Якими клінічними і лабораторними ознаками характеризується хронічний аутоімунний гепатит?

Хронічний аутоімунний гепатит характеризується значними імунними порушеннями і позапечінковими клінічними проявами. Синонімами є люпоідний гепатит, підгострий гепатит, захворювання печінки у молодих жінок з гіпергаммаглобулінеміей.
До клінічних особливостей хронічного аутоімунного гепатиту відносять такі: захворювання частіше зустрічається у жінок (в 80%) у віці 10-30 років (в 50%), рідше в менопаузі, початок нерідко гостре з розвитком вираженої жовтяниці після періоду анорексії і сильної слабкості. Характерно наявність позапечінкових системних проявів - геморагічні висипання, артралгії, міалгії, лихоманка, плеврит, міокардит, перикардит, виразковий коліт, синдром Шегрена, гломерулонефрит та ін.
Перебіг аутоімунногогепатиту безперервно-рецидивуючий, спостерігається висока частота переходу в цироз печінки.

З лабораторних даних в період загострення хронічного аутоімунного гепатиту відзначаються виражена гіпербілірубінемія, гипергаммаглобулинемия (від 35 до 48%), гіпоальбумінемія, підвищення активності амінотрансфераз в 7-10 разів, збільшення показників тимолової проби. Панцитопенія часто виникає на пізніх стадіях, коли розвивається гиперспленизм. ШОЕ значно збільшена.

Маркерами аутоімунного гепатиту є:
АМА - антимітохондріальні антитіла-
ANA - антинуклеарні антитіла-
ALKM - антитіла до печінково-нирковою мікросомам-
SLA - антитіла до розчинного печінкового антігену-
ALP - антитіла до печінково-панкреатичного антигену.

У 50% випадків виявляються LE-клітини і антинуклеарних фактор, в 20-50% - ревматоїдний фактор. Маркери вірусів гепатиту В і С в сироватці крові відсутні.