Еег при краніофарінгіома - клінічна електроенцефалографія
Відео: Кількісна ЕЕГ і нейромодуляціі при аутизмі (клінічний випадок)
Краніофарінгіоми відносяться до вроджених пухлин гіпофізарно-діенцефальних області, які надають тривале наростаюче вплив на прилеглі нервові освіти. Залежно від напрямку свого росту (супра-, ретро- або параселлярной) пухлина надає різні за ступенем впливу на дно III шлуночка, підкіркові вузли і більш каудальні відділи стовбура. Звертає увагу схильність цих пухлин до кістообразованіе, нерідко з поширенням кіст в порожнину III і бічних шлуночків і параселлярной з отдавліваніі прилеглих відділів мозку.
Серед численних робіт, присвячених аналізу ЕЕГ при пухлинах середньої лінії, що вражають переважно діенцефальні відділи, на особливу увагу заслуговує дослідження О. М. Гріндель і Т. О. Фаллер (1959), що дозволило встановити зв`язок між особливостями ЕЕГ хворих з краніофарингіома і ступенем ураження різних анатомічних структур, розташованих в зоні росту цих пухлин (дно III шлуночка, стовбур мозку, підкіркові вузли).
Мал. 68. ЕЕГ хворого М-на з кістозної краніофарингіома, розташованої супраселлярно, вростають в передні відділи III шлуночка. У всіх областях реєструються часті коливання в поєднанні з епілептоіднимі імпульсами і тета-хвилями. Альфа-активність в задніх відділах виражена нерегулярно, найбільша синхронізація коливань в альфа-ритмі відзначається в центральних областях. Ірритативні зміни переважають в передніх відділах у вигляді груп синхронізованих частих коливань (14 Гц).
При ендосупраселлярной локалізації пухлини, коли на перший план виступає хиазмально-диенцефальний синдром без ознак ураження каудальних відділів стовбура, в ЕЕГ не виявляється грубої патологічної активності в формі дельта- і повільних хвиль. Патологічні ознаки проявляються у вигляді зміни частотних і амплітудних характеристик основного коркового ритму. Характерна особливість ЕЕГ цих хворих - явне уповільнення основного ритму з поширенням його по всіх відділах кори великих півкуль, найбільш чітко виявляється при монополярному способі відведення біопотенціалів.
Тета-активність в ЕЕГ цих хворих може відзначатися локально в центрально-лобових відділах при домінуванні в задніх областях уповільненої або нормального за частотою альфа-ритму. Цікаво відзначити, що під впливом функціональних навантажень поряд зі зменшенням регулярності альфа-ритму можна спостерігати збільшення амплітуди і періодів тета-активності.
Мал. 09. ЕЕГ хворого Ц-ва з кістозної краніофарингіома супраретроселлярного розташування з переважним поширенням вправо від середньої лінії. На тлі домінування у всіх областях тета-активності відзначаються дельта-хвилі в потиличних областях, часом більш грубо виражені справа.
Дані автоматичного аналізу, наведені внизу малюнка для ЕЕГ потиличної (/) і централь ної (II) областей правої півкулі, показують переважання патологічних ритмів (дельта і
тета) в задніх відділах мозку.
У випадках, коли пухлина займає область віддавленими вгору або розширеного кістою III шлуночка, патологічні зміни ЕЕГ виражаються в різкому зниженні рівня електричної активності, причому зниження амплітуди альфа-ритму часто супроводжується збільшенням його частоти до 11-12 Гц. На тлі загального зниження рівня електричної активності відзначаються бета-коливання, котрі реєструються дифузно або стійко домінуючі і лобно-центральних відділах у вигляді синхронізованого ритму (16-20 Гц).
Як приклад таких змін на рис. 68 наводиться ЕЕГ хворого М-ну (18 ліг), у якого на операції була виявлена кістозна краніофарингіома, розташована супраселлярно і вростають в передні відділи III желудочка- перебіг захворювання був без виражених гипертензионно-гідроцефальний ознак. У зв`язку з тим, що рівень електричної активності мозку цього хворого був різко знижений, на малюнку наводиться запис ЕЕГ на збільшеному в 2 рази (в порівнянні зі звичайними реєстраціями) посилення. Альфа-активність в задніх відділах півкуль виражена нерегулярно у вигляді різко нерівномірних по частоті і амплітуді коливань, які проявляються в поєднанні з пікоподібними імпульсами і окремими негрубими дельта- і тета-хвилями. Найбільша синхронізація коливань в ритмі альфа відзначається в центральних областях. Цей ритм. можна класифікувати як роландіческой, що володіє своєрідним характером реагування на аферентні роздратування.
Ця форма ритмічної активності не змінюється при світлових подразненнях і чітко депрессируют при проприоцептивной навантаженні (стискання і разжимание пальців в кулак). У ЕЕГ дифузно відзначається часта активність, більш чітко виражена в лобових відділах, де вона проявляється у вигляді періодично виникають груп синхронізованих коливань (14 Гц) значною амплітуди. Можна вважати, що такий характер ЕЕГ пов`язаний в першу чергу з певними змінами функціонального стану структур дна III шлуночка.
Коли пухлина впливає на хвостові відділи стовбура, в ЕЕГ виявляються деякі особливості, відмінні від розглянутих вище змін біопотенціалів мозку. При здавленні стовбура у випадках ретро-супраселлярних напрямку росту краніофарінгіоми, ЕЕГ характеризується більш грубими патологічними змінами, які переважають в задніх відділах мозку. Ці зміни можуть виражатися в екзальтації основного ритму, що сполучається з дельтаактівностью, в локальному пригніченні альфа-ритму, в переважанні повільних хвиль в задніх відділах одного або частіше обох півкуль.
Така картина видно на рис. 69, в якому міститься ЕЕГ хворого Ц-ва (20 років) з великою кістозної краніофарингіома супра-ретроселлярного розташування, з переважним поширенням вправо від середньої лінії.
У випадках, коли краніофарингіома при каудальному напрямку росту впливає на одну з ніжок мозку, прояв патологічної активності може носити вогнищевий характер. Такі «помилкові» вогнища в ЕЕГ мають вигляд груп дельта-хвиль, що чергуються з альфа-коливаннями, або високоамплітудними повільної активності. У своїй роботі О. М. Гріндель і Т. О. Фаллер (1959) відзначають, що «псевдоочаговие» зміни в ЕЕГ нерідко відповідають гнездном симптомів, пов`язаних з ураженням певної ніжки мозку або відповідної половини стовбура.
«Ложноочаговие» зміни електричної активності в ЕЕГ відрізняються від справжніх вогнищевих змін, викликаних безпосереднім впливом пухлини або кісти на певну область мозку, своєю нестійкістю. Як правило, вони виявляються на тлі відносно грубих загальномозкових змін. Повторні дослідження одного і того ж хворого показують, що в тих випадках, коли при першому дослідженні в ЕЕГ мали місце «псевдоочаговие» зміни, при другому дослідженні, проведеному при наростанні клінічних симптомів захворювання і погіршення самопочуття хворого, «псевдоочаговие» зміни вже не проявляються і ЕЕГ характеризується грубою патологічною активністю в обох півкулях.
Найбільш грубі зміни ЕЕГ відзначаються у випадках, коли краніофарингіома на певних стадіях свого зростання супроводжується гідроцефалією і підвищенням внутрішньочерепного тиску.
На рис. 70, А наводиться ЕЕГ хворий І-виття, 17 років, з великою супраселлярной краніофарингіома, тиснути догори дно III шлуночка і обумовило розвиток оклюзійної гідроцефалії бокових шлуночків. У ЕЕГ виявляються значні загальномозкові зміни, характер яких свідчить про різке впливі патологічного процесу на стовбурові структури мозку. Альфа-ритм відсутній, реєструються лише окремі групи уповільнених (8 Гц) альфа-коливань. У всіх областях відзначаються дельта- і тета-хвилі. Найбільш стабільна дельта-активність виражена в задніх відділах півкуль, де вона проявляється у вигляді білатеральних високоамплітудних (200 мкв) хвиль ритмічного характеру. У повторній реєстрації ЕЕГ цієї хворої (рис. 70, Б), проведеної через місяць після операції (вентрікуло- цістерностомія по Торкільдсену з двох сторін), характер біоелектричної активності мозку різко змінюється. У ЕЕГ виявляється регулярний альфа-ритм нормальної частоти (10 Гц), в передніх відділах відзначаються групи тета-коливань. Дельта-активність представлена лише поодинокими хвилями невеликої амплітуди, які реєструються в ряду альфа-ритму в задніх відділах правої півкулі.
