Оцінка і діагностичний підхід при порушеннях росту у дітей - затримка росту у дітей молодшого віку
Для оцінки прогнозу дитини з порушеннями росту необхідний ще один важливий крок - клінічне спостереження. Його можна проводити амбулаторно, якщо порушення зростання не настільки значні, що загрожують життю, і якщо лікар упевнений у високій якості догляду за дитиною. Однак найчастіше потрібен нагляд в стаціонарі. Ідеальним варіантом клінічного спостереження є відвідування на дому, але часто це неможливо. Метою спостереження є верифікація симптомів, виявлених при зборі анамнезу, оцінка відносин між дитиною та її батьками або опікунами, спостереження розвитку дитини в динаміці, залучення батьків або опікунів дитини в спеціалізоване лікування дитини та догляд за ним, включаючи корекцію харчування. Якщо на підставі анамнезу, клінічного та лабораторного обстеження у хворого підозрюється органічне Захворювання, для додаткового обстеження необхідна госпіталізація.
Спостереження за дитиною протягом навіть одного тижня дозволяє достовірно оцінити масу тіла дитини і достатність харчування. Якщо в умовах адекватного харчування і догляду у хворого відновлюється нормальне збільшення маси тіла, то, найімовірніше, однією з причин порушення росту є психосоціальний збіднення оточення дитини та енергетична недостатність харчування.
Втім навіть відсутність такого збільшення протягом одного тижня не виключає присутності цих причин.
Оцінка стану хворих з порушеннями росту в лікарні або амбулаторних умовах часто полегшується при підключенні до неї фахівців різних спеціальностей. Ними можуть бути дієтолог, дитячий лікар, психолог, фахівець з реабілітації або фізіотерапії, працівник служб соціального забезпечення, патронажна сестра або дитяча медична сестра, логопед, вихователь дітей молодшого віку. Кожен з них повинен дослідити дитини з точки зору своєї спеціальності. У випадках коли причиною порушення росту є збіднення психоемоційної сфери дитини, навіть одноразова проста зустріч кваліфікованого лікаря з батьками або опікунами дитини не тільки дає ключі до діагнозу, але і стає першим лікувальним заходом.
За період спостереження може виявитися нова клінічна симптоматика. При частих зустрічах лікаря з сім`єю дитини може виникнути необхідність нових втручань, наприклад передача дитини під опіку. Саме лікар, який відвідує дитини, зобов`язаний правильно оцінити ситуацію і рекомендувати подальші додаткові дослідження, зміни харчування, програми стимуляції, реабілітації дитини та періодичного медичного контролю. Батькам або опікунам дитини часто необхідні дуже докладні інструкції, що стосуються харчування, ігри з дитиною, поміщення його в певне положення після прийому їжі для запобігання стравохідного рефлюксу і подальшої блювоти.
ВИСНОВКИ
При оцінці дитини з порушеннями росту необхідні докладний збір анамнезу, повне (клінічне дослідження, мінімальні лабораторні дослідження, якщо немає серйозних підозр на органічне захворювання, і подальша динамічна оцінка отриманих даних в період клінічного спостереження. За час періоду спостереження поряд з аналізом отриманих даних можна провести додаткові діагностичні дослідження. Останнє полегшується, якщо можливо залучення фахівців супутніх дисциплін. У результаті аналізу необхідно виявити, чи викликано порушення росту органічними причинами або психосоциальнимі (емоційні) факторами, до яких можна зарахувати і недостатню енергетичну цінність їжі, або ж поєднанням двох зазначених вище причин . Потім в залежності від причини патології проводиться лікування-нерідко воно починається вже в період клінічного спостереження. Незалежно від етіологічного діагнозу адекватна оцінка і лікування дітей з порушеннями росту значно полегшуються при встановленні ефективного контакту між медичними працівниками та батьками або опікунами дитини.
