Лікарські препарати - неспецифічний мезентеріальний лімфаденіт у дітей

У комплекс консервативного лікування при неспецифічному мезентеріальні лімфаденіті необхідно включати також антибактеріальні препарати. Ефективність лікування багато в чому залежить від раціонального використання антибіотиків та інших препаратів (Л. І. Ткаченко, 1968, 1970 Л. Н. Єлагін, В. М. Парамонова, 1976- І. Н. Ломченко, 1978- Н. Б. Ситковский , В. Я. Радіоненко, 1979, і ін.).
Для отримання максимального клінічного ефекту при призначенні антибактеріальних препаратів необхідно враховувати форму і тяжкість захворювання, локалізацію запального процесу. Крім того, потрібно мати дані про мікрофлору.
Форма і тяжкість неспецифічного мезентериального лімфаденіту визначають показання до призначення антибіотика бактерицидного або бактеріостатичної дії.
При гострій формі запального процесу мікроорганізми знаходяться на різних стадіях розмноження. Бактерицидні препарати справляють гнітюче дію на мікроорганізми саме в цей період. При хронічній формі запалення більшість мікроорганізмів знаходяться вже в сформованому стані. У таких випадках антибіотики бактеріостатичної дії гальмують процес розмноження і, в кінцевому підсумку, сприяють загибелі мікроорганізмів.
Таким чином, при гострому неспецифічному мезентеріальні лімфаденіті необхідно в першу чергу призначати антибіотики бактерицидного дії. Вводити їх потрібно парентерально. Після зняття гострого запалення можна застосувати антибіотики та інші хіміотерапевтичні препарати бактеріостатичної дії.
При хронічному неспецифічному мезентеріальні лімфаденіті, поза загостренням, антибактеріальну терапію проводять хіміотерапевтичних препаратів бактеріостатичної дії. У таких випадках, як показала наша практика, препарати можна призначати для прийому тільки всередину.
При призначенні лікування хворим неспецифічним мезентеріальним лимфаденитом не слід застосовувати препарати, які погано всмоктуються в травному каналі (природні пеніциліни, біцилін, поліміксини, ентеросептол, флоримицин).
Чутливість мікрофлори до антибіотиків - найбільш складне питання, яке доводиться вирішувати лікаря при лікуванні неспецифічного мезентериального лімфаденіту. Складність полягає, з одного боку, в тому, що для визначення чутливості мікрофлори до антибіотиків потрібно іноді тривалий час, а отримані результати часто бувають незадовільними, оскільки баклабораторії не завжди мають повний набір дисків і тому визначають чутливість мікрофлори тільки до обмеженого числа антибіотиків. Крім того, достовірність даних про чутливість мікрофлори до антибіотиків не завжди однакова, так як доставляється в баклабораторію матеріал має різну ступінь мікробного числа, а використовувані диски забезпечені однаковою концентрацією антибіотиків.
Ще більше ускладнюється дана ситуація тим, що досліджувати мікрофлору при неспецифічному мезентеріальні лімфаденіті можливо тільки в тих випадках, коли хворі з тих чи інших причин зазнали операції.
При призначенні лікування потрібно враховувати, що найчастіше збудником неспецифічного мезентериального лімфаденіту є кишкова паличка, ентерокок, стафілокок. Тому доцільно застосовувати антибіотики широкого спектру дії. При цьому можна використовувати готові таблиці чутливості більшості штамів мікроорганізмів до різних антибіотиків. Достовірність цих відомостей, як показує практика, часто набагато вище даних, одержуваних з баклабораторій. На підставі клінічного досвіду і даних літератури останніх років, ми розробили схему комбінації антибактеріальних препаратів при неспецифічному мезентеріальні лімфаденіту у дітей:

