Ванкоміцин

Ванкоміцин - антибіотик з групи глікопептидів, який має бактерицидну і протимікробну дію.

Форма випуску та склад

Ванкоміцин виробляють у формі порошку і ліофілізату білого кольору для приготування розчину для інфузій. Засіб випускається по 500 мг в скляних флаконах. Одна картонна пачка містить 1 флакон.

Діючою речовиною препарату є ванкоміцин у вигляді гідрохлориду.

Показання до застосування

Згідно з інструкцією, ванкоміцин застосовується при інфекційно-запальних захворюваннях, що протікають у важкій формі і викликаних збудниками, чутливими до діючої речовини препарату. Засіб використовується для лікування ендокардиту в якості монотерапії або у складі комбінованої терапії антибіотиками, а також таких захворювань:

• Абсцес легенів;
• сепсис;
• пневмонія;
• менінгіт;
• Псевдомембранозний коліт, спричинений Clostridiumdifficile;
• Інфекції шкіри і м`яких тканин;
• Інфекції суглобів і кісток (включаючи остеомієліт).

Протипоказання

За інструкцією, Ванкомицин протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до компонентів, що входять до складу препарату.

Засіб не можна використовувати також в першому триместрі вагітності, в період лактації та при невриті слухового нерва.

З обережністю призначається препарат при порушенні слуху (в тому числі в анамнезі) і при нирковій недостатності.

Спосіб застосування та дозування

Ванкоміцин слід вводити тільки внутрішньовенно, оскільки при внутрішньом`язовому введенні значно підвищується ризик розвитку некрозу тканин.

Швидкість введення препарату не повинна перевищувати 10 мг на хвилину, а тривалість інфузії повинна становити не менше години.

Для новонароджених дітей початкову дозування ванкоміцин розраховують за схемою: 15 мг на 1 кг ваги дитини, потім переходять на введення по 10 мг на 1 кг ваги кожні 12 годин. У віці 1 місяць слід застосовувати таку ж дозу, але кожні 8 годин. У віці від 1 місяця використовується дозування по 10 мг на 1 кг кожні 6 годин або по 20 мг на 1 кг маси тіла кожні 12 годин.

Дорослим пацієнтам зазвичай призначається по 0,5 г кожні 6 годин або по 1 г кожні 12 годин.

Для пацієнтів з порушеннями видільної функції нирок початкову дозу розраховують за схемою: 15 мг на 1 кг ваги, після чого дозування коригують відповідно до показників КК.

При внутрішньовенному введенні препарату добова доза для дорослих не повинна перевищувати 4 м

Ванкоміцин у вигляді порошку слід розчиняти в воді для ін`єкцій. 500 мг препарату розбавляють в 10 мл води, 1 г - відповідно, в 20 мл і додають розчин глюкози 5%: для 500 мг 100 мл, для 1 г - 200 мл.

Для лікування препарат слід приймати всередину у формі розчину в 30 мл води. Дітям призначається 0,04 г на 1 кг ваги, доза ділиться на 3 або 4 прийоми. Дорослим пацієнтам призначають по 0,5-2 г, також в 3-4 прийоми.

Побічна дія

Застосування ванкоміцин у випадках швидкого введення може викликати побічні ефекти у вигляді постінфузійних реакцій, в число яких входять такі явища:

• Зниження артеріального тиску;
• Прискорене серцебиття;
• Шкірний висип і свербіж;
• задишка;
• бронхоспазм;
• Спазм м`язів спини і грудної клітини;
• Озноб і лихоманка;
• Гіперемія верхньої половини тулуба та обличчя.

Також при порушеннях правил введення застосування ванкоміцин може стати причиною розвитку місцевих реакцій у вигляді болю або некрозу тканини в місці інфузії і флебіту.

У деяких випадках використання препарату призводить до алергічних реакцій, серед яких:

• Ексфоліативнийдерматит;
• васкуліт;
• Злоякісна ексудативна еритема;
• еозинофілія;
• Токсичний епідермальнийнекроліз.

Ванкоміцин може призводити до побічних ефектів з боку сечовидільної системи в формі нефротоксичности і ниркової недостатності. Найчастіше ці явища виникають при поєднанні препарату з аміноглікозидами або при застосуванні його в високих дозах протягом 3 тижнів і довше. У рідкісних випадках засіб може стати причиною розвитку інтерстиціального нефриту.

З боку органів чуття іноді спостерігаються вертиго, зниження слуху і дзвін у вухах, а органів кровотворення - минуща тромбоцитопенія, оборотна нейтропенія і агранулоцитоз.

Травна система може реагувати на препарат побічними ефектами в формі нудоти і псевдомембранозного коліту.

особливі вказівки

Застосування ванкоміцин в другому і третьому триместрах вагітності може здійснюватися тільки за призначенням лікаря і в випадках, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плоду.

При лікуванні новонароджених дітей і пацієнтів похилого віку рекомендується проводити контроль над концентрацією діючої речовини препарату в сироватці крові.

У період терапії ванкоміцин бажано регулярне спостереження за функцією нирок (показники азоту сечовини, креатиніну і аналіз сечі).

При поєднанні препарату з загальними анестетиками зростає ймовірність прояву побічних реакцій, особливо зниження артеріального тиску і розвитку нервово-м`язової блокади. Тому рекомендується проводити інфузію як мінімум за годину до введення загальних анестетиків.

Поєднання з місцевими анестетиками у дорослих пацієнтів може призвести до порушення провідності, а у дітей - до гіперемії шкірних покривів особи і еритематозних висипань.

Відео: Step 1 USMLE Tutorial - About Vancomycin

Не можна застосовувати Ванкомицин одночасно з наступними ототоксичними і нефротоксичними лікарськими засобами:

• аміноглікозиди;
• бацитрацин;
• Амфотерицин В та АСК;
• буметанід;
• кармустин;
• циклоспорин;
• капреоміцин;
• Поліміксин В;
• Паромоміцин;
• цисплатин;
• Петльові діуретики;
• Етакринова кислота.

аналоги

Аналогом ванкоміцин є Таргоцид, а синонімами кошти виступають такі препарати:

• Ванкомабол;
• Ванкоцин;
• Едіцін;
• Ванкорус;
• Ванкоміцин-Тева;
• Ванкоміцин Дж;
• Веро-Ванкоміцин.

Терміни та умови зберігання

За інструкцією, Ванкомицин необхідно зберігати в темному і сухому місці, недоступному для дітей. Температура зберігання не повинна превишать8 ° C.

Термін придатності препарату становить 2 роки.