Аніс

Лікувальні властивості анісу відомі ще з часів Авіценни і Гіппократа, а в якості прянощів його вирощують не одну тисячу років.

опис

Аніс - однорічна трав`яниста рослина з сімейства зонтичних. У висоту воно досягає 50 см. У дикому вигляді росте в Греції, а ось культивують його практично у всіх країнах світу. У лікувальних цілях використовують коріння, насіння і наземну частину рослини.

Стебла збирають під час цвітіння з ще недозрілими плодами. Їх зрізають і сушать в сухому темному місці. Плоди (насіння) збирають вже зрілими, і теж сушать в темному місці, розстилаючи тонким шаром. Коріння рослини викопують після збору плодів, восени.

Батьківщиною анісу є близькосхідний і Середземноморський регіони. Вирощувати рослину почали ще кілька тисяч років тому. Напевно відомо, що в 1 столітті до нашої ери його вирощували в Стародавній Греції, Єгипті та на острові Крит. За часів середньовіччя рослина поширилося по всьому Середземномор`ю, де його вирощували не тільки як пряність, але і як лікарська рослина. На сьогоднішній день аніс культивують по всьому світу, але найбільшою популярністю ця приправа користується в Єгипті, Південно-східної Азії, Південній Європі і на Близькому Сході.

Застосування анісу в кулінарії

Плоди анісу в кулінарії використовують як прянощі. Їх додають в випічку, кондитерські та хлібопекарські вироби в якості самостійного інгредієнта або в поєднанні з іншими спеціями. Додають їх в консервовані фрукти і варення, всілякі підливи і соуси до овочевих і м`ясних страв.

На основі анісу готують арак, самбуку, абсент, мастику і інші спиртні напої. У східній кухні аніс часто додають в чай, фруктові супи і настої для ароматизації і вимочування продуктів.

З анісу роблять масло, яке набуло широкого застосування в кондитерському, хлібопекарському, м`ясному, рибному та алкогольному виробництві, а також в миловарінні.

Склад і калорійність анісу

У 100 г анісу міститься 9,5 г води, 17,6 г білків, 15,9 г жирів, 14,6 г клітковини, 35,4 г вуглеводів, 7 г золи- вітаміни: тіамін (В1), рибофлавін (В2) , ніацин (РР), пантотенова кислота (В5), піридоксин (В6), фолієва кислота (В9), аскорбінова кислота (С) - макроелементи: фосфор, натрій, магній, калій, кальцій мікроелементи: цинк, селен, мідь, марганець , залізо.

Калорійність анісу становить 337 ккал на 100 г продукту.

користь анісу

У народній медицині аніс звичайний застосовують як знеболююче, відхаркувальну, потогінну, дезінфікуючий, жарознижуючий засіб. До корисних властивостей анісу відноситься поліпшення перистальтики кишечника, секреторної функції дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту.

Насіння анісу дуже цінуються і є складовою частиною проносних, грудних, потогінних і шлункових зборів. Завдяки користь анісу, його з успіхом використовують в парфумерній, лікеро-горілчаної та харчової промисловості.

Відвар з насіння анісу застосовують для лікування спазмів кишечника, запальних процесів в шлунково-кишковому тракті, при метеоризмі, запорах, шлункових кровотечах, болісних менструаціях і порушеннях менструального циклу, а також як засіб для поліпшення травлення. У годуючих матерів відвар з насіння анісу покращує лактацію.

Настій стебел і насіння рослини покращує роботу печінки і підшлункової залози. Застосовують його при кашлі, бронхітах, астмі, пневмонії, задишки, трахеїті, ларингіті. Відомі цілющі властивості анісу, що сприяють розрідженню мокротиння, тому часто його застосовують при кашлюку у дітей.

Відвар насіння анісу з медом надає хорошу дію при захриплості голосу. А при опіках використовують відвар насіння, змішаний з яєчним білком.

Відома користь анісу як сечогінний засіб при сечокам`яній хворобі, захворюваннях нирок і сечового міхура.

За своїми лікувальними властивостями аніс звичайний поступається кмину і фенхелю, але зате у нього куди більш приємний смак. Тому з анісу виходить смачний і корисний чай.

З анісу роблять масло, яке представляє собою жовтувату рідину з приємним пряно-солодким ароматом. Анісова масло включають до складу грудних еліксирів, крапель від кашлю. Використовують його як відхаркувальний і антисептичний засіб при лікуванні застуди та запалень верхніх дихальних шляхів (бронхіт, ангіна, ларингіт, нежить, грип).

Анісова масло застосовують при цинзі, втрати голосу, опіках і запальних процесах на мигдалинах і яснах.

Ще однією користю анісу є те, що запах його не переносять комахи, тому часто його використовують при боротьбі з клопами, мухами, комарами і вошами.

Коріння анісу включають в різні збори для поліпшення серцевої діяльності. А щоб позбутися від неприємного запаху з рота, їх дають пожувати курцям.

Протипоказання

У анісу і препаратів на його основі є і протипоказання. Так, їх не можна застосовувати при виразці шлунка і 12-палої кишки, вагітності, виразковий коліт, при підвищеній кислотності шлункового соку, а також дітям до дванадцяти років.

Тривалість лікування анісовим маслом не повинна перевищувати сім днів. Крім того, при тривалому або надмірному вживанні відвар і настій анісу можуть викликати алергічну реакцію.

Відео з YouTube по темі статті: