Відділення для спокійних хворих - організація трудової терапії в психіатричній лікарні
У відділення для спокійних хворих надходять первинно хворі або дали загострення хворі при ремиттирующем перебігу психічного захворювання різної нозологічної приналежності. У ці ж відділення стаціоніруются і хворі так званими прикордонними формами захворювання, а також переводяться видужуючі хворі з інших відділень для закінчення курсу лікування з подальшою випискою на роботу.
Трудова терапія в цьому відділенні в загальному комплексі сучасного лікування виступає безпосередньо як перехідна або підготовча ступінь в соціально-трудової реадаптації психічно хворих. При втраченої професійної працездатності або частковому стійкому її зниженні трудова терапія в цьому відділенні більшою мірою, ніж в інших відділеннях, застосовується як цілеспрямоване трудове навчання для подальшого працевлаштування хворого в життя зі зміною його професії. Тому організація і проведення трудової терапії в цих відділеннях зазвичай доручають найбільш кваліфікованим і досвідченим інструкторам з праці. Залучення таких хворих в лікувальний працю вимагає не тільки психотерапевтичного підходу до них, а й великої різноманітності форм і видів лікувального праці.
Хворі прикордонними формами захворювання, які втратили професійної працездатності і звичних соціально-виробничих зв`язків, зазвичай ставляться негативно до призначеної їм трудової терапії. У трудовій терапії вони не бачать необхідного їм лікування і нерідко наполегливо домагаються «відпочинку» від свого професійного і будь-якого іншого виду праці, посилаючись на погане самопочуття, підвищену стомлюваність, фізичну слабкість і т. П.
Видужуючі хворі, перекладені з інших відділень для спокійних хворих, де трудова терапія була до них розпочато своєчасно, легко втягуються в роботу в лікувально-трудовий майстерні відділення і нерідко своїм прикладом захоплюють інших хворих, допомагаючи цим інструктору з праці.
Умілий підхід інструктора до свідомих хворим, відмовляється від трудової терапії, набуває в цих відділеннях вирішальне значення по залученню їх до праці. Залишати хворих, призначених лікарем на трудову терапію, поза лікувальною майстерні в години проведення трудової терапії не слід, так як не подоланий інструктором з праці відмова таких хворих від участі в лікувальному трудовому процесі дезорганізує роботу інших хворих і знижує значення трудової терапії як необхідного цим хворим лікувального методу.
Залучаючи хворих в роботу, інструктор не повинен фіксувати свою увагу на відмовляються від трудової терапії хворих. Намагаючись не помічати відмови, інструктор повинен спокійно і терпляче пропонувати роботу. Таким хворим слід роз`яснювати складні трудові операції в яскравій словесній формі. Це залучає хворого в обговорення пропонованих операцій і, як правило, викликає у них доброзичливе ставлення до інструктора з праці, а потім і до трудових лікувальним процесам.
Ми нерідко спостерігали, як поступово трудова терапія стає для таких хворих повсякденною потребою і вони самі з вдячністю відзначали її благотворний вплив на їх стан.
Жіноче відділення для спокійних хворих
Як уже зазначалося, клінічний склад хворих в жіночому відділенні дуже різноманітний і вимагає від інструктора строго диференційованого підходу до кожної хворої при індивідуальному залученні її в праця. Успіх приносять зазвичай досвідченість і тонке вміння інструктора зацікавити хвору тим чи іншим видом праці, так як саме вид праці, що зацікавив ту чи іншу хвору, забезпечує успіх її залучення в лікувальний працю, а можливо, і терапевтичну ефективність цього методу лікування.
Хворі жіночого відділення часто виявляють інтерес до різних видів художньої праці та схильність вносити в зацікавила їх роботу елементи власного творчості. Нерідко такі хворі, засвоївши і «удосконаливши» один вид художньої праці, самі просять навчити їх іншому, який сподобався їм виду праці.
