Дивертикули кишківника

дивертикул - Вроджене або придбане випинання стінки полого органу, зустрічається у всіх відділах шлунково-кишкового тракту.

Епідеміологія
У тонкій кишці дивертикули виявляють рідко (в 1% випадків), зазвичай вони локалізуються в порожній кишці і одночасно в інших відділах кишечника. У клубової кишці іноді можна виявити дивертикул Меккеля, що є залишком жовткового стебла. У 20-50% випадків він містить тканину слизової оболонки шлунка і в 7% - тканину підшлункової залози. У товстій кишці дивертикули зустрічаються у 5% осіб молодого віку, у 30% осіб у віці від 40 до 60 років і у 50% людей, які досягли 80 років. У 70% випадків дивертикули локалізуються в сигмовидної відділу товстої кишки у вигляді множинних утворень, рідко досягають 2-3 см в діаметрі. Частота дивертикулеза (наявність множинних дивертикулів) в останні десятиліття значно зросла в економічно розвинених країнах, жителі яких не вживають в їжу грубої клітковини.

Етіологія і патогенез
Причиною дивертикулеза є значне підвищення внутрикишечного тиску, що діє на змінену стінку кишки. В результаті слизова і підслизова оболонки пролабіруют через дефекти м`язового шару, утворюючи множинні випинання, так звані помилкові дивертикули. Справжні дивертикули - вроджені освіти, що складаються з трьох шарів кишкової стінки, зустрічаються значно рідше.

Внутрішньокишкове тиск здатні підвищувати жовчні кислоти, які стимулюють моторику кишечника. Властивість знижувати тиск володіють харчові волокна, що містяться у висівках, рослинної клітковини.

Класифікація
I. Вроджені дивертикули:
а) дивертикул Меккеля,
б) інший локалізації.

II. Придбані дивертикули:
а) виникають в результаті захворювань кишечника або при його пошкодженнях,
б) тракційні дивертикули,
в) помилкові дивертикули.

III. ускладнення:
а) гострий дивертикуліт,
б) хронічний дивертикуліт,
в) кишкова непрохідність (спайковий процес навколо дивертикула),
г) розрив дивертикула,
д) кишкова кровотеча,
е) бактеріальне обсіменіння тонкої кишки.

Примірна формулювання діагнозу:
1. Дивертикулез тонкої кишки (вроджений) - синдром бактеріального обсіменіння з хронічною діареєю, занепадом харчування.
2. Дивертикулез товстої кишки-хронічний дивертикуліт, перісігмондіт, фаза затухаючого загострення.
3. Неспецифічний виразковий коліт у фазі реміссіі- множинні псевдодівертікулов спадного відділу товстої кишки.

Клінічна картина, діагноз
Дивертикули виявляють під час рентгенологічного дослідження. Вони досить часто можуть не супроводжуватися клінічними симптомами. У більшості хворих з дивертикулезом тонкої кишки розвивається так званий синдром бактеріального обсіменіння, що характеризується хронічною діареєю, здуттям живота та іншими порушеннями всмоктування. При дивертикулезе товстої кишки частіше спостерігаються запори і біль в проекції товстої кишки.

Характерна симптоматика при дивертикулезе з`являється в разі ускладнень - запалення, виразки, перфорації, кровотеч. Гнійні ускладнення (запалення дивертикула, абсцес) супроводжуються болем, високою температурою тіла, симптомами подразнення очеревини, непрохідності. Запальний процес може привести до перфорації дивертикулу і перитоніту, а також до утворення зовнішніх і внутрішніх свищів.

Дивертикулез може стати причиною ректального кровотечі. Діагностика в цих випадках складна. Джерело кровотечі встановлюють за допомогою колонофіброскопіі, виконання якої в цих умовах значно ускладнено.

Дивертикулез товстої кишки іноді поєднується з грижею стравохідного отвору діафрагми і жовчнокам`яну хворобу (тріада Сента). Можливість такого поєднання важливо враховувати в процесі діагностики цих захворювань і їх лікування.

Лікування, профілактика
При неускладнених формах дивертикулеза лікування переважно дієтичне: хворому рекомендується постійний прийом пшеничних висівок грубого помелу (поступово підвищуючи дозу від 2-3 чайних ложок до 3-9 столових ложок в день). Оптимальною вважається доза, що забезпечує регулярний стілець не рідше 1 разу на два дні.

При необхідності додатково застосовують церукал, фестал. У разі епізодів діареї, метеоризму показані бісептол, сульгин, интестопан або інші антибактеріальні препарати. При ускладненнях гнійного характеру і ознаках гострого живота показана термінова операція - резекція ураженої ділянки кишки.

При відсутності симптомів роздратування очеревини, високої лихоманки і зрушень лейкоцитарної формули, властивої гнійним процесам, призначають парентеральний антибактеріальну терапію до стихання запальних явищ в зоні дивертикула.

Кровотечі при дивертикулезе зазвичай не бувають масивними і лікуються консервативними методами. При тривалих рецидивуючих кровотечах, анемії показана резекція ураженої частини кишки.

Прогноз при дивертикулезе сприятливий. Незважаючи на те, що дефіцит рослинної клітковини може призводити не тільки до дивертикулезом, а й до раку товстої кишки, ці захворювання поєднуються рідко.