Функціональні розлади товстої кишки

До функціональних захворювань товстої кишки відносяться розлади її рухової (моторної), транспортної (всмоктувальної і секреторної) функцій без незворотних структурних змін кишечника. Існує багато синонімів для позначення цієї патології: синдром подразненої товстої кишки, неврогенний слизовий коліт, слизова колька, дискінезія товстої кишки та ін. Неважко помітити, що кожна назва в тій чи іншій мірі відображає особливості функціональних порушень. Це завдання легко вирішити, якщо позначати захворювання як «функціональний розлад товстої кишки» і одночасно вказувати в діагнозі тип порушення.

Епідеміологія
Функціональні розлади товстої кишки відносяться до найбільш часто зустрічаються захворювань внутрішніх органів. Вони складають найчисленнішу групу хвороб органів травлення на амбулаторно-поліклінічному етапі медичної допомоги. Лише у небагатьох хворих ці розлади приймають завзяте тривалий перебіг і вимагають стаціонарного лікування.

Етіологія і патогенез
Причинами функціональних розладів товстої кишки можуть служити насамперед психоемоційні порушення, пов`язані з патологічним розвитком по типу обсесивно-фобічні, іпохондричного, депресивного або істеричного синдромів. Спостережувані у цих хворих різноманітні нервово-вегетативні порушення, неадекватна реакція на стреси і інші впливу зовнішнього середовища часто призводять до розладів регуляції функцій товстої кишки, так як вона стає у них критичним органом психічної дезадаптації. Суть її полягає у втраті нормальної регуляції акту дефекації.

Серед інших факторів, що привертають до порушення функції кишечника, мають значення малорухливий спосіб життя, нераціональне харчування з дефіцитом в раціоні харчових волокон, а також кишкові інфекції та інші хвороби органів травлення.

Класифікація
Товста кишка виконує 3 основні функції: моторну, транспортну і екскреторну, забезпечуючи тим самим формування та евакуацію калових мас. Основні варіанти функціональних порушень включають:

1. Порушення моторики: а) гіпермоторние (підвищення тонусу, прискорена пропульсия), б) гипомоторная (зниження тонусу, уповільнена пропульсия).

2. Порушення транспорту: а) гіперсекреція іонів і води в просвіт кишки, б) підвищена абсорбція іонів і води в товстій кишці.

3. Порушення секреції слизу: а) надмірна секреція слизу, б) знижена секреція слизу.

Ці особливості і знаходять відображення при формулюванні діагнозу:
1. гіпермоторнойдискінезії з епізодами водної діареї неврогенного геіеза- астено-невротичний синдром.

2. Функціональне розлад товстої кишки по гипомоторному типу з синдромом атонических запорів.

3. Функціональне розлад товстої кишки по гіпермоторному типу з синдромом спастичних запорів і гіперпродукцією слизу.

Відео: Як очищення кишечника впливає на здоров`я людини

Попередній діагноз
Основними клінічними симптомами є біль в проекції товстої кишки і порушення стільця - закрепи або частий рідкий стілець невеликими порціями. У психічному статусі хворого нерідко виявляються симптоми нав`язливості, фобічних і депресивних станів. У хворих нерідкі післяопераційні рубці на черевній стінці. У цих випадках спайки можуть створювати фон для постійних больових відчуттів в животі.

Клінічні аналізи крові і сечі в нормі. При проктологічному дослідженні нерідко виявляють дрібні тріщини і ерозії анального каналу, гемороїдальні вузли. Введення ректоскопа супроводжується значною хворобливістю, спастичними скороченнями кишки, в просвіті кишки можна бачити велику кількість слизу.

Іригоскопія товстої кишки з введенням барію в неї дозволяє не тільки виключити органічні захворювання, але і виявити деякі специфічні функціональні порушення: нерівномірні гаустраціі, ділянки спазмів і атонії. Характерно також неповне випорожнення кишки від барію.
До обстеження та лікування хворих з функціональним розладом товстої кишки при наполегливому перебігу захворювання бажано залучати психоневролога.

Верифікація діагнозу, диференційний діагноз
Гістологічне дослідження слизової товстої кишки дозволяє виключити у хворих патологічні зміни, властиві коліту (дифузні або атрофічні зміни слизової оболонки).