Такі прохання хворих, які проявляють підвищений інтерес до різноманітних видів лікувального праці, що задовольняє їх естетичні потреби, інструктор з праці по можливості повинен виконувати і переводити хворих з однієї лікувальної роботи на іншу.
Художня вишивка (білий та кольоровий) (рис. 9), розпис по шовку та інших видів тканини, художнє виготовлення м`яких іграшок, різноманітні види в`язання та іншого жіночого рукоділля, виготовлення художньо оформлених грілок для чайників, художнє виготовлення штучних квітів з шовку, оксамиту, кольорової шкіри, виготовлення різних ялинкових прикрас з вати (у вигляді фруктів, овочів, «дідів морозів» різного розміру) та інші так звані витончені роботи широко використовуються при проведенні трудової терапії хворим цього відділення.
Мал. 9. Вироби хворих спокійного жіночого відділення (художня вишивка та рішельє).
Для деяких жінок, хворих неврозом нав`язливості, переважним видом лікувального праці виявилося художнє виготовлення ялинкових «дідів морозів». Ця робота в чисто лікувальних цілях розділяється нами на 7 трудових операцій: склеювання маски особи по готової формочке, художня розфарбування маски особи, заготівля каркаса фігури, оформлення шуби з вати, крахмаленія шуби, художня розфарбування деталей шуби, оформлення бороди, вусів, шапки, мішка з гостинцями та інших художніх операцій по завершенню виготовленої іграшки.
Уважне запам`ятовування хворий послідовності трудових операцій, перемикання від операції до операції не тільки відволікає, але і захоплює таку хвору і допомагає їй долати свої нав`язливі ідеї під час трудового процесу і сприяє поліпшенню її стану в цілому. Нам неодноразово доводилося спостерігати як під впливом трудової терапії (в процесі роботи) хворі повністю відволікалися від своїх нав`язливих станів і їх думки зосереджувалися на художньому виконанні трудових операцій і завдяки цьому змінювалися за своїм змістом. Такі хворі самі відзначають, що ця робота відволікає їх від «болісних» нав`язливих переживань, просять продовжити їм час заняття працею або залишити їм роботу на вечірні години.
Такий же терапевтично ефективною роботою є художнє виготовлення грілок «рязанська баба». Деякі хворі жінки, навчившись цій роботі, працевлаштувалися після виписки з лікарні і успішно працювали в цій новій професії в художніх ар гелях промислової кооперації.
З метою професійного навчання, а також для лікувального прискорення і полегшення соціально-трудової реадаптації хворих нами були (експериментально) введені деякі види праці виробничого характеру. Досвід виявився вдалим, так як такі види праці приваблюють багатьох хворих і підвищують лікувальне значення трудової терапії в їхньому уявленні. Хворі, визнані непрацездатними, легко переконуються в тому, що лікувальний «виробничий» працю відновлює їх здоров`я і працездатність. Вони працюють не тільки охоче, але і продуктивно, розуміючи, що виготовляють продукцію для населення. Це особливо дисциплінує хворих і підвищує у них почуття відповідальності за якість виконаної роботи на замовлення державних фабрик, заводів та інших промислових підприємств.
Проводилися нами спеціально клінічні спостереження за хворими, зайнятими продуктивною працею, показали більш ефективне його психотерапевтичний вплив на хворих. Всі ці хворі позитивно ставилися до того, що їх праця допомагає фабриці або заводу виконувати виробничий план. Таке соціально-цілеспрямоване ставлення хворих до трудової терапії безсумнівно сприяє полегшенню, а можливо, і прискоренню їх соціально-трудової реадаптації після виписки з лікарні в стані поліпшення.
Організація і проведення таких форм трудової терапії висувають нові вимоги до кваліфікації інструктора з праці і, безсумнівно, підвищують його роль і значення не тільки в здійсненні комплексного лікування психічно хворих, а й у практичній підготовці кожного хворого до соціально-трудової його реадаптації.
