Гістохром

Гістохром - це препарат, який належить до групи антиоксидантних засобів та активно використовується в кардіологічній і офтальмологічної практиці.

Він випускається у формі 0,02% або 1% розчину для ін`єкцій і містить в якості активного компонента ехінохром (2,3,5,6,8-пентагідроксі-7-етілнафтохінон-1,4). Одновідсотковий розчин застосовують для лікування кардіологічних захворювань, розчин 0,02% гістохрома - в офтальмології.

Фармакологічна дія

Механізм дії препарату обумовлений його здатністю надавати стабілізуючу дію на клітинні мембрани і взаємодіяти з реактивними формами кисню, які включають іони кисню, перекису неорганічного і органічного походження, а також вільні радикали.

Крім того, гістохром діє як хелатний агент щодо металів змінної валентності і сприяє зниженню кількості продуктів перекисного окислення ліпідів.

Застосовуваний в кардіологічній практиці розчин гістохрома надає стабілізуючу дію на мембрани клітин, взаємодіє з постійно утворюються в живих клітинах організму реактивними формами кисню (РФК), які є продуктами його нормального метаболізму, і має виражені хелатними властивостями щодо металів змінної валентності. Згідно з інструкцією, гістохром також сприяє зменшенню кількості продуктів перекисного окислення ліпідів, вміст яких різко зростає при різних захворюваннях серця і судин.

Застосовуваний у пацієнтів, що проходять тромболітичної терапії інфаркту міокарда, гістохром, відгуки підтверджують цей факт, має виражену кардіопротекторну дію. Тобто препарат сприяє усуненню дисфункції міокарда і попереджає його незворотні ураження. На тлі застосування гістохрома відзначається зниження частоти реперфузіонних порушень серцевого ритму, включаючи пароксизмальні і надшлуночкові аритмії, що несуть пряму загрозу для життя пацієнта (парні шлуночковіекстрасистоли IVa класу і групові - IVb класу). При цьому слід зазначити, що після введення розчину пацієнтам показники атріовентрикулярної (передсердно-шлуночкової) і внутрішньошлуночковіпровідності незазнають істотних змін. В інструкції гістохрома також вказується, що препарат протягом перших двох-трьох діб істотно гальмує процес формування некротичного вогнища. Крім того, він:

• Покращує скорочувальну здатність міокарда;
• Знижує частоту розвитку у пацієнтів з інфарктом міокарда недостатності скоротливої здатності лівого шлуночка серця (що особливо важливо в першу добу захворювання);
• Сприяє відновленню нормального кровотоку в коронарних судинах за рахунок лізису тромбу всередині судинного русла.

Показання до застосування

Кардіологи рекомендують призначення гістохрома:

• Пацієнтам з гострою формою ішемічної хвороби серця (інфаркт міокарда), якщо їх лікування має на увазі застосування препаратів тромболітичної дії (гістохром сприяє усуненню провокуються ними реперфузійних ускладнень);
• Пацієнтам, які страждають від стенокардії.

В офтальмології гістохром рекомендований дорослим пацієнтам:

• З захворюваннями рогівки і сітківки, які носять дистрофічний характер;
• При наявності у них симптомів вікової макулярної дегенерації - протікає в хронічній формі захворювання центральної області сітківки ока (макули), яке носить дистрофічний характер і провокує поступову втрату центрального зору, необхідного для чіткого сприйняття предметів;
• при первинній глаукомі ВІДКРИТОКУТОВОЮ типу;
• При діабетичної проліферативної ретинопатії сітківки;
• При станах, що супроводжуються крововиливами в склоподібне тіло, сітківку або передню камеру очі;
• При дисциркуляторних явищах в кровоносних судинах (зокрема в центральній артерії і вені сітківки).

Медичні відгуки про гістохрома підтверджують також доцільність його застосування в складі комплексної терапії, метою якої є лікування кератитів, контузій, проникаючих травматичних пошкоджень і опіків очей. Препарат дозволяє зменшити набряклість сітківки, що, в свою чергу, створює сприятливі умови для проведення якісної та ефективної лазерної коагуляції сітківки. Також гістохром має виражену ретінопротекторним дію, покращує показники при станах, що характеризуються дегенеративними процесами в сітківці і зоровому нерві, і прискорює епітелізацію тканин. Крім того, згідно з дослідженнями, гістохром володіє антикатаральним властивостями.

Протипоказання

Інструкція гістохрома попереджає про те, що препарат не дозволяється застосовувати:

• Пацієнтам, у яких відзначається підвищена індивідуальна чутливість до його компонентів;
• Жінкам в період вагітності та годування груддю;
• Дітям.

Спосіб застосування та дозування

0,02% розчин препарату вводять пацієнтам:

• У вигляді парабульбарно ін`єкцій (голка шприца при цьому вводиться через шкіру нижньої повіки приблизно на один сантиметр в глибину в напрямку очного екватора);
• У вигляді субкон`юнктивальних ін`єкцій (коли голка шприца вводиться через кон`юнктиву в області перехідних складок або очного яблука в субкон`юнктивально або субтеноновой простір).

В обох випадках рекомендованої є доза, рівна 0,3-0,5 мл. Залежно від особливостей клінічної картини гістохром вводять щодня або через день. Тривалість курсу лікування становить від 5 до 10 ін`єкцій препарату (як правило, поліпшення зору і зменшення проявів захворювання відзначається вже після другої-третьої ін`єкції).

Якщо у пацієнта відзначається больова непереносимість, розчин слід вводити спільно з новокаїном.

Людям із захворюваннями рогівки ампульний розчин гістохрома рекомендується вводити у вигляді інстиляцій по дві краплі чотири-п`ять разів на день.

У кардіології препарат вводять у вену струменево (при цьому тривалість введення не повинна бути менше трьох хвилин) або краплинно.

Для струминного введення безпосередньо перед використанням 5-10 мл 1% розчину гістохрома розводять 20 мл 0,9% розчину для інфузій. Якщо це необхідно, допускається повторне введення препарату в тій же дозі.

Для краплинного введення безпосередньо перед використанням 5-10 мл 1% розчину розводять 100 мл 0,9% розчину для інфузій.

Побічна дія

Відгуки про гістохрома свідчать про те, що в деяких випадках застосування препарату може провокувати небажані побічні ефекти, в тому числі:

• Больові відчуття по ходу вени, що виникають при внутрішньовенному введенні препарату (при цьому флебіт у пацієнтів не розвивається);
• Забарвлення сечі в темно-червоний колір (зазвичай це зазначається в перші дві доби);
• прояви алергічних реакцій.