Розміщення хворих в лікувальній майстерні - організація трудової терапії в психіатричній лікарні

Відео: Республіканська лікарня спелеолеченія - кімната відпочинку, підземне відділення., Санаторії Білорусі

Дуже важливо клінічно правильно розмістити хворих в майстерні, так як від правильного розміщення і індивідуально підібраного робочого місця залежать настрій хворих, їх спокій, працездатність, лікувально-трудова дисципліна, якість роботи. Неправильне розміщення в лікувальної майстерні хворих може призвести не тільки до дезорганізації лікувально-трудового режиму робочого дня, а й сприяти загостренню (декомпенсації) у деяких хворих розпочатого поліпшення стану.
У лікувальній майстерні хворих слід розсаджувати на відомій відстані один від одного для того, щоб в процесі роботи кожен працюючий не зачіпав сусіда своїми інструментами і не викликав його роздратування. Хворих, які потребують за клінічним станом особливого нагляду, інструктор з праці завжди повинен садити окремо від інших хворих, а хворих з суїцидальними тенденціями в минулому садити поруч з хворими, які виконують роботу без інструментів (наприклад, картонажна робота, розфарбовування, перемотування пряжі, виготовлення ватних іграшок і т.п.). Суїцидальні хворі нерідко будь-якими способами прагнуть дістати інструменти, придатні для самоушкодження, дуже майстерно ховають їх і можуть забрати з лікувальної майстерні. Такі хворі зазвичай не визнаються в приховуванні інструментів, просять, щоб їх обшукали в відділенні, попередньо сховавши інструмент або в чужу ліжко або викидають через кватирку у двір з наміром повернути інструмент собі, коли пошуки його вже припиняться. Хворі жінки можуть майстерно ховати швейні голки, спиці, гачки та інші колючі інструменти. Так, наприклад, відібрану або потайки викрадену у інших хворих голку вони здатні увіткнути в шов свого або чужого халата, в тапочки, в робочий стіл під клейонку, в землю горщика з квітами і навіть у власну зачіску.
Тому інструктор з праці повинен суворо стежити, щоб хворі з суїцидальними тенденціями під час роботи не спілкувалися з пасивними, млявими або моторно загальмованими, байдужими до всього хворими, а також хворими на розсіяний увагою або вираженим розладом пам`яті. Останні можуть не помітити зникнення їх робочого інструмента або забути, хто взяв у них інструмент. З огляду на це, не слід по можливості допускати, щоб під час роботи в лікувальній майстерні хворі переходили з місця на місце або без потреби залишали своє постійне робоче місце.
Якщо ж інструктор з праці виявляє, що ніж, ножиці або будь колючий інструмент у хворого пропав, він зобов`язаний негайно повідомити про це завідуючому відділенням, який для пошуків зниклого інструменту виділяє на допомогу інструктору медичну сестру, а іноді і лікуючого лікаря. Зниклий інструмент повинен бути знайдений негайно!
Хворого, який страждає епілептичними припадками, інструктор з праці завжди повинен садити в лікувальної майстерні ближче до себе з тим, щоб при виникненні нападу можна було надати такому хворому необхідну допомогу.
Щоб уникнути конфлікту хворого, який страждає на епілепсію, не можна садити поруч з маніакальною хворим, а іноді і з іншим хворим на епілепсію. Хворий на епілепсію добре уживається з млявими і пасивними хворими, яким він може і буде «протегувати».
Хворого в маніакальному стані доцільно посадити поруч з загальмованим, мовчазним хворим на шизофренію, так як на нього може надати розгальмовує вплив надмірна балакучість сусіда. З цією ж метою хворих, які перебувають в ступорозном стані, слід садити з більш активними і свідомими хворими.
Не слід садити хворого, який висловлює маячні ідеї, або галюцинуючого хворого поряд з хворим в маніакальному стані, так як його рясна мовна продукція, частіше з маячних змістом, може випадково збігтися з маячними переживаннями перших хворих і викликати загострення їх стану або реакцію пригніченості.
Хворого, який страждає істерією, доцільно посадити окремо або подалі від інших працюючих хворих і краще спиною до них. Роботу таким хворим слід приготувати по можливості заздалегідь до їх приходу і відразу ж кожного хворого зацікавити трудовим процесом, відвернути його від інших хворих. Все це необхідно враховувати тому, що поведінка таких хворих в колективі зазвичай підкреслено неприродне і навіть навмисне. Вони ніби живуть в придуманому ними світі, беруть різні театрально-сценічні пози, розмовляють з експресією і пафосом, намагаючись привернути до себе увагу оточуючих. Ці хворі люблять вихваляти себе або зображують себе нещасними. Кожне слово, кожен рух їх розраховані на те, щоб зробити потрібний їм ефект. Хворих, які страждають істерією, не можна також садити поруч один з одним, так як вони зазвичай легко починають сперечатися і, в прагненні до самоствердження, з метою поставити свою особистість на перший план в суперечці, можуть давати істеричні припадки, що дезорганізують роботу інших хворих в лікувальній майстерні .
Хворі, які страждають істерією, бувають схильні до самовнушаемостью і підвищеної сугестивності.
Так, наприклад, хвора А., слухаючи розмови оточуючих про хвороби, стверджувала, що і вона хвора на цю недугу. При цьому хвора перераховувала симптоми уявної у себе хвороби і навіть відчувала біль. Якщо поруч з нею саджали хвору, яка заїкалися, то і хвора Ш. починала заїкатися. Інший хворий В., побачивши епілептичний припадок, тут же починав битися в судомах.
Проте трудова терапія по суті є одним з головних видів успішного лікування цих хворих. Свідомість хворих поступово наповнюється новим змістом - встановленням взаємин з колективом на грунті трудової діяльності.
порушеної або метушливого хворого інструктор з праці повинен посадити серед спокійніших хворих і обов`язково під стіною. Такому хворому важко просидіти 3 години на робочому місці, сидячи же біля стіни він може вільно вставати під час роботи, не заважаючи своїм сусідам і не порушуючи при цьому загальної дисципліни в лікувальної майстерні.
Правильне розміщення хворих в лікувальній майстерні і те, що кожен хворий має своє постійне робоче місце, дисциплінує хворих, впорядковує все їх поведінку, благотворно впливає на їх стан. Багато хворих приходять в лікувальну майстерню підібраними, з почуттям власної гідності сідають на своє робоче місце, охайно містять його в процесі роботи.
Такий порядок створює в лікувальної майстерні робочу обстановку і безсумнівно підвищує терапевтичну значимість лікувальної роботи.