Гуанетидин
Гуанетидин. Guanethidine.
Показання і режим дозування. Основне показання до застосування симпатолітиків - артеріальна гіпертензія. Гуанетидин ефективний при гіпертонічної хвороби будь-якій стадії, однак найбільш доцільно його призначення при тяжкому перебігу захворювання, погано піддається лікуванню іншими гіпотензивними засобами. В офтальмології гуанетидин застосовують в очних краплях при первинній відкритокутовій глаукомі (не показаний при закритокутовійглаукомі і гострому нападі глаукоми). При прийомі всередину початкова доза становить 10-12.5 мг 1 раз / сут, потім дозу поступово підвищують до 50-75 мг / сут. Після досягнення терапевтичного ефекту підбирають індивідуальну підтримуючу дозу. Для хворих похилого та старечого віку початкова доза препарату становить 6,25 мг 1 раз / добу з поступовим підвищенням до 25-50 мг / сут. Місцево - по 1-2 краплі в нижній кон`юнктивальний мішок кожного ока 1-2 рази / добу. Основні дози симпатолітиків.
гуанетидин проникає через мембрану закінчення симпатичного нерва, концентрується в пресинаптичних бульбашках, з яких витісняє норадреналін, в результаті зменшуються його запаси в нервовому закінченні. Внаслідок впливу витісненого норадреналіну на постсинаптичні а-адренорецептори на початкових етапах фармакологічного впливу відбувається короткочасне (до декількох годин) підвищення артеріального тиску. Гуанетидин надає також короткочасне ганглиоблокирующее, місцевоанестезуючу дію. На відміну від резерпіну, гуанетидин не вплине на ЦНС. При тривалому прийомі гуанетидина можливе зменшення гіпотензивної дії за рахунок поступового відновлення серцевого викиду. Симпатолитики, подібно до інших судинорозширювальних засобів, викликають затримку Na + і води в організмі, що може зменшити їх гіпотензивну активність.
Фармакокінетика гуанетидину. Гуанетидин володіє достатньою біодоступністю, що дозволяє призначати його всередину. Біодоступність гуанетидина різко варіює внаслідок різного ступеня ефекту першого проходження. Препарат практично не зв`язуються з білками, швидко виводяться з кровотоку, проте затримуються в закінченнях симпатичних нервів, що визначає тривалий періоду напіввиведення. У зв`язку з великим періодом напіввиведення можливе досягнення гіпотензивного ефекту при одноразовому прийомі. При щоденному призначення препарату гіпотензивну дію розвивається поступово і зберігається тривалий час після його відміни. Резерпін в основному виводиться через шлунково-кишкового тракту в незміненому вигляді (40%) і у вигляді малоактивних метаболітів. Гуанетидин екскретується переважно нирками в незміненому вигляді і у вигляді неактивних метаболітів.
Протипоказання. Важкі серцево-судинні захворювання, особливо в стадії декомпенсації, виражений атеросклероз, гострі порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда, артеріальна гіпотензія, брадикардія, виражений нефросклероз з порушеннями функцій нирок, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, феохромоцитома внаслідок небезпеки розвитку гіпертонічного кризу, викликаного вивільненням катехоламінів. Чи не рекомендовано призначення гуанетидина хворим похилого віку з доброякісно поточної артеріальною гіпертензією. Гуанетидин протипоказаний під час вагітності.
Лікарська взаємодія. Взаємодія симпатолітиків з іншими лікарськими препаратами.
Побічна дія. Частина побічних ефектів симпатолітиків пов`язана з надмірно вираженим гіпотензивним ефектом. Різка артеріальна гіпотензія особливо часто розвивається в перші тижні лікування гуанетидином. Крім того, при прийомі гуанетидина можливий розвиток ортостатичної гіпотензії або колапсу, в зв`язку з чим хворим, які приймають гуанетидин, не слід різко переходити з горизонтального положення у вертикальне. Симпатолитики здатні викликати набряк слизової оболонки порожнини носа, затримку Na + і води в організмі.
Ряд побічних ефектів симпатолітиків пов`язаний з викликаються ними переважанням тонусу парасимпатичної нервової системи: рясна салівація, болі в привушної залозі, нудота, блювота, діарея, гіперсекреція шлункового соку, біль в шлунку, шлункова кровотеча, загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, погіршення бронхіальної прохідності , брадикардія, уповільнення АВ-провідності (у великих дозах або при призначенні хворим зі схильністю до брадикардії або порушень провідності).
Симпатолитики можуть викликати загальну слабкість, адинамії, запаморочення. Під впливом гуанетидина можливе виникнення порушень еякуляції. При призначенні резерпіну в III триместр вагітності у новонародженого можливо набухання слизової оболонки носа і порушення носового дихання.
