Прояв типологічних особливостей вищої нервової діяльності в залежності від уонро - рівень загальної неспецифічної реактивності організму

2.3. Прояв типологічних особливостей вищої нервової діяльності в залежності від УОНРО
У прикладному аспекті облік типів вищої нервової діяльності біомоделей становить певний інтерес. Перш за все необхідно пам`ятати, що типологічні особливості ВНД пов`язані з проявом вегетативних функцій, так або інакше впливають на результати будь-яких медико-біологічних експериментів. Однак в реальних умовах проведення дослідів, через методичних складнощів і тривалості тестування, стандартизація лабораторних тварин за типами ВНД не проводиться. Визначення УОНРО, відрізняючись простотою і експресному, в разі наявності взаємозв`язку своїх показників з типологією ВНД могло б вирішити питання стандартизації експериментальних тварин з урахуванням властивостей нервової системи конкретного індивідуума. Для виявлення передбачуваної взаємозв`язку були виконані експериментальні дослідження.
Як об`єкт дослідження вибрали кроликів, як вид тварин, до якого найбільш адаптовані відповідні методики тестування. Всього в досвіді було використано 60 тварин, попередньо розподілених по групах з урахуванням УОНРО (по 20 особин у групі). Визначення типів нервової системи виробляли в індивідуальному порядку з поведінкових реакцій з урахуванням рекомендацій В.І. Георгіївського. При цьому оцінювали наступні показники: орієнтовно-дослідницьку реакцію, ступінь агресивності, цілеспрямованість поведінки, специфічність задоволення мотиваційних потреб.
В результаті досліджень встановлено, що одні тварини, які володіють високим рівнем реактивності, характеризуються швидкою орієнтацією в новому середовищі, тривалим періодом внутрішньогрупової адаптації, вираженою агресивністю, а інші відрізняються різко вираженою пасивно-оборонної реакцією, низькою пристосованість до умов нового середовища, відсутністю чіткої цілеспрямованості поведінки . Кролики із середнім рівнем реактивності легко адаптувалися до змін умов середовища, відрізнялися негайним задоволенням мотиваційних потреб і відсутністю агресивності. Тварини з низьким рівнем загальної реактивності організму характеризувалися найкоротшим періодом загальної внутрішньогрупової адаптації, строго специфічним цілеспрямованим поведінкою.
Таким чином, виявлена певна взаємозв`язок УОНРО з типологією ВНД. При цьому в групу тварин, що володіють високим рівнем загальної реактивності організму, увійшли індивіди з крайніми типами нервової системи - холерики і меланхоліки. Зі зниженням рівня загальної реактивності у кроликів спостерігали переважання сильних врівноважених типів - сангвініків і флегматиків (табл. 5).
Таблиця 5
Розподіл експериментальних тварин з урахуванням типів нервової системи

З огляду на відсутність чітких показників в диференціації властивостей нервових процесів при використовуваної методикою, для уточнення отриманих результатів виконали додаткові дослідження на людях.
Для досліджень відібрали 18 осіб з урахуванням УОНРО (три групи по 6 індивідів). Використовуючи методику опитувальника Я. Стреляу, оцінювали силу, врівноваженість і рухливість нервових процесів кожного з випробуваних, на підставі чого визначили індивідуальний тип ВНД. Згрупувавши типологічні показники, побудували графік розподілу їх значень з урахуванням УОНРО (рис. 9).

Мал. 9. Розподіл властивостей нервових процесів у людини в залежності від УОНРО Аналіз отриманих результатів дозволив однозначно зробити висновок про підвищення врівноваженості і зниженні рухливості нервових процесів при збільшенні порога больової чутливості, що підтверджує переважання сангвініків і флегматиків серед індивідів, що володіють середнім і низьким УОНРО. При цьому люди з високим УОНРО відрізнялися крайньою неврівноваженістю, надмірною рухливістю і
різким дисбалансом між силою збудження і силою гальмування нервових процесів, що характерно для холериків і меланхоліків. Найбільш типові варіанти по кожному УОНРО можна проілюструвати такими прикладами:

1. Учнівська С., 18 років, поріг больової чутливості 6 з (високий УОНРО). Сила щодо порушення - 27 балів сила по гальмуванню - 59 балів рухливість - 44 бали коефіцієнт врівноваженості - 0,2- тип ВНД - меланхолік.
2. Учнівська Ф., 18 років, поріг больової чутливості 14 с (середній УОНРО). Сила щодо порушення - 39 балів сила по гальмуванню - 47 балів рухливість - 46 балів коефіцієнт врівноваженості - 0,8- тип ВНД - сангвінік.
3. Учнівська 3., 18 років, поріг больової чутливості 24 с (низький УОНРО). Сила щодо порушення - 64 бали сила по гальмуванню - 65 балів рухливість - 64 бали коефіцієнт врівноваженості - 1,0 тип ВНД - сангвінік.

