Діагноз - гострий ларинготрахеїт і гострий стеноз гортані

Діагноз і рекомендовані клінічні дослідження

Зазвичай діагноз гострого ларинготрахеїту і гострого стенозу гортані ставлять на підставі:
• клінічної картини-
• даних ларінгоскопіі-
• даних аускультації.
При ларингоскопії виявляється набряк слизової оболонки подскладочного відділу гортані у вигляді гіперемійованих валиків під вільними краями голосових складок.
При аускультації легких на висоті задишки вислуховуються хрипи, стридорозне дихання. Над деякими відділами легких подих може не вислуховуватися зовсім через утворення ателектазів.
Клінічний аналіз крові рідко дозволяє отримати корисну інформацію, так як кількість лейкоцитів зазвичай залишається нормальним, а зміни газового складу крові розвиваються в більш пізні терміни, в міру наростання симптомів обструкції.
Результати дослідження мазків з поверхні піднебінних дужок і задньої стінки глотки або мокротиння (мікробіологічного або методом непрямої імунофлюоресценції) також стають доступними пізніше.
У важких випадках на рентгенограмах (у бічній проекції) і томограмах (у фронтальній проекції) гортані в її подскладочном відділі видно виражене звуження повітряного столба- вище місця обструкції патологічні зміни відсутні. Слід зазначити, що обстеження може бути ускладнене через погіршення стану пацієнта. Екстреність ситуації часто не дозволяє виконати традиційні лабораторні та рентгенологічні дослідження, які в типових випадках і при компенсованих стадіях гострого стенозу гортані не потрібні.

Диференціальний діагноз

Захворювання, що вимагають проведення диференціальної діагностики з гострим ларинготрахеїтом, перераховані в таблиці.

Захворювання, з якими необхідно проводити диференційну діагностику гострого ларинготрахеїту і гострого стенозу гортані, що розвинувся на фоні гострого ларинготрахеїту
Локалізація Причини процес
Ротоглотка Заглотковий абсцес
Інфекційний мононуклеоз Обструктивна гіпертрофія
піднебінних мигдалин
паратонзіллярний абсцес
Гортаноглотка Ангіна язичної мигдалини Гострий епіглоттіт
Трахея, бронхи, Бактеріальний трахеїт легкі Бронхіальна астма
гострий вірусний
трахеобронхит
Пневмонія з обструктивним
компонентом
Стравохід Чужорідне тіло
Гастро-езофагеальний
(Гастро-ларингеальний)
рефлюкс
Гортань Анафілаксія (набряк Квінке)
Дифтерія Чужорідне тіло Спадковий ангіоневротичний набряк Пухлина Папіломатоз
Парези, паралічі голосових складок
Синдром парадоксального руху голосових складок Травма (гематома) гортані і грудної клітини Уремія

У деяких випадках виникає необхідність диференціювати гострий ларинготрахеїт з бронхіальною астмою і пневмонію. Помилковий діагноз може бути поставлений, якщо напад бронхіальної астми супроводжується задишкою змішаного характеру. Приступ задухи при бронхіальній астмі відрізняється експіраторним характером задишки, відсутністю втягнення податливих місць грудної клітки, температурної реакції та інтоксикації. При перкусії над легенями вислуховується коробковий звук, при аускультації - рясні свистячі хрипи.
Для дифтерії гортані характерні поступовий розвиток стенозу, типові зміни в зіві, реакція шийних лімфовузлів і дисфонія. Виявлення Coryne-bacterium diphtheriae остаточно підтверджує діагноз.
Для заглоткового абсцесу характерні поступово наростаючий носовоївідтінок голосу, утруднення при ковтанні, а також спостерігається при фарінгоскопіі випинання задньої або заднебоковой стінки глотки. Заглотковий абсцес частіше розвивається у дітей до 1 року. Захворювання ніколи не супроводжується осиплостью голосу, кашель часто взагалі відсутня. Характерні ознаки інтоксикації.
Проти наявності в дихальних шляхах стороннього тіла свідчить розвиток явищ гострого стенозу гортані в нічний час (чужорідне тіло рідко може бути аспірованої під час сну). Важливу роль відіграє анамнез: гострий початок захворювання, що супроводжується ціанозом, нападами кашлю і блювоти. Температура нормальна, інтоксикації немає. Вирішальне значення має ларингоскопия.
Ларинготрахеїт при кору, скарлатині, вітряної віспи виключають на підставі симптомів, типових для цих захворювань (в першу чергу характерних висипань на шкірі і слизових оболонках).
Уремічний стеноз гортані поєднується з іншими характерними проявами уремії, зазначенням на яке-небудь захворювання нирок в анамнезі. У педіатричній практиці уремічний стеноз зустрічається зазвичай у дітей у віці 6-7 років і старше, а гострий ларинготрахеїт з гострим стенозом гортані - в основному до 3 років.
Диференціальний діагноз гострого ларинготрахеїту і епіглотиту зазвичай не викликає труднощів. У складних ситуаціях допомагають непряма ларингоскопія або фіброларінгоскопіі, а також рентгенографія, що дозволяють уточнити рівень обструкції.