Акне: причини, розвиток, лікування
Акне - захворювання шкіри, яке супроводжується рубцеві зміни, причому утворюються рубці можуть бути гіпертрофічна, келоїдних, атрофічними, втягнутими або нагадують «осколки льоду». Рубці частіше зустрічаються при тяжкому перебігу хвороби, але можуть бути присутніми і при легкого та середнього ступеня тяжкості.
Акне є найбільш частою причиною для візиту до дерматолога, захворювання вражає близько 80% підлітків жіночої статі і 90% чоловічої статі у всіх етнічних групах, в США рівень захворюваності акне становить 80% у віковій групі від 11 до 30 років. Різниці рівня захворюваності в залежності від статі не виявлено, але важкі форми хвороби частіше зустрічаються в осіб чоловічої статі.
Пацієнти, які страждають acne vulgaris, мають той же рівень соціальних, емоційних і психологічних проблем, як пацієнти з такими хронічними захворюваннями, як астма, артрит, діабет. Серед шкірних захворювань для важких форм акне характерний високий рівень суїцидів. Захворювання сприяє розвитку у хворих хронічного стресу, соціальної дезадаптації, зниження якості життя. Виявлено зв`язок між рівнем стресу і тяжкістю клінічних проявів акне, однак зв`язку між стресом і гіперпродукцією шкірного сала не виявлено.
Відомо, що чим у більш юному віці з`являються симптоми акне, тим важчий перебіг захворювання. В останні роки вік хворих акне cмещается в бік збільшення, в 5% випадків захворювання триває після 25 років. Acne tarda, персистирующие в середньому віці, в більшості випадків пов`язують з гіперандрогенізма овариального або наднирковозалозної походження.
Визнаними ланками патогенезу акне в даний час є:
1) гіперплазія сальних залоз з підвищенням продукції шкірного сала;
2) порушення росту і диференціювання фолікула;
3) колонізація фолікула Propionbacterium acnes;
Відео: вугрової хвороба - причини розвитку, лікування
4) запалення.
Основним пусковим механізмом у розвитку захворювання вважається дисфункція гормональної системи з підвищеною продукцією андрогенів. Вульгарні акне розглядають як один з ознак статевого дозрівання. Однак в пубертатному періоді можуть дебютувати і андрогенпродуцірующей захворювання ендокринної системи: у чоловіків - хромосомний синдром полісоміі Y, синдром і хвороба Іценко - Кушинга, семінома, бодібілдінговие акне- у жінок - полікістоз яєчників, вроджена дисфункція кори надниркових залоз, Маскулінізірующіе пухлини яєчників і надниркових залоз, гіпоталамічний синдром пубертатного періоду і т. д.
Ранній початок секреції шкірного сала в підлітковому віці сприяє подальшій колонізації P. acnes, спочатку носових ходів, потім шкіри. Роль P. acnes підтверджується клінічним поліпшенням захворювання, наступним за зменшенням щільності популяції бактерій при антибактеріальної терапії акне. Недостатній клінічний результат часто пов`язаний з присутністю антибіотикорезистентних P. acnes. Вивчено продукція порфиринов P. acnes, участь цієї бактерії у виробленні цитокінів ІЛ-1а, ІЛ-1р, ІЛ-8. Інтерлейкін-1а виявляється в комі- Донах в досить високих концентраціях. Рано розвиваються запальні інфільтрати при acne vulgaris характеризуються переважанням CD 4+ T-лімфоцитів, що стало підставою припустити присутність реакції гіперчутливості IV типу. Висловлено гіпотезу про те, що клітинно-модульований запальний відповідь при акне пов`язаний з білками теплового шоку HSRs60 і HSPs70.
Роль імунних порушень в патогенезі акне неоднозначна. В даний час описана серія випадків виникнення акне на тлі прийому ін- фліксімаба (Infliximab) - анти-TNF-a препарату, хоча іншими авторами наведені успішні клінічні результати лікування важких акне препаратом етанерцепт (Etanercept), мішенню дії якого також є TNF-a, один з головних прозапальних цитокінів, залучених в патогенез акне. При аналізі імунологічних даних пацієнтів з I і II ступенем тяжкості акне встановлено зниження CD 3+, CD 4+, імунорегуляторного індексу, клітин з маркером апоптозу - CD 95+. При III ступеня тяжкості вугрової хвороби у жінок виявлено збільшення ІЛ-12, ІЛ-2, ІФН-у, ІЛ-4 на тлі дефіциту ГМ-КСФ, що свідчить про змішаному Th1- і №2-імунній відповіді і виснаженні функціональної активності гранулоцитарно макро- фагальних клітин.