Таким чином, підтверджується взаємозв`язок типології ВНД з УОНРО. При цьому встановлені чіткі відповідності сили врівноваженості і рухливості нервових процесів по кожному з виділених УОНРО. Використання УОНРО для визначення типологічних особливостей ВНД у біомоделей і людини дозволить спростити методику попередньої оцінки і різко скоротити час тестування індивідів.
Існує поширена думка, що грунтується на теорії природного відбору Дарвіна, про виборчу спрямованості забезпечення більш вигідних умов для виживання особин, що володіють сильними типами нервової системи, щодо тварин зі слабким типом вищої нервової діяльності, що є біологічно менш життєздатними. Таким чином, розглядаючи поведінкові аспекти взаємин тварин з різними типами нервової системи, було б логічним припустити поступове витіснення з популяції індивідів зі слабким типом нервової системи як нездатних протистояти домінуючому статевій поведінці особин з сильними типами нервової діяльності. Однак цього не відбувається. Серед популяції диких тварин дану ситуацію можна пояснити можливістю випадкових, обумовлених біологічної мотивацією статевих контактів. У той же час типологічну рівновагу зберігається і в популяціях лабораторних тварин, де постійно ведеться селекція на ознаки сильних типів нервової системи.
Припустивши провідну роль поведінкових механізмів в забезпеченні збереження типологічної гетерозиготности штучно створених популяцій тварин, ми виконали відповідні дослідження.
У роботі використовували білих мишей, як тварин, що розмножуються в постійно існуючих полігамних групах, і кроликів, тварин, що підбираються для спарювання в індивідуальному порядку. Всього для експериментів методом випадкової вибірки відібрали 240 білих мишей (189 дружин. + 60 чол.) І 120 кроликів (60 дружин. + 60 чол.). З огляду на раніше виявлену взаємозв`язок (2.3) між ноцицептивної реактивністю і типологічними особливостями вищої нервової діяльності, провели додаткове диференціацію відібраних тварин з урахуванням УОНРО.
При цьому в першу чергу виділили особин, що володіють крайніми типами нервової системи (високим УОНРО), розділивши їх в подальшому, з урахуванням поведінкових реакцій, на холериків і меланхоліків. Згідно павлівської класифікації, за основу у тварин слабкого типу приймається слабкість процесів збудження, що характеризується різко вираженою пасивно-оборонної реакцією. У тварин сильного, неврівноваженого типу визначальною рисою є превалювання сили процесу збудження над силою гальмівного процесу, що характеризується яскраво вираженою агресивною реакцією. Тварин, що володіють сильними врівноваженими типами нервової діяльності (середнім і низьким УОНРО), по рухливості нервових процесів додатково не поділяли. Всього в результаті розпочатої диференціації виділили три групи тварин, що відрізняються сильним урівноваженим (200 мишей і 97 кроликів), сильним неврівноваженим (21 мити і 11 кроликів) і слабким (19 мишей і 12 кроликів) типом ВНД.
З урахуванням отриманого розподілу сформували досвідчені групи мишей, дотримуючись класичного співвідношення самок і самців у родинах (3 + 1). Кожна сім`я складалася з самця, що володіє одним з виділених типів нервової системи, і самок, що характеризуються трьома різними типологічними особливостями. Всього сформували 12 сімей мишей - три групи по 4 сім`ї з самцями одного і того ж типу вищої нервової діяльності. Кроликів групували попарно, в різних можливих типологічних комбінаціях, підсаджуючи самку в клітку до самця. Формування всіх піддослідних груп мишей і кроликів виробляли в момент настання фаз проеструса при постійному контролі статевої циклічності самок. Безпосередньо з моменту об`єднання тварин в групу здійснювали спостереження за ними, фіксуючи поведінкові особливості особин з різними типами нервової системи в умовах прояву статевої мотивації. Парування у мишей реєстрували за наявністю вагінальної пробки, виробляючи двічі на добу, вранці і ввечері, огляд піддослідних самок. Парування кроликів фіксували по типовим зовнішніми проявами еякуляції у самця.
В результаті досліджень виявили чітку типологічну вибірковість при спарюванні лабораторних тварин. У сім`ях мишей, в разі присутності самців зі слабким типом нервової системи, відзначали початкове спаровування самок, що володіють також слабким типом нервової діяльності, незважаючи на більш виражену цілеспрямованість статевої поведінки особин сильних типів. При наявності в сім`ях самців сильного неврівноваженого типу нервової системи, в першу чергу злучалися самки-холерики. У сім`ях з самцями, що володіють сильними врівноваженими типами ВНД, найактивніше і в більш короткі терміни злучалися самки, які характеризуються сильними врівноваженими типами вищої нервової діяльності.
Наглядом за спарюванням кроликів було встановлено, що в разі, якщо самка відноситься до слабкого типу нервової системи, підсаджування її до самця сильного типу, що володіє, як правило, швидкої, цілісної, цілеспрямованої статевої реакцією, не тягне за собою негайного статевого контакту. Самка приймає пасивно-оборонну позу, поглиблюються активними діями самця. Найбільш яскраво виражена дана ситуація при наявності самця-холерика. У разі ж підсаджування самки зі слабким типом нервової системи до самця-меланхолику, спостерігали повне відсутність у них пасивно-оборонних реакцій. Через кілька хвилин тварини починали досліджувати один одного, розкріпачує і злучалися. Досить швидке спаровування самок з сильним неврівноваженим типом нервової діяльності відбувалося з самцями-холериками і не фіксувалося з самцями-меланхоліки. Самки, що володіють сильними врівноваженими типами ВНД, швидше за все злучалися з самцями сильних типів нервової системи. Необхідно звернути увагу на відсутність будь-яких особливостей у фонової динаміці статевої циклічності у самок мишей і кроликів, що належать до різних типів вищої нервової діяльності.
Таким чином, ми встановили, що статева мотивація до певної міри зумовлена особливостями поведінки осіб протилежної статі. Виявлена взаємозв`язок, в свою чергу, визначає механізм саморегуляції популяційного рівноваги типологічних характеристик вищої нервової діяльності у лабораторних тварин, незалежно від особливостей їх змісту і технології спарювання.