Волинська лихоманка

Відео: 193 особи затримано у Волинській області за незаконний видобуток бурштину

Відео: Топаз поліхромний, Україна, Володарськ-Волинський, 57 * 31 * 12

Волинська лихоманка - Трансмісивне антропонозное захворювання, що викликається Bartonella (Rochalimeaej quintana, яке характеризується повторними нападами лихоманки з явищами загальної інтоксикації, висипом на тулуб, болем у м`язах і кістках.
Синоніми: окопна, траншейна, фландрська, молдавсько-волоський, тибіальних, п`ятиденний лихоманка, хвороба Вернера - Гіса, пароксизмальної рикетсіоз і ін.
Лат. - Febris quintana (wolhynica).
Англ. - Trench fever.

Короткі історичні відомості

Захворювання відомо ще з часів Гіппократа, описувалося воно також К. Галеном, знаменитим арабським лікарем Абу Бакр Мухаммед бен Закіров, відомим в християнському світі як Рази. Подібні «гарячкові стану» виникали у військах хрестоносців в XII в., В армії Людовика IX у Фландрії (описані під назвою «febris quintana» - п`ятиденна гарячка). У Середньовіччі захворювання було широко поширене в арміях, особливо під час численних воєн, але так як воно протікало доброякісно, які тривалий час, один з поетів XII в. назвав його «порятунком під час війни ледарів і трусів». Професор Юр`ївського університету Дегіо під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр. описав хворобу як окрему форму малярії під назвою «молдавсько-волоський лихоманка».
Свою назву (волинська лихоманка) хвороба отримала під час окопних, позиційних боїв 1915 року на Волині, коли серед солдатів, які перебували в траншеях, почалася епідемія лихоманки.
Але такі спалахи виникали не тільки на Волині, хвороба набула широкого поширення як на Східному, так і на Західному фронтах, а також в Малій Азії. Залежно від театру військових дій вона описувалася як волинська, фландрська лихоманка і ін. Багато хворих було виявлено серед солдатів англійського експедиційного корпусу на Західному фронті. Англійці назвали виникла хвороба «траншейна лихоманка» (trench fever), ця назва лишилась в англомовних країнах і в наш час. Під час першої світової війни тільки серед солдатів Західного фронту було виявлено понад мільйон хворих.
Вивченням траншейною лихоманки під час першої світової війни займалася спеціальна комісія Червоного Хреста. Їм вдалося довести в експериментах на добровольцях, що переносником захворювання є платтяна воша і з`ясувати багато інших питань, пов`язані з епідеміологічними особливостями лихоманки (механізм і фактор передачі, тривалість заразного періоду у людини і воші і т. Д.).
Риккетсіозних етіологія захворювання була доведена в 1916 р
Н. Toepfer, підтверджена в 1948 р Г. С. Моссінгом, який описав одну з його форм під назвою «хвороба Вейгля». Спочатку збудник отримав назву Rickettsia quintana (Schmincke, 1917), пізніше-Rochalimea quintana (Kreig, 1961), а ще пізніше (1993) - Bartonella quintana.
Під час другої світової війни знову спостерігається підйом захворюваності волинської лихоманкою - в німецькій армії зареєстровано близько 80 000 випадків за період 1939-1943 рр.), Крім того, багато випадків волинської лихоманки було також в країнах, на території яких проходили військові дії.
В даний час захворювання реєструється у вигляді спорадичних випадків, найчастіше у жителів Африканського континенту.
Дослідження останніх десятиліть ще не дозволили чітко уточнити токсонаміческій статус рохалімій.

Відео: Вірус Ебола: як побороти свій страх? Як не заразитися?

актуальність

Під час першої та другої світових воєн захворювання реєструвалося в станах Європи, Азії, Африки, Америки. У медичній військової статистикою часів першої світової війни волинська лихоманка займала перше місце серед інфекційних захворювань. Роль цієї патології в сучасних умовах може істотно збільшитися в зв`язку з важким соціально-економічним становищем ряду країн, наявністю на їх території військових дій, великого числа біженців, а також наростанням потоку нелегальних мігрантів в Західну Європу з країн Африки, Азії, зростанням вошивості. На жаль, така важлива інфекція ще дуже мало вивчена: залишається чимало незрозумілих питань, що стосуються її патогенезу, зокрема, можливості і умов переходу в затяжні та хронічні форми, вибору найбільш ефективної лікувальної тактики. Відсутні кошти специфічної профілактики, уніфіковані діагностичні тест-системи.
Інтерес до вивчення окопної лихоманки зростає в зв`язку з отриманими повідомленнями про виділення R. quintana, а також дуже близьких до нього мікроорганізмів з крові хворих з синдромом лихоманки неясного генезу, у ВІЛ-інфікованих, за іншої патології людини (зокрема, при захворюваннях серцево- судинної системи).

Відео: За кордоном