Використання рибомунілу при хозл

Відео: Лікування бронхіальної астми та ХОЗЛ у період загострення

загострення хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ) часто пов`язані з участю інфекційних агентів, що в більшості випадків вимагає призначення антибактеріальних препаратів. Основними збудниками респіраторних інфекцій при хронічної обструктивної хвороби легень є Str. pneumoniae, Haemophilus influenzae, Str. pyogenes, Klebsiella pneumoniae, а також віруси (респіраторно-сінцітальний вірус, аденовірус, віруси грипу і парагрипу) і атипові збудники (мікоплазми і хламідії).

У патогенезі загострень значну роль відіграє неспроможність специфічного і неспецифічного протиінфекційного імунної відповіді: зниження фагоцитарної активності макрофагів, зменшення титрів Ig A, G і M, підвищення рівня IgE. До того ж часте і тривале використання антибіотиків сприяє появі резистентних штамів збудників, знижуючи клінічну ефективність антибактеріальної терапії і послаблюючи реакції імунної системи. Профілактика інфекції при ХОЗЛ більш краща, ніж лікування розвинувся інфекційного процесу. Тому є підстави для використання імунокорекції, зокрема, імуномодуляторів мікробного походження, з метою профілактики респіраторної інфекції.

Рибомуніл (препарат з рибосомальних фракцій бактерій) володіє унікальним поєднанням властивостей пероральної вакцини і неспецифічного іммунокорректора. Аналіз етіологічної структури бактеріальних інфекцій респіраторного тракту дозволив створити препарат з оптимальним антигенними спектром. До складу Рибомунілу входять рибосоми (Klebsiella pneumoniae - 35%, Str. Pneumoniae - 30%, Str. Pyogenes - 30%, Haemophilus influenzae - 5%) і селективні мембранні фракції (протеоглікани мембранної частини Klebsiella pneumoniae). Компоненти препарату містять антигени, ідентичні поверхневих антигенів бактерій, і при попаданні в організм викликають утворення специфічних антитіл до цих збудників, забезпечуючи ефект вакцини. Мембранні протеоглікани стимулюють неспецифічний імунітет, посилюючи активність фагоцитуючих клітин, стимулюючи функцію Т-і В-лімфоцитів, продукцію імуноглобулінів типу IgA, інтерлейкіну-1, а також альфа-інтерферону. Призначення Рибомунілу не вимагає початкового визначення імунного статусу пацієнта.
Властивості Рибомунілу забезпечують препарату хорошу ефективність, підтверджену в 19 європейських подвійних сліпих плацебоконтроліруемих дослідженнях і узагальнену в метааналізу (n = 2117: 902 дорослих пацієнта 1215 дітей-n = тисяча шістьдесят два - прийом Рибомунілу, n = 1055 - плацебо). Прийом Рибомунілу дозволяє зменшити число рецидивів респіраторних інфекцій на 54-78%, тривалість рецидиву на 42-79% і необхідність використання антибіотиків на 38%.
Проведено рандомізоване подвійне сліпе дослідження впливу Рибомунілу на клінічну картину і показники імунітету хворих на хронічний бронхіт з частими (більше 3 разів на рік) і тривалими (21 день і більше) загостреннями. Пацієнти отримували рибомунил або плацебо, спостереження здійснювалося протягом 2 років з моменту початку дослідження.
В ході дослідження відзначені хороша переносимість і відсутність значущих побічних ефектів. У 35% хворих на хронічний бронхіт, які отримували рибомунил, спостерігалася стійка ремісія захворювання протягом року з моменту початку прийому препарату, у 49% пацієнтів - достовірне зниження кількості і тривалості загострень. У групі, що одержувала рибомунил, середня кількість загострень до лікування склало 4,2 ± 0,6 рази, після курсу терапії Рібомунілом - 2,5 ± 0,4 рази. Середня тривалість загострень до лікування становила 21,2 ± 1,6 дня, після курсу Рибомунілу - 2,5 ± 0,4 дня. Спостерігалося також більш легкий перебіг загострень захворювання, що виражалося в зменшенні потреби в антибактеріальної терапії для їх усунення. Зменшення числа загострень на тлі прийому Рибомунілу встановлено як в період прийому препарату, так і протягом 6 місяців після закінчення курсу лікування. У 30% пацієнтів стійка ремісія хронічного бронхіту після курсу терапії Рібомунілом зберігалася більше 3 років.
Дослідження зарубіжних колег [Galioto G.B. et al. Int J Immunotherapy 2001- 17: 31-40] показали достовірне зниження числа інфекційних епізодів на 82% в порівнянні з плацебо у дорослих пацієнтів з ХОЗЛ (p lt; 0,02, n = 180, 44% курців). Серед осіб, які брали рибомунил, значно покращилися показники функції зовнішнього дихання.
Застосування Рибомунілу надає иммунокорригирующее дію на змінені показники системного та місцевого імунітету респіраторного тракту. В результаті прийому Рибомунілу достовірно нормалізувався кількість CD5 + - і CD4 + -лімфоцитів (p lt; 0,05), а також функціональна активність макрофагів і нейтрофілів бронхіального лаважу (p lt; 0,05). Виражений вплив рибомунил надав і на нормалізацію продукції імуноглобулінів слизової оболонки бронхів (p lt; 0,05).
Дослідження показали, що хороший ефект від лікування досягається переважно у пацієнтів, які почали прийом Рибомунілу в фазі ремісії ХОЗЛ, що пов`язано з вакціноподобним дією препарату.
Застосування Рибомунілу можливо в тому числі в гострій стадії інфекції. При одночасному застосуванні з антибіотиками рибомунил збільшує адгезію нейтрофілів, надає імуностимулюючу дію, збільшує вироблення інтерферону і гуморальних факторів неспецифічного захисту, що зменшує тяжкість захворювання і тривалість антибактеріальної терапії.
Що не має аналогів рибосомальная вакцина рибомунил може служити клінічно і економічно обгрунтованою альтернативою частому прийому антибактеріальних засобів при рецидивуючих інфекціях респіраторного тракту у пацієнтів з хронічними обструктивними захворюваннями легень.
Рибомунил застосовується в дозі: 3 таблетки або вміст 1 пакетика один раз на добу натощак- в перший місяць прийому - перші 4 дні тижня, потім протягом 2-5 місяців в перші 4 дні місяця.

література:
1. Борисова А.М. з співавт. Терапевтичний архів 1994- 66 (3): 46-50.
2. Караулов А.В. з соавтр. Російський журнал імунології 1999- 4 (4): 315-18.
3. Хорошилова Н.І. з співавт. Імунологія 2001- 4: 37-41.
4. Bellanti J.A. et al. BioDrugs 2003- 17 (5): 355-67.
5. Bellanti J.A. et al. Drugs 1997 54 Suppl 1: 1-4.
6. Galioto G.B. et al. Int J Immunotherapy 2001- 17: 31-40.
7. Giovannini M. et al. Int J Immunotherapy 2000- 16: 67-75.
8. Gramiccioni E. et al. J Clin Research 2001- 4: 53-63.
9. Hoberman A. et al. Clin Pediatr (Phila) 2002- 41: 373-90.
10. Pryjma J. et al. Pedaitr Pulmonol 1999- 27: 167-73.