Група антибіотиків-аміноглікозидів - принципи антибактеріальної терапії

3. Група антибіотиків-аміноглікозидів найбільш широко використовується при лікуванні важких інфекційних захворювань. У цю, групу входять стрептоміцин, мономіцин, канаміцин, гентаміцин (гарамицин) і неоміцин. За останні роки синтезовано багато нових похідних, таких, як тобраміцин (обраміцін, небцін), сізоміцін, левідоміцін, амікоцін, які ще вивчаються. Широкий спектр антимікробної дії (за винятком збудників газової інфекції), бактерицидність, можливість пригнічення росту ряду грамнегативних мікробів, в тому числі синьогнійної палички, привертають увагу лікарів до цієї групи препаратів. Цьому ж сприяє і можливість створити високі концентрації препарату в легенях, різних запальних ексудатах, стінках органів черевної порожнини, нирках. З усіх препаратів, що застосовуються в клініці, група аміноглікозидів найбільш токсична. Токсичність проявляється при перевищенні доз, тривалості лікування, при комбінації між собою окремих препаратів цієї групи, призначення одночасно фуросеміду. Препарати токсичні по відношенню до VIII парі черепних нервів, нирок. Вони надають курареподібну дію, блокуючи нейром`язову провідність (особливо при одночасному проведенні ефірного наркозу!). При послідовному призначенні антибіотиків цієї групи між ними необхідний інтервал не менше 12-14 днів, тобто той термін, протягом якого антибіотик виводиться з перилімфи середнього вуха. Аміноглікозиди підсилюють свою дію при поєднанні з пеніцідлінамі. Дози та шляхи введення препаратів цієї групи представлені в табл. 5.

Таблиця 5
Дози та шляхи введення препаратів аміноглікозидів

* При прийомі всередину всмоктується не більше 5 - 8% прийнятої дози.