Діагностика хронічного холециститу
Хронічний холецистит частіше є наслідком гострого і починається зазвичай після гострого нападу хвороби. Іноді ж він може розвинутися і без гострого початку. У таких випадках хвороба починається поступово, з ниючих і тупих болів в підребер`ї, поступово наростаючих і періодично посилюються.
Відео: Жити Здорово! Хронічний холецистит і жовчнокам`яна хвороба
Ознаки хронічного холецстіта
При об`єктивному дослідженні хворих з явищами хронічного запалення міхура відзначається невелика хворобливість в області проекції жовчного, яка стає більш вираженою при постукуванні по реберної дузі.
Відео: Лікування хронічного холециститу Віталій Данилов
Печінка зазвичай збільшена, край виступає з-під ребер. Жовчний не прощупується, оскільки він найчастіше зморщений, рубцево змінений. Жовтяниці при діагностиці хронічного холециститу не знаходять, якщо не розвиваються органічні зміни в протоках і печінкової тканини. Зазвичай такі вторинні зміни спостерігають у хворих, які тривалий час страждають хронічним запаленням жовчного.
Обстеження при хронічному холециститі
Велике значення при діагностиці хронічного холециститу надається дуоденальному зондуванні. Присутність в порції В слизу, лейкоцитів і епітеліальних клітин підтверджує наявність запалення міхура. Нерідко міхурний рефлекс отримати не вдається або внаслідок непрохідності протоки міхура, або внаслідок порушення скорочувальної здатності міхура.
При діагностиці хронічного холециститу дуже цінним методом є холецистографія, за допомогою якої можна визначити органічні, функціональні порушення в міхурі. Однак і при холецистографії в ряді випадків (близько 40%) не вдається отримати тіні жовчного міхура. Найчастіше тіні жовчного не виявляються внаслідок тих же причин, які перешкоджають отриманню порції В при дуоденальному зондуванні (закупорка протоки міхура каменем або рубцева стриктура його при перихолецистити). У ряді випадків контрастне рентгенівське дослідження жовчного міхура виявляється невдалим внаслідок технічних погрішностей при підготовці хворих.
Нерідко хронічне запалення міхура супроводжується явищами анацидного гастриту, який може сприяти розвитку інфекції у верхньому відрізку кишечника, а отже, і в жовчних шляхах. Однак на практиці у хворих, які страждають на гастрит, холецистит буває виключно рідко. У той же час хронічне запалення міхура порушує функції всього шлунково-кишкового тракту (так як міхур є важливою функціональною частиною цієї системи) і це проявляється в першу чергу порушенням функції шлунка. Відомо, що при хронічному запаленні жовчного буває зниження кислотності шлункового соку, яке спостерігається у двох третин усіх хворих. Тому при діагностиці хронічного холециститу застосовують і ЕГДС.
Із сучасних променевих діагностичних методів при холециститах корисні УЗД, КТ, МРТ.
