінкової недостатності. При менінгіті підвищення вмісту хлоридів в спинномозковій рідині супроводжується низьким рівнем цукру, при поліомієліті - нормальним.
Оскільки одним з основних ознак, що використовуються при оцінці біохімічних показників, є ступінь їх зміни в порівнянні зі здоровими людьми, дуже важливо знати нормальні рівні. Зазвичай користуються усередненими показниками або даними про верхню межу норми. По можливості треба враховувати індивідуальні показники норми. При встановленні нормалізації слід зіставити результати повторних досліджень при відповідній клінічній картині хвороби. Важливе значення має одночасне визначення ряду показників.


Попередня сторінка - Наступна сторінка "

Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Схожі повідомлення

Увага, тільки СЬОГОДНІ!