Нервова система

Нервова система контролює діяльність всіх систем і органів і забезпечує зв`язок організму з зовнішнім середовищем.

Будова нервової системи

Структурною одиницею нервової системи є нейрон - нервова клітина з відростками. В цілому, будова нервової системи являє собою сукупність нейронів, які постійно контактують один з одним за допомогою спеціальних механізмів - синапсів. По функціях і структурі розрізняють такі види нейронів:

• Чутливі або рецепторні;
• Ефекторні - рухові нейрони, які направляють імпульс до виконавчих органів (ефекторів);
• Замикальні або вставні (кондукторні).

Умовно будова нервової системи можна розділити на два великих відділу - соматичний (або анімальний) і вегетативний (або автономний). Соматична система переважно відповідає за зв`язок організму з зовнішнім середовищем, забезпечуючи рух, чутливість і скорочення скелетної мускулатури. Вегетативна система впливає на процеси росту (дихання, обмін речовин, виділення та ін.). Обидві системи мають дуже тісний взаємозв`язок, тільки вегетативна нервова система більш самостійна і від волі людини не залежить. Саме тому її ще називають автономною. Ділиться автономна система на симпатичну і парасимпатичну.

Вся нервова система складається з центральної і периферичної. До центральної частини відноситься спинний і головний мозок, а периферична система являє собою відходять нервові волокна від головного і спинного мозку. Якщо подивитися на мозок в розрізі, видно, що складається він з білого і сірого речовини.

Сіра речовина - це скупчення нервових клітин (з початковими відділами відростків, що відходять від їхніх тіл). Окремі групи сірої речовини називають ще ядрами.

Біла речовина складається з нервових волокон, покритих мієлінової оболонкою (відростки нервових клітин, з яких утворюється сіра речовина). У спинному і головному мозку нервові волокна утворюють провідні шляхи.

Периферичні нерви діляться на рухові, чутливі і змішані, в залежності від того, з яких волокон вони складаються (рухових або чутливих). Тіла нейронів, чиї відростки складаються з чутливих нервів, знаходяться в нервових вузлах поза мозком. Тіла рухових нейронів знаходяться в рухових ядрах головного мозку і передніх рогах спинного мозку.

Функції нервової системи

Нервова система надає різний вплив на органи. Три головні функції нервової системи - це:

• Пускова, що викликає або зупиняє функцію органу (секреція залози, скорочення м`язи і т.д.);
• Судиноруховий, що дозволяє змінювати ширину просвіту судин, регулюючи тим самим приплив крові до органу;
• Трофічна, що знижує або підвищує обмін речовин, а, отже, споживання кисню і поживних речовин. Це дозволяє постійно узгодити функціональний стан органу і його потреба в кисні і поживних речовинах. Коли по руховим волокнам до працюючої скелетної м`язі направляються імпульси, що викликають її скорочення, то одночасно надходять і імпульси, які посилюють обмін речовин і розширюють судини, що дозволяє забезпечити енергетичну можливість виконання м`язової роботи.

Захворювання нервової системи

Разом з ендокринними залозами нервова система відіграє вирішальну роль у функціонуванні організму. Вона відповідальна за злагоджену роботу всіх систем і органів людського організму і об`єднує спинний, головний мозок і периферичну систему. Рухова активність і чутливість тіла підтримується завдяки нервових закінченнях. А завдяки вегетативної системі інвертується серцево-судинна система і інші органи.

Тому порушення функцій нервової системи впливає на роботу всіх систем і органів.

Всі захворювання нервової системи можна розділити на інфекційні, спадкові, судинні, травматичні і хронічно прогресуючі.

Спадкові хвороби бувають геномних і хромосомними. Найвідомішим і найпоширенішим хромосомним захворюванням є хвороба Дауна. Цієї хвороби характерні такі ознаки: порушення з боку опорно-рухового апарату, ендокринної системи, нестача розумових здібностей.

Інфекційні захворювання виникають внаслідок впливу бактерій, грибків і паразитів. До захворювань цієї групи можна зарахувати кір, енцефаліти, малярію та ін. Головними симптомами при цих захворюваннях є: порушення свідомості, головний біль, підвищення температури тіла, блювота, нудота.

Травматичні ураження нервової системи виникають внаслідок ударів і травм, або при стисненні головного або спинного мозку. Такі захворювання, як правило, супроводжуються блювотою, нудотою, втратою пам`яті, розладами свідомості, втратою чутливості.

Судинні захворювання переважно розвиваються на тлі атеросклерозу або гіпертонічної хвороби. До даної категорії можна віднести хронічну судинно-мозкову недостатність, порушення мозкового кровообігу. Характеризуються такими симптомами: напади блювоти і нудоти, головний біль, порушення рухової активності, зменшення чутливості.

Хронічно прогресуючі хвороби, як правило, розвиваються внаслідок порушення обмінних процесів, впливу інфекції, інтоксикації організму, або через аномалій будови нервової системи. До таких захворювань можна віднести склероз, міастенію і ін. Ці захворювання зазвичай поступово прогресують, знижуючи працездатність деяких систем і органів.

Причини виникнення захворювань нервової системи:

• Віруси (герпес, кір, свинка, вітряна віспа, ВІЛ);
• Забій головного мозку;
• Судинні порушення;
• Паразити і грибки (токсоплазмоз, криптококоз, малярія);
• Пухлини головного мозку.

Можливий також плацентарний шлях передачі хвороб нервової системи в період вагітності (цитомегаловірус, краснуха), а також по периферичної системі (поліомієліт, сказ, герпес, менінгоенцефаліт).

Крім цього, на нервову систему негативно впливає ендокринні, серцеві, ниркові захворювання, неповноцінне харчування, хімічні та лікарські препарати, важкі метали.