Мал. 70. ЕЕГ хворий І-вої з супраселлярной краніофарингіома, тиснути догори дно III шлуночка, що супроводжується оклюзійної гідроцефалію бічних шлуночків.
А- ЕЕГ до операції характеризується грубими загальномозковими змінами у вигляді редукції основного ритму і дифузійної дельта-активності: відзначається переважання повільної активності в задніх відділах мозку, що виявляється у вигляді високоамплітудних ритмічних хвиль: Б - через місяць після операції (вентрікулоцістерностомія по Торкільдсену з двох сторін) в ЕЕГ виявляються регулярний альфа-ритм і поодинокі поліморфні дельта-хвилі в задніх відділах півкуль. Внизу наводяться дані автоматичного частотного аналізу ЕЕГ потиличної (/) і центральної (//) областей правої півкулі до (А) і після (Б) операції.
Наведені на рис. 70 (внизу) дані автоматичного аналізу демонструють різке зменшення після оперативного втручання вираженості патологічних ритмів (дельта і тета) в ЕЕГ потиличної (/) і центральної (//) областей правої півкулі мозку. Можна вважати, що груба синхронізована повільна активність в задніх відділах півкуль, що реєструється до операції в ЕЕГ цієї хворої, обумовлена оклюзійно-гідроцефальний синдромом, виступаючим на тлі розвитку пухлини.
Аналізуючи особливості прояву локальних змін в ЕЕГ хворих з краніофарингіома, слід зазначити їх переважну вираженість в задніх відділах півкуль. Переважання патологічної електричної активності в лобових відділах мозку спостерігається лише в окремих випадках, коли пухлина поширюється значно наперед від турецького сідла. При параселлярной розташуванні краніофарингіом з кістами, що поширюються в бічні шлуночки або глибоко впроваджуються в півкуля (часто в скроневу частку), найбільш груба патологічна електрична активність виявляється не в зоні локалізації пухлини, а в потиличній області однойменного півкулі. Можна вважати, що в цих випадках вирішальним є вплив пухлини на стовбурові структури мозку (переважно на каудальному рівні).
Таким чином, особливості зміни електричної активності мозку хворих з краніофарингіома залежать від напрямку росту
пухлини і ступеня впливу її на прилеглі нервові освіти. При ендо- супраселлярной локалізації пухлини ЕЕГ характеризується відносно негрубими порушеннями, переважно у вигляді зміни частотних і амплітудних характеристик основного коркового ритму, а також порушенням нормальної картини його просторового розподілу в корі великих півкуль.
При ретро- і параселлярной зростанні краніофарингіом, опору-тися здавленням каудальних відділів стовбура, в ЕЕГ виявляються значні загальномозкові зміни, на тлі яких може відзначатися локальна патологічна активність у вигляді повільних хвиль переважно в задніх відділах півкуль. Ці зміни реєструються білатерально або в одному з півкуль (на стороні переважного зростання пухлини). Особливості реагування цих локальних змін на аферентні роздратування, а також їх динамічний характер при повторних дослідженнях хворого дозволяють віддиференціювати їх від первинних полушарних вогнищ патологічної активності.
Спостережувані зміни ЕЕГ в потиличних відділах мозку у хворих з ретроселлярним поширенням краніофарингіом подібні зі зміною биопотенциалов мозку хворих з пухлинами задньої черепної ямки і задніх відділів III шлуночка. У зв`язку з цим диференційний діагноз перерахованих форм пухлинних поразок мозку на підставі даних дослідження ЕЕГ не представляється можливим.