Сверблячка супроводжує висипання у половини пацієнтів з акне, що робить доцільним, на думку A. Reich і співавт. (2008), в цих випадках призначати ан- тігістамінние препарати. Патогенез сверблячки при акне, можливо, пов`язаний c зміною pH микроокружения фолікула, наданням оптимальних умов для продукції гістаміну або гістаміноподібну продуктів.
Одним з патогенетичних факторів акне вважається дефіцит ліноленової кислоти в фолікулярному епітелії, що сприяє порушенню процесів зроговіння в гирлі волосяних фолікулів, пошкодження фолікулярного епітеліального бар`єру, порушення регуляції ІЛ-8 секреції.
Таким фізичних факторів, як інсоляція, іонізуюче випромінювання, надається значення як факторів, що сприяють розвитку висипань акне.
Первинний елемент - мікрокомедон є результатом гіперплазії сальної залози і порушення фолікулярного зростання і диференціювання. Згодом розвиваються незапальні (комедони) і запальні (пустули, папули, вузли) висипання.
Місцеві ретиноїди, антибіотики, бензоилпероксид, азелаїнова кислота, саліцилова кислота широко застосовуються при легкого та середнього ступеня тяжкості акне. Складність застосування цих препаратів у ряду пацієнтів обумовлена їх ціною, побічними ефектами (роздратування шкіри). Використання оральних антибіотиків або системних ретиноїдів при важких формах захворювання також обмежена вартістю лікування і можливістю побічних ефектів.
Однією з причин недостатнього ефекту від системних антибіотиків вважається рясна секреція шкірного сала, при якій лікарська речовина дуже швидко виводиться з секретується салом на поверхню шкіри, не встигаючи вплинути на чисельність мікроорганізмів в вивідних протоках. Вивчено вплив тривалого лікування акне антибіотиками системно в плані зростання ризику порушень кишкової мікрофлори і верхніх дихальних шляхів. Застосування міноцікліна при акне пов`язують з ризиком розвитку Lupus erythematodes. Основною проблемою застосування оральних і місцевих антибіотиків при акне є зростання резистентності Propionbacterium acnes, особливо до окситетрацикліну і еритроміцину. Зареєстровані випадки небажаних вагітностей у пацієнток з акне, які отримують антібі- отікотерапію на тлі прийому оральних контрацептивів, що, можливо, пов`язано зі змінами в кишкової мікрофлори, викликаними антибіотиками, з подальшим гальмуванням розщеплення естрогенів і порушенням їх циркуляції.
У США для лікарів і пацієнтів надійшло попередження про те, що ізотретиноїн може викликати важку депресію, психоз і схильність до суїциду. Обговорюється можливість лікування акне ацитретин. Розпочато використання нового препарату Рамбазол (Rambazole) - блокатора метаболізму аллтрансретіноевой кислоти неретіноідного складу.
Нові можливості терапії акне надає фізіотерапія, зокрема, лазерні технології, при яких відбувається фотодеструкція Propionbacterium acnes: фотодинамічна терапія, неабляціонная лазерна терапія, ключовим моментом ефективності цього методу при акне є індукція імуносупресивних молекул при даному типі лазерної дії.
В якості нових варіантів місцевого лікування в останні роки використовується гель picolonic acid (проміжний метаболіт амінокислоти триптофану), яка грає ключову роль в транспорті цинку, має антивірусну та антибактеріальну дію, бере участь у формуванні імунної відповіді разом з іншими цитокінами.
Відео: Якименко Ірина. Лікування вугрової висипки (акне) - що необхідно знати
Для лікування рубцевих змін при акне використовуються різні методи: дермабразія, хімічні пілінги, лазерне шліфування шкіри, обколювання рубців стероїдними гормонами.
Особлива увага в останніх публікаціях приділяється важким побічним ефектам системного ізотретиноїну, зокрема, васкулітів, нефропатія, підвищення внутрішньочерепного тиску, погіршення нічного бачення. У 16-51% пацієнтів з акне на тлі прийому ізотретиноїну є скарги на стан м`язів і високий рівень креатинкінази крові.