Як видно, в пропоновану нами схему антибактеріальної лікування включені антибіотики та інші хіміотерапевтичні препарати широкого спектру дії, які надають антимікробну дію як на грамположительную, так і на грамнегативну мікрофлору. Комбінації пар препаратів в схемі підібрані таким чином, що один препарат підсилює антимікробну дію іншого. При цьому розширюється їх спектр дії. Тривалість кожного циклу лікування становить від 5-7 до 10 днів, в залежності від токсичності препарату.
Слід пам`ятати, що при призначенні тривалої комбінованої антибіотикотерапії виникає небезпека розвитку дисбактеріозу, суперінфекції і кандидозу. Для попередження перерахованих ускладнень необхідно призначати хворим повноцінне харчування, ацидофільні продукти, вітамінні препарати і протигрибкові засоби (ністатин, леворин).
Антибактеріальні препарати призначалися нами у віковому дозуванні. При цьому в основному використовувалися середні терапевтичні дози. Тільки у випадках тяжкого перебігу захворювання (при деструктивної формі неспецифічного мезентериального лімфаденіту) застосовувалися максимальні добові дози.
Вікова дозування антибактеріальних та інших лікарських препаратів, які використовуються при лікуванні неспецифічного мезентериального лімфаденіту, представлена в табл. 6.
При необхідності паралельно з антибіотикотерапією проводять боротьбу з токсемией. Дезінтоксикаційна терапія полягає в краплинному введенні 5-10% розчину глюкози з інсуліном (I ОД на 4-5 г глюкози), низькомолекулярних плазмозаменителей (гемодез, неокомпенсан, реополіглюкін), сольових розчинів (розчин Рінгера, ізотонічний розчин натрію хлориду, полііонні розчин). Низькомолекулярні плазмозамінники переливають з розрахунку 10-20 мг / кг маси тіла. При проведенні інтенсивної інфузійної терапії кількість рідини, що вводиться, її склад і швидкість введення розраховують індивідуально в залежності від вираженості токсикозу, а також від ступеня патологічних втрат рідини (блювання, гіпертермія). Все це здійснюють під контролем діурезу і лабораторних досліджень.
В. К. Мазурова (1966), Н. Б. Ситковский, В. Я. Радіоненко (1979) при лікуванні неспецифічного мезентериального лімфаденіту призначали хворим вітамінні препарати.

Таблиця 6. Дозування лікарських засобів, які використовуються при лікуванні неспецифічного мезентериального лімфаденіту у дітей

На наш погляд, особливо велике значення при лікуванні неспецифічного мезентериального лімфаденіту необхідно надавати призначенням вітамінних препаратів (тіаміну, рибофлавіну, ціанокобаламіну, аскорбінової кислоти і рутина), так як вони беруть участь в окисно-відновних процесах. Крім того, ці вітамінні препарати сприяють засвоєнню білків і вуглеводів, входять до складу ферментів, впливають на гемопоез і підвищують захисні сили організму. Ми призначали своїм хворим вітамінні препарати у вигляді порошків і таблеток (драже) в дозах, відповідних віку (тіамін - 0,002-0,005 г-рибофлавін - 0,002-0,005 г-кислота аскорбінова - 0,1-0,3 г-рутин - 0, 03-0,05 г на прийом 2 рази на день). Ціанокобаламін вводився внутрішньом`язово через день по 50-10 мкг.
З огляду на алергічну природу неспецифічного мезентериального лімфаденіту, Л. В. Аваліані, С. С. Чхартішвілі (1977), І. Н. Ломченко, Г. В. Кисельов (1980), Христов, Стефанов, Арнаудова, Младенова (1975) та інші автори наполегливо рекомендують включати в комплекс лікування даного захворювання терапію. З метою зняття алергічного компонента і підвищення реактивності організму у хворих неспецифічним мезентеріальним лимфаденитом ми призначали 10% розчин кальцію хлориду (або кальцію глюконат) і один з антигістамінних препаратів (димедрол, піпольфен, супрастин, діазолін) у віковому дозуванні протягом 10- 15 днів. Димедрол і пипольфен, крім десенсибилизирующего, мають також седативну, знеболюючу та протизапальну діями.
Ослабленим хворим і хворим зниженого харчування ми вводили плазму (по 75-200 мл), кров (по 50-200 мл), білковий гідролізат (по 150-200 мл).
Під час больових нападів при неспецифічному мезентеріальні лімфаденіті застосовуються антиспастические кошти - настоянка беладони по 3-7 крапель всередину, 0,1% розчин атропіну сульфату по 0,3-1,0 мл підшкірно, 0,2% розчин платифіліну бітартрата по 0,3 -1,0 мл підшкірно, баралгін по 0,3-0,5-1 таблетці. Таке лікування отримували 172 хворих. У 164 (95,3%) з них біль в животі припинилася або зменшилася. Хороший знеболюючий ефект при неспецифічному мезентеріальні лімфаденіті надає паранефральная новокаїнова блокада (Н. С. Тріумфова, 1957- М. С. Пушкіна, 1958 А. С. Русинів, 1961- А. Ф. Звєрєв, 1963- Л. В. Аваліані, С. С. Чхартішвілі, 1977- І. Н. Ломченко, 1978- А. Г. Разіньков, В. Т. Цісар, Г. М. Борзенкова, 1979).
Паранефральную новокаїнову блокаду ми виробили 87 хворим з гострим неспецифічним мезентеріальним лимфаденитом. У всіх випадках захворювання важко піддавалося лікуванню, мав місце різко виражений больовий синдром. Спостереження показало, що цей метод лікування виправдав себе: швидко зникла і рідше поновлювалася біль в животі, зменшувалася біль брижі тонкої кишки при пальпації. Яких-небудь ускладнень, пов`язаних із застосуванням паранефральной новокаїнової блокади, ми не спостерігали.