Поразка прямої кишки при гонореї
Відео: Лікування гонореї народними засобами
Гонорея - широко поширене захворювання, захворюваність яким поступово зменшується і, за останніми даними, становить приблизно 650 000 випадків. Гонорею викликає Neisseria gonorrhoeae - грамнегативний внутрішньоклітинний диплококк (при мікроскопії його виявляють у вигляді пар або грон), здатний вражати слизову оболонку на всіх поверхнях тіла. До 55% чоловіків-гомосексуалістів, які проходять скринінгове обстеження страждають на гонорею.
Пряма кишка в 40-50% випадків може бути єдиним осередком ураження при гонореї, і в більшості випадків захворювання протікає безсимптомно. Після передачі мікроорганізму при анальному зносинах тривалість інкубаційного періоду становить 2-5 діб, після якого виникає проктит або крипти. У жінок гонорея також може виникати в результаті анальних зносин, проте в переважній більшості випадків ураження нижнього відділу прямої кишки відбувається в результаті аутоинокуляции при гонорейном вагините (кольпіті). За даними Стенфілд (Stansfield), ізольоване гонорейне ураження прямої кишки у жінок без залучення шийки матки або уретри виявляють лише в 6% випадків.
Після інкубаційного періоду тривалістю 2-5 днів мікроорганізм викликає запалення різного ступеня вираженості. До половини гонорейних поразок аноректальної області протікають безсимптомно. При виникненні клінічно вираженого запалення воно проявляється сверблячкою в області ануса, кров`яними або слизовими виділеннями з прямої кишки, тенезмами. У запущених випадках може відбуватися діссемі- нація інфекції, включаючи розвиток гонококкового перигепатити, менінгіту, ендокардиту, перикардиту і артриту. Найчастіше виникає останній варіант у вигляді одностороннього мігруючого гнійного артриту великих суглобів.
Слизово-гнійні виділення служать найбільш точним діагностичним ознакою, особливо при поєднанні з проктитом. Ці виділення представлені густим і в`язким жовтим ексудатом. Симптоми при гонорейном проктиті неспецифічні: свербіж в області ануса, тенезми і виділення незміненої крові. Чи не рекомендують змащувати ректоскоп перед дослідженням нічим, крім води, оскільки багато лубриканти і креми містять антибактеріальні добавки. При ендоскопічному дослідженні анальний канал зазвичай залишається незмінним при наявності набряку, гіперемії, виразок, крихкості слизової оболонки прямої кишки, а також слизового нальоту. Один з класичних ознак захворювання - видавлювання слизисто-гнійних виділень з анальних крипт. Цей прийом виконують шляхом легкого зовнішнього тиску при введеному ректоскопію.
Діагноз ставлять на підставі термінового посіву на середу Тайера-Мартіна (Thayer-Martin) або Стюарта (Stuart) (для анаеробів). Можна зробити мазок анального каналу наосліп шляхом введення в нього тампона на 2-2,5 см з подальшим його обертанням протягом декількох секунд з боку в бік. Однак зішкріб гнійно-слизового під зоровим контролем при ректоскопии підвищує результативність фарбування по Граму (Gram) з 34 до 79%. Зрідка вдається виявити грамотрі- цательних внутрішньоклітинні диплококи, хоча для негайного призначення лікування достатньо діагностичних ознак. Слід пам`ятати, що багато діагностично незначущі мазки, пофарбовані по Граму (Gram), згодом виявляються ложно- негативними. У зв`язку з цим висока прогностична значимість клінічних ознак виправдовує емпіричне призначення лікування до отримання результатів бактеріологічного дослідження. І навпаки, виявлення в мазку Neisseria gonorrhoeae не служив безперечним доказом причини наявних у хворого симптомів. У багатьох чоловіків-гомосексуалістів є одночасно кілька ЗПСШ. У прямій кишці чоловіків-гомосексуалістів, які звернулися за допомогою, також можна виявити Neisseria meningitidis.
Відео: Причини статевих розладів у чоловіків
Необхідно обов`язково проходити обстеження на рецидив гонорейний інфекції протягом 3 міс, оскільки первинне лікування виявляється неефективним в 35% випадків. В даний час кращим способом лікування неускладненій гонореї вважають одноразове призначення цефтриаксону по 125 мг внутрішньом`язово з доксицикліном по 100 мг два рази на день протягом 7 днів. Інші рекомендовані схеми лікування: цефтріаксон і азитроміцин, цефіксим і азитроміцин або доксициклін, ципрофлоксацин і азитроміцин або доксициклін.
Як і при інших інфекціях, що передаються статевим шляхом, для профілактики рецидивів необхідно одночасно проводити лікування всіх сексуальних партнерів. Не можна недооцінювати важливість бактеріологічного дослідження для оцінки ефективності ерадикації інфекції в найближчому після лікування періоді. При ретельному спостереженні і лікуванні всіх сексуальних партнерів цілком виправдано очікувати лікування в 95% випадків.
