Діагностика - неспецифічний мезентеріальний лімфаденіт у дітей

Відео: Біопсія парастернального лімфовузли у кішки, торакоскопия

Діагноз неспецифічного мезентериального лімфаденіту встановлюється при наявності ряду характерних ознак.
По-перше, хворіють даним захворюванням переважно діти та юнаки.
По-друге, в анамнезі у цих хворих є вказівки на періодично виникали в минулому приступообразную біль в жівоте- на наявність хронічних вогнищ інфекції в організмі (тонзиліт, гайморит, бронхолегеневий процес) - на перенесене недавно інфекційне захворювання верхніх дихальних шляхів.
По-третє, захворювання починається, як правило, раптово: з`являється нападоподібний біль в животі, найбільш виражена в пупкової і правої клубової області, без будь-якої іррадіації.
По-четверте, напруга м`язів передньої черевної стінки і симптом Щоткіна-Блюмберга слабо виражени- є ряд пальпаторно симптомів (Штернберга, McFadden, Klein, Ткаченко).
По-п`яте, при пальпації живота визначаються збільшені, болючі мезентеріальні лімфовузли.
По-шосте, є ознаки інфекційного захворювання (висока температура тіла, поганий апетит, нудота, блювота, герпес, в крові визначається підвищена кількість лейкоцітов- загальний стан хворого при цьому залишається відносно задовільним).
При хронічному неспецифічному мезентеріальні лімфаденіті відзначається знижений харчування хворого, слабкість, швидка стомлюваність, в крові - гіпохромна анемія, підвищена кількість еозинофілів, лімфоцитів і моноцитів.
Більшість з перерахованих ознак не є характерними тільки для неспецифічного мезентериального лімфаденіту. Вони можуть спостерігатися і при інших захворюваннях черевної порожнини. Тому правильна діагностика даного захворювання грунтується не тільки на даних анамнезу і результатах різнобічного обстеження хворого, але і на вмінні лікаря дати вірну інтерпретацію отриманих відомостей.
Деякі автори (Н. С. Тріумфова, 1957, і ін.) Вважають, що встановити діагноз неспецифічного мезентериального лімфаденіту без операції дуже важко і навіть неможливо. Навпаки, С. Р. Слуцька (1957) поставила правильний діагноз даного захворювання на підставі
тільки клінічних даних в 15,4% випадків, А, Ф. Звєрєв (1961) - в 48,5%, П. К. Мазурова (1966) і%. Vuori (1945) - в 97%.
На нашу думку, найбільш цінними для розпізнавання неспецифічного мезентериального лімфаденіту і є місцеві пальпаторне симптоми: визначення зони максимальної хворобливості по ходу кореня брижі топкою кишки (симптом Штернберга) та визначення збільшених, хворобливих мезентеріальних лімфовузлів.
У неясних випадках, коли важко на підставі клінічних та лабораторних даних отдифференцировать неспецифічний мезентеріальний лімфаденіт від інших захворювань черевної порожнини, використовують лапароскопію.