Оптимізація виявлення і моделювання стрес-реакції - рівень загальної неспецифічної реактивності організму

Нові терміни поняття «стресостійкість»

Крім того, нові терміни дозволяють диференціювати адаптаційний механізм стрессустойчівості. Ці терміни схиляються, легко утворюють нові словосполучення, носять інтернаціональний характер.

1. Оптимізація виявлення і моделювання стрес-реакції

При проведенні експериментальних досліджень в першу чергу були відпрацьовані способи контролю адаптаційних реакцій. Ідентифікацію адаптаційних реакцій у тварин проводили з аналізу морфологічного складу білої крові, взявши за основу рекомендації Л.Х. Гаркаві, розроблені для визначення типу адаптаційних реакцій у людини. При цьому встановили, що величина адаптаційного показника (% лімфоцитів:% сегментоядерних нейтрофілів), чітко реагуючи на стресори, має свої видові особливості. Так, критичне, предстрессовом значення показника адаптації для кроликів складає - 1,0 ед.- морських свинок - 0,9 ед.- білих щурів - 1.6 ед.- білих мишей - 0,7 ед.- золотистих хом`ячків - 1,2 од . Необхідно звернути увагу на залежність розрахункової величини показника від часу взяття крові, так як ціркадіанний динаміка відносного вмісту лімфоцитів дещо не збігається з динамікою відносного змісту сегментоядерних нейтрофілів, хоча і зберігається загальна спрямованість їх перерозподілу. Наведені контрольні значення показника адаптації для різних видів тварин відповідають 12 години за місцевим часом.

З огляду на необхідність стандартного моделювання стресу, ми виконали дослідження, спрямовані на розробку експериментальних методів стрессірованіе, що дозволяють легко дозувати надзвичайні впливу.

Моделювання стресу у експериментальних тварин найчастіше проводять за допомогою іммобілізації, больових впливів, надзвичайних м`язових навантажень, охолодження, позбавлення сну. При цьому, як правило, не враховується ступінь індивідуальної сприйнятливості тварин до сили стрес-впливу. Розвиток хронічного стресу гарантується тривалістю пред`явлення стрессоров. Гарантованість ж формування гострого стресу в разі пред`явлення короткочасних, жорстко регламентованих за силою впливів дуже проблематична. Для об`єктивної оцінки повноти гострого стрессірованіе потрібно диференційоване вплив з одночасним забезпеченням контролю індивідуальної кордону сприйнятливості, або «достатності» отриманого роздратування. З точки зору забезпечення дозованості надзвичайного впливу найбільш прийнятним подразником є електрострум. Взявши за основу розроблений нами прилад для визначення порогу больової чутливості і взявши до уваги, що реакція усунення кінцівок тварини від контактують провідників передує наступному травматичного впливу, ми припустили можливість стрессірованіе організму шляхом запорогового збільшення електронапруги.
Як об`єкт дослідження вибрали кроликів, як вид лабораторних тварин, найбільш слабо реагують на біль.
У досвід відібрали 40 тварин, методом випадкової вибірки розділивши їх порівну на чотири групи (одна контрольна і три досвідчені). У всіх кроликів визначили фонові значення показника адаптації. Потім тварин першої дослідної групи піддавали електроболевому впливу порогової сили (до моменту першого усунення кінцівок від електрополе), у кроликів другої дослідної групи викликали одноразову реакцію вокалізації, фіксуючи сверхпороговое напругу протягом 1 с. У третій дослідній групі у тварин викликали реакцію вокалізації тричі, з інтервалом 30 с, фіксуючи сверхпороговое напругу протягом 5 с. Через 30 хвилин, 1 годину і 1 добу після електроболевого впливу у всіх кроликів визначили адаптаційний показник.
В результаті виконаних досліджень була встановлена можливість моделювання стресу у кроликів за допомогою індивідуального дозованого сверхпороговое електроболевого роздратування, що підлягає контролю за реакції вокалізації (табл. 10).
Таблиця 10
Динаміка значень показника адаптації у кроликів при електроболевом впливі

