Аортальнийстеноз

Аортальнийстеноз, або стеноз гирла аорти - вроджене або набуте захворювання, що характеризується звуженням вихідного тракту лівого шлуночка в області аортального клапана, яке провокує утруднення відтоку крові з лівого шлуночка, а також сприяє різкому зростанню градієнта тиску між аортою і шлуночком.

Види і причини аортальногостенозу

Розрізняють три види аортальногостенозу:

• клапанний (вроджений або набутий);
• надклапанний (тільки вроджений);
• підклапанний (вроджений або набутий).

Основними причинами придбаного аортального стенозу є:

• атеросклероз аорти;
• дегенеративні зміни клапанів з їх подальшим звапнінням;
• ревматичне ураження клапанних стулок (найбільш поширена причина захворювання);
• інфекційний ендокардит.

Ревматичне ураження клапанних стулок (ревматоїдний ендокардит) провокує скорочення стулок клапана, в результаті вони стають ригідними і щільними, що і є причиною звуження клапанного отвору. Нерідко спостерігається кальциноз аортального клапана, який сприяє ще більшого зменшення рухливості стулок.

При інфекційному ендокардиті спостерігаються подібні зміни, що ведуть до розвитку аортального стенозу. Часто причинами формування захворювання стають системний червоний вовчак та ревматоїдний артрит.

Атеросклероз аорти супроводжується вираженими дегенеративними процесами, склерозированием, тугоподвижностью і кальцинозом стулок фіброзного клапанного кільця, що також сприяють утруднення відтоку крові з лівого шлуночка.

Іноді в осіб похилого віку причиною аортального стенозу стають первинно-дегенеративні зміни клапана. Дане явище отримало назву «ідіопатичний кальцифікованими стеноз гирла аорти».

Природжений аортальнийстеноз виникає в результаті дефектів і аномалій розвитку клапана. На пізніх стадіях розвитку хвороби до симптомів аортальногостенозу приєднується виражений кальциноз, який ускладнює перебіг захворювання.

Таким чином, у всіх пацієнтів на певною мірою аортальногостенозу, незалежно від причини виникнення, спостерігається деформація аортального клапана і виражене звапніння.

Симптоми аортальногостенозу

Залежно від ступеня стенозу, хворі можуть протягом тривалого часу не відчувати жодного дискомфорту, тобто протягом тривалого часу захворювання не має ніяких симптомів.

При вираженому звуженні клапанного отвору хворі починають скаржитися на появу нападів стенокардії, швидку стомлюваність і слабкість при фізичних навантаженнях, непритомність і запаморочення при швидкій зміні положення тіла, задишку. В особливо важких випадках симптомом аортального стенозу є напади задухи (набряк легенів або серцева астма).

У хворих з ізольованим стенозом гирла аорти можуть виникати скарги, пов`язані з появою ознак правошлуночкової недостатності (тяжкість в правому підребер`ї, набряки). Виникають дані симптоми аортального стенозу при значній легеневої гіпертензії, зумовленої вадами мітрального клапана в поєднанні з аортальним стенозом.

При загальному огляді пацієнта у нього спостерігається характерна блідість шкірних покривів.

Діагностика аортального стенозу

Основними методами інструментальної діагностики аортального стенозу є:

• ЕКГ;
• Рентгенівське дослідження;
• ехокардіографія;
• катетеризація серця

Лікування аортального стенозу

При важкому ступені стенозу медикаментозне лікування, як правило, неефективно. Єдиним радикальним методом лікування є протезування аортального клапана. Уже після прояву симптомів хвороби шанси вижити без проведення операції різко скорочуються. В середньому, пацієнти після прояву таких симптомів, як болі в серці, ознаки лівошлуночкової недостатності, непритомність, живуть не більше п`яти років.

Після установки діагнозу «стеноз аортального клапана» пацієнтові обов`язково рекомендують профілактичні заходи від інфекційного ендокардиту.

При безсимптомному аортальному стенозі медикаментозне лікування спрямоване на підтримку синусового ритму, профілактику ІХС і нормалізацію артеріального тиску.

Після появи скарг при неможливості проведення операції призначають медикаментозне лікування. Так, при наявності серцевої недостатності за допомогою медикаментів намагаються усунути застій в малому колі кровообігу за допомогою прийому діуретиків. Однак занадто активне їх застосування може посприяти розвитку надлишкового діурезу, гіповолемії і артеріальної гіпотонії. При систолічної дисфункції лівого шлуночка як симптоматичний засіб призначають Дигоксин, особливо при миготливої аритмії.

При аортальному стенозі пацієнтові протипоказані вазодилататори, так як їх застосування може призвести до непритомності. Однак при тяжкій серцевій недостатності допускається обережне введення нітропрусиду натрію.

При природженому аортальному стенозі у дітей може застосовуватися аортальна балонна вальвулопластика. Даний метод дозволяє знизити максимальний трансклапанний градієнт на 65%, проте переважно дана методика вимагає повторної операції протягом 10 років. Після проведення вальвулопластікі у пацієнтів може розвиватися аортальна недостатність.

Найбільш ефективним лікуванням аортального стенозу є хірургічний метод протезування клапана аорти. Протезування клапана аорти показано при важкому ступені стенозу в наступних випадках:

• наявність непритомності, стенокардії або серцевої недостатності;
• в поєднанні з коронарним шунтуванням;
• в поєднанні з операціями на інших клапанах.

Хірургічний метод лікування аортального стенозу істотно покращує самопочуття пацієнта і прогноз виживання. Його з успіхом можна проводити навіть у пацієнтів похилого віку без ризику розвитку важких патологій. Для протезування використовують Аутотрансплантат, алогенних протези, алотрансплантату, механічні протези або свинячі біопротези і протези з бичачого перикарда.

Відео з YouTube по темі статті: