Похідні нітрофурану - принципи антибактеріальної терапії
похідні нітрофурану широко використовуються при лікуванні гнійно-запальних процесів. До цієї групи належать фурагин (в тому числі і розчинний), фуразолідон, фурациліну. Препарати застосовують як місцево, так і всередину, в тому числі і в осіб, які погано переносять антибіотики або сульфаніламіди. Нітрофурани надають бактеріостатичну дію. Вони добре поєднуються з тетрациклінами, еритроміцином, олеандоміцин. Їх не слід призначати одночасно з ристоміцином, левоміцетином, сульфаніламідами зважаючи на негативний вплив на кровотворення. Препарати нитрофуранов концентруються і виводяться нирками, тому часто використовуються для лікування пієлонефритів. Слід врахувати, що при поєднанні з іншим уроантісептікі - налидиксовой кислотою (невиграмон, неграм) дію препарату слабшає. Нітрофурани призначають по 0,1 г 3 рази на добу, курс лікування - 10-14 днів. Препарати сильніше діють на кокковую флору, значно слабкіше - на протей, синьогнійну паличку.
Для лікування інфекції, викликаної грамнегативною флорою, може бути використана налидиксовая кислота (Неграм, невиграмон). Препарат призначають в дозі до 2 г в день, курс лікування - 10-12 днів. Він може застосовуватися і для санації жовчовивідних шляхів.
Широко використовуються і інші синтетичні антибактеріальні препарати: похідні 8-оксихіноліну - Ентеросептол, мексаформ, 5-НОК- похідні хіноксалін - діоксідін- бісчетвертнчние амонієві сполуки - Декамін. Незважаючи на різний хімічну будову і склад, цих препаратів притаманне дію на збудників інфекційних процесів, відсутність перехресної з антибіотиками стійкості і відмінність у переносимості в порівнянні з антибіотиками.
Для попередження грибкових ускладнень призначають ністатин, леворин в дозах, в яких призначений антибіотик або декамін (останній володіє і антибактеріальну властивість). Для лікування генералізованих кандидозів використовують або натрієву сіль леворина в дозі 50000- 150000 ОД на прийом 2-3 рази на добу, або амфоглюкамін (для прийому всередину), або амфотерицин В для парентерального введення.
Вибір антибактеріального препарату для лікування хворого здійснюється з урахуванням чутливості передбачуваного збудника інфекції до даного препарату, його токсичності, розподілу в органах і тканинах, сумісності з іншими антибактеріальними і іншими препаратами, використовуваними в схемі лікування. Основні токсичні та алергічні реакції, що спостерігаються при використанні антибактеріальних препаратів, наведені в табл. 8.
