Дози внутрішнього опромінення залишилися в живих свідків аварії - патологія органів дихання у ліквідаторів аварії на чаес

Дози внутрішнього опромінення залишилися в живих свідків аварії, включених до групи 2
У табл. 8 наведені результати відновлення доз внутрішнього опромінення для свідків Чорнобильської аварії з групи 2. Результати відновлення доз показують, що середні дози для осіб з підгрупи 2 Б (250 осіб) та всієї групи 2 (375 чоловік) добре сходяться, що вказує на коректність запропонованої методики відновлення доз внутрішнього опромінення свідків аварії за результатами прижиттєвих вимірювань &gamma - випромінюючих радіонуклідів в тілі.

Таблиця 8
Очікувані дози внутрішнього опромінення залишилися в живих свідків аварії, мЗв

(А) Клітини кісткових поверхонь-
(Б) Стінка нижнього відділу товстого кишечника-
(В) Щитовидна залоза
(Г) Стінка верхнього відділу товстого кишечника-
(Д) Червоний кістковий мозок.

Дози внутрішнього опромінення жителів Гомельської області Дослідження змісту плутонію в тілі жителів локально забруднених територій Гомельської області було зроблено для відновлення величини інгаляційного надходження аерозольних часток ядерного палива в перші дні після аварії на Чорнобильській АЕС, а також для оцінки відповідних доз внутрішнього опромінення. Перелік обстежених районів наведено в табл. 9.
Основним джерелом надходження паливних частинок, а разом з ними і чорнобильського плутонію, в організм жителів Гомельської області була короткочасна інгаляція паливного аерозолю під час проходження радіоактивної хмари викиду. Вторинне пилоутворення протягом весни і літа 1986 року також могло внести помітний вклад в інгаляційне надходження паливних частинок. Оскільки з моменту аварії до дати смерті обстежених пройшло близько 1700 днів, то таке надходження розглядали як одноразове.
Ізотопи плутонію надходили в навколишнє середовище як внаслідок глобальних процесів розподілу продуктів випробувань ядерної зброї в атмосфері в 1945-1964 рр., Так і внаслідок локального забруднення територій викидами підприємств ядерно-паливного циклу. Для глобальних випадінь характерно широтне розподіл, при цьому їх щільність в зоні між 40 ° і 60 ° пн.ш. практично постійна (UNSCEAR, 1993- Krey Р. W. et al., 1976). Глобальні випадання характеризуються відношенням ²³⁸Pu /²³⁹, ²⁴⁰Pu, рівним 0,04 (Hardy Е. Р. et al., 1973- UNSCEAR, 1993), при середній сумарної поверхневої густини на широті Чорнобиля, рівної для ²³⁹,²⁴⁰Pu - 60 Бк / м2, а для ²³⁸Pu - 1,5 Бк / м2 (UNSCEAR, 1993- Krey Р. W. et al., 1976). Результатом довготривалого глобального забруднення навколишнього середовища плутонієм стало формування в організмі людей його рівноважної концентрації. Її величина також однакова для населення, що проживає між 40 ° і 60 ° пн.ш. За оцінками 1980-1981 рр., В легенях жителів ФРН містилося (середнє ± стандартне відхилення середнього) 2 ± 1, в легеневих лімфатичних вузлах - 12 + 10, в печінці - 24 ± 4, в скелеті - 6 ± 3 мБк / кг ²³⁸·- ^{239 240}Pu. У всьому тілі жителів ФРН в середньому містилося 100 ± 25 мБк величині відношення ²³⁸Pu /²³⁹,²⁴⁰Pu, рівній 0,034 ± 0,005 (Bunzl К. et al., 1985). За оцінками 1983-1987 рр., Для жителів графства Оксфордшир (Великобританія) середня величина питомої активності ²³⁹.²⁴⁰Pu в печінці склала 26,4 ± 4,3 мБк / кг при середній величині відношення ²³⁸Pu /²³⁹,²⁴⁰Pu, рівній 0,034 ± 0,003 (Popplewell D. S. et al., 1989).
Для дорослого населення Гомельської області за значення глобального рівня питомої активності альфа-випромінюючих ізотопів плутонію в печінці приймаємо 24 мБк / кг, в легких - 2 мБк / кг. Масу печінки і легенів приймаємо рівними 1,8 кг і 1,0 кг відповідно. Співвідношення глобального плутонію приймаємо рівним 0,04.
Питома активність печінки визначена у всіх 125 обстежених. У 91 випадку виявлена величина питомої активності перевищувала величину глобального рівня плутонію в печінці. Зведені дані про результати дослідження вмісту плутонію в печінці і легенях наведені в табл. 9.
Питому активність Pu в легких визначили у 31, в кістках - у 33, в трахеобронхіальних лімфатичних вузлах - у 9 осіб. Величина сумарної питомої активності глобального і &ldquo-чорнобильського&rdquo- Pu виявилася рівною (середнє ± стандартне відхилення середнього) 27 ± 2 мБк / кг в легких (без лімфатичних вузлів), 272 ± 53 мБк / кг в трахеобронхіальних лімфатичних вузлах, 50 ± 4 мБк / кг в печінці і 55 ± 22 мБк / кг в кістках (ребрах).

