Вакуум-терапія гнійних ран при синдромі діабетичної стопи
Відео: Лікування ран і виразок при діабетичної стопи: антисептики, колаген, народна медицина
Цукровий діабет (ЦД) - найпоширеніше ендокринне захворювання у всьому світі. В середньому 4-5% населення планети страждають на цукровий діабет, в Росії - від 3 до б%, в США - від 10 до 20%. Гангрена нижніх кінцівок у хворих на ЦД розвивається в б раз частіше, ніж у недіабетіков- в 5 випадках з б причиною ампутації, не пов`язаної з травмою, є гнійно-некротичні ураження нижніх кінцівок на тлі ЦД. Летальність від гнійних ускладнень при синдромі діабетичної стопи (СДС) становить від б до 22%.
Відео: Стадії і симптоми діабетичної стопи: біль, набряклість, температура, гній
Мета дослідження: покращення результатів лікування хворих з гнійною хірургічною інфекцією при синдромі діабетичної стопи з використанням вакуум-терапії, які перебували на лікуванні в Центрі гнійної хірургічної інфекції КБ №123 ФМБА РФ.
Матеріали та методи. Були обстежені 32 хворих з СДС. Вік 49,0 ± 2,3 (42-72) року. Всім хворим проводили комплексне клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження: загальноклінічні дослідження крові і визначення біохімічних показників крові і сечі. Біохімічні та загальноклінічні методи обстеження хворих були доповнені розрахунком лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ).
Ступінь тяжкості стану оцінювали за шкалою APACHE II (Knaus W.A. et al., 1985), оцінку органної недостатності проводили за шкалою SOFA (Vincent J.L. et al., 199б).
Відео: Застосування "Полігемоста" при лікуванні діабетичної стопи ч. 2
Для оцінки тяжкості СДС використовували класифікацію Wagner F.W., 1979.
Всім хворим виконували оперативні втручання, спрямовані на санацію вогнищ інфекції у вигляді хірургічної обробки гнійних осередків (ХОГО). Хворі отримували традиційну терапію відповідно до міжнародних протоколами лікування СДС. Проводили корекцію водноелектролітного балансу і емпіричну антибактеріальну терапію антибіотиками широкого спектра дії відповідно до рекомендацій витра.
Після отримання результатів бактеріологічного контролю, в середньому на 2-3 добу, антибактеріальна терапія коригувати з урахуванням антибіотикограми.
Нами використаний наступний метод вакуум терапії: пов`язка складається з одного шару поролоновою губки, яка укладається на рану з підведенням дренажу до його поверхні за допомогою еластичного плоского переходніка- далі рана закривається плівкою для операційного поля фірми «3М» - дренажна трубка приєднується до медичного аспіратори-40А для активної аспірації. Даний аспіратор працює безшумно при встановленому рівні негативного тиску 125 мм рт. ст. Якщо дном рани були кістки стопи або сухожилля, то вони до губки ховалися гідрогелевий перев`язувальнимматеріалом Гелепран.
Результати: встановлено, що провідна роль у розвитку великих гнійно-некротичних процесів належить мікробним асоціаціям, які включають від 2 до 10 видів мікроорганізмів (90,2%). Серед аеробних бактерій провідну роль відіграє S. aureus, який виділений в 56,7% посівів. Грамнегативна мікрофлора представлена бактеріями роду Proteus - 6,9%, Pseudomonas - 6,2%, Enterobacter - 1,6%, Acinetobacter - 2,0%.
До початку вакуум терапії в цитограма відзначали переважне присутність нейтрофільних лейкоцитів до 93-96%. Нейтрофіли в 72-86% перебували в стані дегенерації і деструкції. Тип цитограм відповідав некротичного (I) і дегенеративно-запального (II) типу. Після початку лікування показником сприятливого перебігу раневого процесу було зниження кількості нейтрофілів до 68-80%. Тканинні недиференційовані полібласти, фібробласти і лімфоцити становили 12-18% клітин. Зростала кількість макрофагів до 5%. Дані процеси свідчать про початок очищення ран від гнійно-некротичних мас і перехід в II фазу ранового процесу - фазу регенерації. До 10 діб цитологічна картина відповідала запального (III) і запально-регенераторні (IV) типу.
Локально, після активного лікування в 11,2% спостережень відзначено загоєння ранового дефекту на 25-30 добу. У 19,4% пацієнтів зменшилися розміри ран, відзначалася виражена крайова епітелізація, дно рани на всьому протязі виповнилося грануляційною тканиною. У 24,4% хворих подальша шкірна пластика не проведена через важких соматичних захворювань і відмови хворих. У 32% хворих виконали аутодермопластики з подальшою вакуум-терапією.
Висновки: при використанні вакуум-терапії в лікуванні гострих гнійних захворювань при СДС кількість повторних операцій і тривалість стаціонарного лікування скорочується в 2 рази. При одночасному використанні дозованого вакууму посилюється антибактеріальний ефект і прискорюється запальний регрес в рані.