Причому одноразове нетривалий вплив електроструму викликало гостру стрес-реакцію, а багаторазове жорстке роздратування - ознаки хронічного стресу. Одночасно було відзначено, що вплив порогової сили, що викликає реакцію усунення, не є стресором.
Статистичний аналіз отриманих даних, виконаний методом Монцевічюте-Ерінгене, виявив достовірність відмінностей розвитку стрес-реакції у тварин II і III груп в першу годину після впливу (р lt; 0,01 і р lt; 0,001 відповідно) і через добу у кроликів III групи (р lt; 0,001).
При застосуванні аналогічного підходу в моделюванні стресу до інших видів лабораторних тварин була виявлена проблема контролю сили сверхпороговое роздратування у щурів, так як у них в половині випадків реакція усунення кінцівок від електрополе супроводжувалася вокалізацією, явно не еквівалентної стресорного впливу. Крім того, додатковий аналіз літератури показав, що застосування «контактних» методів стрессірованіе в окремих випадках викликає цілий ряд небажаних побічних явищ, обумовлених специфічними місцевими реакціями тканин, органів і систем, на які безпосередньо спрямована дія стресорів. Одночасно з цим використовуються деякі безконтактні впливу (електростимуляція гіпоталамуса, магнітне поле, звук), що не роблять надзвичайного роздратування на сенсорні системи, але викликають специфічні нейрогуморальні зрушення за допомогою впливу на різні структури ЦНС [Горизонтов П.Д. і ін., 1983].
При порівнянні переваг розглянутих потенційних стресорів був обраний ультразвук. Ультразвукові генератори дешеві, прості в експлуатації, практично нешкідливі для людини при дотриманні елементарних правил експлуатації. В якості базового приладу використовували побутової апарат «Transonic» (США), призначений для боротьби зі свійськими та дикими гризунами. Експериментальним шляхом визначили робочі частоти ультразвуку, відповідні 40 кГц. З огляду на цільове призначення приладу, дослідження виконали на білих митах і білих щурах. Всього в досвід відібрали по 18 тварин кожного виду, розподіливши їх порівну методом випадкової вибірки в досвідчені і контрольні групи. Дослідних тварин, розміщених групами в стандартних пластикових клітках, піддавали ультразвуковому впливу відповідної частоти з відстані одного метра. Через 1, 2, 3 і 24 години після включення приладу виробляли одночасне взяття крові у всіх тварин для визначення їх адаптаційного стану.
В результаті експериментів встановлено можливість моделювання стресу методом ультразвукового впливу (табл. 11).
Таблиця 11
Динаміка значень показника адаптації у білих мишей і білих щурів при ультразвуковому впливі

Статистичний аналіз отриманих даних, виконаний методом Монцевічюте-Ерінгене, виявив достовірність відмінностей величин показника між досвідченими і контрольними групами як у мишей (р lt; 0,05), так і у щурів (р lt; 0,01) в 3-й і 24-й години спостереження. Необхідно відзначити, що, незважаючи на значні зрушення адаптаційного стану, відповідні розвитку гострої стрес-реакції після 3-годинного впливу, повноцінний гострий стрес спостерігався тільки у 80% мишей і 60% щурів. Однак 24-годинне вплив ультразвуку забезпечувало формування хронічного стресу у всіх без винятку особин досвідчених груп обох видів тварин.
Таким чином, узагальнивши результати досліджень, спрямованих на розробку методів моделювання стресу, можна зробити висновок про доцільність застосування індивідуально дозованого електроболевого впливу для забезпечення розвитку як гострого, так і хронічного стресу у кроликів. При моделюванні гострого і хронічного стресу у білих щурів і білих мишей більш прийнятним слід визнати використання ультразвукового впливу.