Індивідуальні особливості прояву поведінкових реакцій у лабораторних тварин - рівень загальної неспецифічної реактивності організму

1. Індивідуальні особливості прояву поведінкових реакцій у лабораторних тварин в залежності від УОНРО

Вивчення поведінкових реакцій у лабораторних тварин передбачає обов`язковий аналіз рухової активності. Раніше виконані дослідження (2.3) дозволяють припустити наявність взаємозв`язку особливостей прояву поведінкових реакцій в залежності від УОНРО. Для вивчення даного питання були виконані відповідні дослідження.
Робота проводилася на 33 білих щурах, підібраних з урахуванням УОНРО і порівну розподілених в три групи. I група складалася з особин з високим УОНРО, II група - з щурів із середнім УОНРО і III група - з тварин з низьким УОНРО. Поведінка щурів кожної з досвідчених груп оцінювалося по стандартному тесту «відкрите поле», при обліку горизонтальною і вертикальною активності, а також заглядань в отвори.
В результаті експериментів було встановлено залежність прояву поведінкових реакцій від УОНРО. Тварини I групи відрізнялися найвищими значеннями досліджуваних показників, а особини III групи - найнижчими (табл. 30).
Таблиця 30
Особливості прояви деяких поведінкових реакцій у білих щурів в тесті «відкрите поле» в залежності від УОНРО

Статистичний аналіз отриманих даних, виконаний методом Монцевічюте-Ерінгене, виявив достовірність відмінностей величин показників вертикальної активності (р lt; 0,002) і заглядань в отвори (р lt; 0,02) між крайніми групами піддослідних тварин. Імовірність відмінностей величин показника горизонтальної активності між тваринами I-III груп склала 79% (р lt; 0,25).
Таким чином, виявлена взаємозв`язок кількісних показників орієнтовно-дослідницької реакції з УОНРО у тварин дозволяє припустити наявність кореляції між індивідуальним рівнем загальної реактивності і більш складними формами поведінки.
Спільність центральних нейрохімічних механізмів забезпечення стрессустойчівості і формування оріентіровочнодвігательной активності є важливим моментом осмислення індивідуальної схильності організму до розвитку емоційних розладів, що обумовлюють споживання психоактивних речовин.
Формування первинного потягу до психоактивних речовин, як правило, відбувається під впливом надзвичайного психоемоційного впливу, що викликає депресію. При цьому характер і ступінь потягу обумовлені певною мірою психофізіологічних статусом індивіда.
З метою вивчення можливого впливу УОНРО на особливості споживання психоактивних речовин в умовах психотравмуючої ситуації були проведені експериментальні дослідження.
Як біомоделі використовували білих щурів - вид тварин, який має схильність до споживання алкоголю. З урахуванням суспільного характеру життєдіяльності щурів моделювання депресивного стану здійснювали шляхом індивідуальної ізоляції особин протягом півтора місяців.
Всього в експерименті було задіяно 60 білих щурів обох статей (30 дружин. + 30 чол.) У віці 6 місяців. Із загальної кількості тварин методом випадкової вибірки відібрали 36 щурів (18 дружин. + 18 чол.), Визначили у них поріг больової чутливості і помістили в індивідуальні клітки. При цьому було виділено 3 досвідчені групи, до яких увійшли тварини з високим (I гр.), Середнім (II гр.) І низьким (III гр.) УОНРО, по 12 щурів у кожній (6 дружин. + 6 чол.). В якості контролю були задіяні 24 залишилися щури, розподілені в дві групи з урахуванням статі, по 6 жіночих та 6 чоловічих особин в кожну.
Протягом півтора місяця всі експериментальні тварини містилися в однотипних умовах віварію при вільному доступі до води. Потім одночасно досвідченим і контрольним щурам паралельно з водою були виставлені поїлки з 10% -м розчином етилового спирту і 0,1% -м розчином барбіталанатрія. Протягом наступного місяця проводився щоденний облік споживання води, спирту і барбитала-натрію експериментальними тваринами.
В результаті виконаних досліджень встановлено певна залежність характеру і ступеня споживання психоактивних речовин, обумовлена УОНРО біомоделей. Крім того, підтверджено значимість депрессівноподобного стану як пускового фактора у формуванні первинного потягу до алкоголю і барбітуратів (табл. 31).

Особливості споживання психоактивних речовин білими щурами в залежності від УОНРО

Статистична обробка, виконана методом Монцевічюте-Ерінгене виявила, що ймовірність переважного споживання розчину спирту особинами I групи в порівнянні з тваринами III групи становить 84% (р lt; 0,25). Переважне споживання розчину барбитала-натрію щурами III групи в порівнянні з особинами II групи відповідає р lt; 0,25 і тваринами I групи - р lt; 0,5. Кількість абсолютної води, випитої за час спостереження, по всіх групах було однаковим.
При аналізі динаміки споживання запропонованих в досвіді речовин було відзначено стабільне, щоденне, протягом усього періоду спостереження абсолютне перевагу розчину спирту в дослідних групах (р lt; 0,05) і води в контрольних групах (р lt; 0,25) тварин, при відсутності вираженого впливу статі на вибірковість і кількість споживання психоактивних речовин.
Таким чином, доведена психофізіологічна обумовленість характеру споживання алкоголю і барбітуратів у тварин, що дозволяє припустити генетичну схильність людини до вибору психоактивних речовин в умовах психотравмуючих впливів. При цьому визначення ступеня генетичної обумовленості людини до характеру споживання алкоголю і наркотичних засобів дозволить по-новому підійти до попередження та лікування алкоголізму і наркоманії.