Основним завданням диференціальної діагностики є виключення захворювань з органічними змінами. Слід мати на увазі пухлини кишечника, інфекційні та паразитарні хвороби (иерсиниоз і ін.), Хронічний апендицит, що починається пахову грижу, хронічний коліт (у тому числі виразковий), хвороби тонкої кишки, шлунка і дванадцятипалої кишки, жовчних шляхів, сечокам`яну хворобу і корінцевий синдром при захворюваннях хребта. Діагностичні труднощі можуть виникати і у хворих з опущеною ниркою.

Несвоєчасна діагностика раку прямої та ободової кишки запобігається за допомогою ретельного інструментального дослідження товстої кишки.

Діагностичні труднощі можуть виникати і у хворих з латентним перебігом виразкового коліту, коли відсутні кровотечі, підвищення температури тіла і зміни крові.
У ряді випадків у хворих з спонділоостеохондрозом корінцевий синдром може протікати з болем, що нагадує таку при хворобах кишечника. Правильною діагностиці сприяє ретельний аналіз скарг і огляд хворого з виявленням характерних больових точок в проекції відповідних корінців.

Диференціальний діагноз з перерахованими вище захворюваннями заснований переважно на проведенні інструментальних досліджень шлунка, жовчного міхура, нирок.

Лікування, профілактика
Раціональна психотерапія повинна починатися з встановлення гарного контакту між лікарем і хворим, створення у хворого розумного ставлення до хвороби, усунення необґрунтованої тривоги шляхом аргументованого викладу суті хвороби.

Ефективні сеанси гіпносуггестівной впливу, під час яких даються навички аутогенного тренування. Використовується точковий масаж біологічно активних точок.

Психотерапевтичні методи лікування повинні поєднуватися з психофармакотерапия тривалістю не менше 2 міс. з подальшим поступовим зниженням дози препаратів аж до повної їх відміни. Орієнтовні дози психотропних препаратів, що застосовуються в комплексній терапії функціональних розладів товстої кишки неврогенного природи, наведені в таблиці.

Дози психотропних препаратів, що рекомендуються для лікування хворих з дискінезіями кишечника

Лікування хворих включає дієтичне харчування, спрямоване насамперед на нормалізацію стільця. Важливу роль відіграють продукти, що містять підвищену кількість харчових волокон (пшеничні висівки, хліб з висівками, овочі, фрукти). При відсутності самостійного стільця рекомендується призначати висівки по 1 столовій ложці 3 рази на день, попередньо Розварити їх. При необхідності дозу висівок можна збільшити за 9 ложок на добу.

Лікарська терапія залежить від типу функціональних розладів. Хворим з підвищеним тонусом м`язового апарату товстої кишки показані холіноблокуючу препарати: 0,1% розчин атропіну по 8 крапель всередину 2-3 рази на день перед едой- метацин по 0,002 г 2-3 рази на день перед їжею і ін. При зниженні тонусу кишки рекомендуються препарати групи метоклопрамида: реглан (церукал) в дозі 0,01 г 3 рази на день перед їжею.

При проносах, пов`язаних з прискореною пропульсіі і зниженням тонусу кишки, симптоматичний ефект дають препарати, які гальмують пропульсивную функцію і підсилюють тонус кругових м`язових волокон: кодеїну фосфату по 0,015 г 3 рази на день за 30 хв до їди, імодіум (лоперамід) по 0,002 г ( 1 капсула) 1-2 рази на день, реасек по 1 таблетці 3 рази на день до їди.

Часті рідкі випорожнення усувається також призначенням білої глини, вісмуту, дерматол і карбонату кальцію по 0,5 г кожного інгредієнта (по 1 порошку 3 рази на день за 15-30 хв до їди).
При одночасних захворюваннях шлунка, підшлункової залози, інших органів травлення зазвичай показані препарати, що містять травні ферменти (панкреатин, фестал, полізім і ін.).
Після виписки зі стаціонару хворим рекомендується систематично продовжувати заняття аутогенним тренуванням і приймати психофармакологічні препарати протягом 1-3 міс. з поступовим зниженням дози. В амбулаторних умовах перевага надається препаратам, що не дає побічних ефектів (рудотель, азафен, аминалон).