Дослідження питомої активності плутонію в печінці і легенях жителів Гомельської області

lt; а, В дужках - число проб з перевищенням глобального рівня.
Повний зміст Pu в тілі жителів Гомельської області, що входять в обстежених групах, становить 0,27 ± 0,15 Бк (Hohryakov VF et al., 1994), що вдвічі більше глобального європейського рівня, що лежить в межах від 0,07 до 0, 12 Бк (Bunzl R. et al., 1985 Popplewell DS et al., 1989), проте майже в 10 разів менше змісту плутонію в тілі людей, які проживають поблизу комбінату &ldquo-Маяк&rdquo- (м Челябінськ - 65, Челябінська обл.), рівного 3,8 ± 1,5 Бк (Hohryakov V. F. et al., 1994).
Плутоній може надходити в організм людини двома шляхами: з їжею і з повітрям. Величину харчового надходження &ldquo-чорнобильського&rdquo- плутонію для жителів Гомельської області не оцінювали, проте дослідження післяаварійного забруднення раціону жителів м Білостока (Польща) показало, що очікуване надходження з їжею глобального і &ldquo-чорнобильського&rdquo- ²³⁹, ²⁴⁰Pu в цьому місті в період з квітня 1986 по квітень 1991 р склало близько 2 Бк. Похибка цієї оцінки велика і головним чином обумовлена невизначеністю величини оцінки річного надходження плутонію з їжею в 1986-1989 рр., Яка була оцінена з точністю до порядку (Pietrzak-Flis Z., Orzechowska G., 1993). Згідно з моделлю поведінки трансуранових елементів в організмі дорослої людини (ICRP, 1986) в печінці відкладається близько 0,45% від плутонію, що надходить в організм разом з їжею. Таким чином, надходження 1 Бк аварійного плутонію може привести до збільшення питомої активності плутонію в печінці не більше ніж на 0,25 мБк / кг над глобальним рівнем. Таким чином, значимість харчового шляху надходження &ldquo-чорнобильського&rdquo- плутонію мала. Отже, все що спостерігається підвищений вміст плутонію в організмі обстежених обумовлено в основному інгаляцій аерозолю паливних частинок.
У досліджених зразках середня величина відносини ²³⁸Pu /²³⁹,²⁴⁰Pu значно відрізняється від глобального і дорівнює 0,45 + 0,12. Отримані дані добре узгоджуються з радіонуклідних співвідношеннями в паливі на момент аварії, наведеними в табл. 1. У пробах повітря і грунту, відібраних на проммайданчику Чорнобильської АЕС в 1986 р ставлення ²³⁸Pu /^{239 240}Pu лежало в межах від 0,4 до 0,7 (Аварія на Чорнобильській АЕС, 1986). В окремих паливних частинках, виявлених в м.Києві, це ставлення дорівнювала 0,44 + 0,02 (Kawamura Н., 1987). На суміжних з Гомельською областю територіях Брянської області в верхніх шарах грунту після аварії також були виявлені близькі значення цього ізотопного співвідношення, що лежать в межах від 0,12 до 0,58 (Швидко Н. С. та ін., 1994).
Отже, в тілі жителів Гомельської області виявлені ізотопи плутонію чорнобильського походження. В умовах цієї аварії вони є радіонуклідних маркерами паливних частинок, тому отримані дані доводять, що населення забруднених територій, віддалених від ЧАЕС, було піддано інгаляції частинок диспергированного ядерного палива.
У роботі В. А. Кутькова з співавт. (1996) показано, що інгаляційне надходження Pu в результаті Чорнобильської аварії в організм обстеженої групи жителів Гомельської області характеризується середньою величиною, рівною 23 + 5 Бк ²³⁸·-²³⁹·-²⁴⁰&Rho-&upsilon-. Це еквівалентно ингаляционному вступу 18+ 4 Бк ²³⁹, ²⁴⁰Pu або 29 + 6 кБк ¹⁴⁴Ce як радіонуклідних маркерів аерозолю диспергированного ядерного палива. Ці оцінки добре співвідносяться з приблизними оцінками сумарного інгаляційного надходження ²³⁹, ²⁴⁰Pu в організм жителів м.Києва, яке, згідно з даними Kawamura Н. (1987), так само 0,21 Бк. Основним шляхом надходження глобального плутонію в організм є його надходження разом з їжею (Bennett В. G., 1976).

У віддалені терміни після закінчення випробувань ядерної зброї в атмосфері (в 1972-1980 рр.) Темп річного надходження ²³⁹, ²⁴⁰Pu з дієтою за оцінками, зробленим для ряду міст США (Bennett В. G., 1976), Італії (Clemente G. F. et al., 1979) і Японії (Hisamatsu S. et al., 1987) становив 60 мБк / рік. Таким чином, надходження глобального Pu в організм жителів Гомельської області за 1700 діб мало становити 0,3 Бк ²³⁹, ²⁴⁰Pu, що значно менше величини інгаляційного надходження.
Основним джерелом внутрішнього опромінення населення постраждалих територій стало споживання продуктів харчування, забруднених радіонуклідами, що знаходяться в випаданнях в формі частинок конденсації. Висока біологічна доступність ізотопів I, Cs і Sr, пов`язаних з цією формою випадінь, зумовила високу швидкість перенесення цих радіонуклідів по трофічних ланцюгах і високі рівні їх надходження в організм людини.
Інгаляційне надходження паливних частинок в органи дихання жителів Гомельської області стало невеликою добавкою до їх дозі зовнішнього і внутрішнього опромінення, які були пов`язані з ізотопами 1, Cs і Sr. Результати оцінок доз наведені в табл. 10.
Рівні інгаляційного надходження аерозолю диспергированного ядерного палива для різних груп свідків аварії на ЧАЕС
Таблиця 10

lt; аgt; Очікувана зважена поглинена доза, обчислена за алгоритмом обчислення очікуваної ефективної дози.