Діагностичні дослідження - судомні напади, нещодавно виникли, епілепсія

Не існує специфічного лабораторного тесту, який міг би підтвердити діагноз судомної патології. У більшості випадків цей діагноз можна поставити на підставі даних анамнезу. Однак подальше обстеження може допомогти виявити причину захворювання.

Первинне лабораторне дослідження

Діагностична значимість клінічного аналізу крові, аналізу рівня азоту сечовини в плазмі, глюкози, електролітів, кальцію, печінкових проб у випадках судомної патології досить обмежена. Ці аналізи слід проводити за певними клінічними показаннями. За допомогою електрокардіографії можна виключити аритмію в якості можливої причини втрати свідомості. Втім короткочасне зміна сегмента ST і зубця Т може спостерігатися і негайно після епілептичного нападу. У деяких випадках хворим доводиться проводити токсикологічне дослідження крові.

електроенцефалографія

Електроенцефалографія (ЕЕГ) корисна при діагностиці судомних станів, але її значення зазвичай перебільшують Нормальна конфігурація ЕЕГ не дозволяє виключити діагноз епілепсії, і навпаки, патологічна ЕЕГ не є підтвердженням цього захворювання. Якщо дані анамнезу та ЕЕГ суперечать один одному, лікар повинен покладатися на дані анамнезу.

У разі утрудненою діагностики потрібно проводити повторне електроенцефалографічне дослідження, добову запис ЕЕГ з моніторним підсумовуванням і аналізом, використовувати спеціальні провокують методики електроенцефалографії, наприклад позбавлення сну, гіпервентиляцію, світлову »стимуляцію, а також можна використовувати носоглоткові відведення при необхідності. На ЕЕГ може виявлятися локальна або генералізована патологія. За даними ЕЕГ часто вдається підтвердити діагноз наприклад, при спазмах у дітей можна виявити гіпсарітмія (рис. 1) або при абсансах можна виявити пік-хвильові комплекси з частотою 3-4 в 1 с (див. Рис. 2).
Виявлення локального уповільнення ритму ЕЕГ дозволяє запідозрити структурну аномалію або об`ємне утворення мозку, що вимагає подальших ретгенологіческіх досліджень.

2. Схема діагностичного підходу в разі недавно виникли судомних нападів.

Дослідження ЕЕГ в динаміці у хворого з підтвердженими судомними припадками показано тільки в наступних випадках: 1) погані результати лікування, незважаючи на адекватні концентрації протисудомних препаратів в крові-2) зміни поведінки або інтелекту, не пов`язані із застосуванням протисудомних препаратів-3) поява «свіжого »неврологічного дефекту у хворого, який не мав осередкової сімптоматікі- 4) спроби перервати протисудомну терапію у хворого з нападами, які дуже добре піддаються лікуванню.

візуалізують методи

Комп`ютерна томографія. З впровадженням цього діагностичного методу з`явилося надмірне захоплення його використанням. В одному з досліджень у 94% хворих з судомним синдромом дані комп`ютерної томографії виявилися нормальними. Однак у 50% хворих з вогнищевими неврологічними симптомами або з виявленим фокусом повільнохвильової активності на ЕЕГ виявляється патологія при комп`ютерної томографії. Серед осередкової патології, яка виникає за допомогою комп`ютерної томографії, 25% випадків піддаються хірургічному лікуванню. У дітей з судорожними захворюваннями при суцільному проведенні комп`ютерної томографії в 30% випадків виявляються неспецифічні аномалії, наприклад атрофія кори. Але менш ніж у 2% хворих зміни, виявлені за допомогою комп`ютерної томографії, впливають на лікування.

Основою обстеження хворих з судорожними припадками є детальний збір анамнезу, уважне клінічне обстеження, підкріплене даними ЕЕГ. Комп`ютерну томографію слід проводити тільки у хворих з: 1) вогнищевими неврологічними сімптомамі- 2) ознаками підвищення внутрішньочерепного тиску-3) фокусами уповільнення ритму ЕЕГ 4) наявністю нейрокожного синдрому, як при туберозному склерозі або хвороби Стерджа - Вебера - Дімітрі- 5) підозрою на абсцес мозку і 6) важкої черепно-мозковою травмою.

Інші методи дослідження

У хворих з судомним синдромом проводити рентгенографію черепа, радіоізотопне сканування мозку, пневмоенцефалографія, артеріографію мозку доводиться рідко, але за індивідуальними показаннями ці дослідження призначають. При підозрі на менінгіт необхідно провести люмбальна пункція з дослідженням спинномозкової рідини, в інших випадках показання до її проведення виникають рідко.

оцінка

Зазвичай у хворих з судорожними захворюваннями, якщо вся вихідна інформація уважно зібрана, остаточна діагностична оцінка не викликає ускладнень. На рис. 2 приведена схема діагностичної оцінки хворих, які перенесли судомні напади. Якщо, незважаючи на повне обстеження, не вдалося точно підтвердити наявність у хворого епілептичного нападу, показано проведення пробного курсу протисудомну терапію. Якщо напади вдається придушити за допомогою протисудомних препаратів, а при призначенні плацебо вони рецидивують, то у хворого дійсно є епілептичні припадки. Зазвичай діагноз епілептичного нападу вдається поставити на підставі опитування очевидців.

Якщо хворому поставлений діагноз епілептичного нападу, то виникає наступне найважливіше питання: чи є у хворого ідіопатичне судорожне захворювання (епілепсія) або напади є проявом анатомічної патології мозку? Більшість судомних нападів є идиопатическими, але ніколи не слід заздалегідь задовольнятися цим діагнозом. Лікарі, які мають досвід лікування хворих на епілепсію, у своїй практиці зустрічаються з хворими, у яких протягом декількох років після виникнення судомних нападів не вдалося виявити зростаючу пухлину мозку, навіть за допомогою комп`ютерної томографії. На щастя, такі ситуації трапляються нечасто.

Як тільки лікар встановить, що у хворого дійсно є епілептичні припадки, він повинен відразу ж призначити відповідну терапію. Якщо діагноз ясний, необов`язково переривати терапію або відкладати її для проведення електроенцефалографії або інших лабораторних досліджень.