У відділеннях для спокійних хворих проведення трудової терапії безпосередньо пов`язано з подальшим працевлаштуванням хворих. Хворі жінки, що втратили професійну працездатність або з частково зниженою працездатністю, нерідко потребують трудової перекваліфікації. Отримуючи в процесі трудової терапії нову професію, такі хворі після виписки з лікарні успішно працевлаштовуються і продуктивно працюють в новій спеціальності.
У спокійному відділенні так само, як і в неспокійних відділеннях, інструктор з праці повинен бути інформований лікарем про особливості захворювання хворих, призначених на трудову терапію. В іншому випадку можливі непоправні помилки. Наведемо приклад з нашої практики.
У хворої О., 32 років, наборщиц за фахом, параноїдна форма шизофренії. Останнім часом через хворобу не справлялася з роботою. На фабриці їй запропонували перейти на легку роботу табельниця. О. відмовилася від цього, не рахуючи себе хворою і розцінюючи маячних чином вказівки на помилки в роботі як погане ставлення до неї адміністрації фабрики. Своє надходження в лікарню вважає «справою рук адміністрації з метою вижити її з фабрики».
Хвора свідома, доступна, орієнтована, охоче вступає в контакт. Інструктор з праці відомостей про хворий не отримував і при підборі роботи запропонував О. такий вид праці, який становить інтерес для перекваліфікації. Хвора тут же залучила в орбіту свого марення інструктора з праці: «Це ви, виявляється, з моєї фабрики послані перекваліфікувати мене, щоб зняти з роботи» і т. Д. Скільки лікар і інструктор з праці не старалися переконати хвору, це не допомогло. Хвору обтяжувало неробство, але від трудової терапії вона уперто відмовлялася, мотивуючи це тим, що праця-інструктор присланий в лікарню тими людьми, які нібито труять її на фабриці.
Випадок цей дуже показовий. Якби інструктор був поінформований про хвору, він запропонував би їй роботу, яка могла б зацікавити хвору. Згодом ця робота могла б стати для хворої її спеціальністю.
Чоловіче відділення для спокійних хворих
У чоловічих відділеннях для спокійних хворих (аналогічних за своїм клінічним профілем і складу хворих описаним вище жіночим відділенням) при проведенні трудової терапії нами використовуються такі види праці: художнє різьблення і художній розпис та інші види художньої роботи по дереву (рис. 10), випилювання з фанери, плетіння серветок, картонажні роботи, збірка механічних іграшок і переплетення книг і т. п. палітурна користується великим успіхом серед хворих спокійних відділень і є одним з найбільш ефективних видів лікувального праці з усім різноманіттям трудових операцій. При цьому багато хворих в процесі трудової терапії під керівництвом висококваліфікованого інструктора досконало опановували цієї нової для них професією і після виписки з лікарні успішно працевлаштувалися за цією спеціальністю. Так, наприклад, після організації в відділеннях нашої лікарні палітурних майстерень протягом першого неповного року їх лікувальної діяльності 180 хворих, що не знали палітурної справи, повністю оволоділи спеціальністю і багато з них були працевлаштовані нами в якості палітурників.
Хворі неврозами або іншими прикордонними формами захворювань, призначені на палітурну роботу, зазвичай повністю виконують весь комплекс трудових операцій від початку до кінця чисто в лікувальних цілях. Складність завершальних операцій цього виду праці мобілізує увагу таких хворих і дозволяє їм самостійно перемикатися в процесі роботи з однієї трудової операції на іншу. Таке переключення порівняно швидко зацікавлює хворих, тривалий час утримує їх за роботою і відволікає від хворобливих переживань. Ця форма проведення трудової терапії стає ще більш ефективною, якщо хворі чоловіки виконують «термінове замовлення» будь-якої бібліотеки. 
Мал. 10. Вироби хворих спокійного чоловічого відділення (художнє різьблення по дереву).
Слід зазначити, що залучення таких хворих до соціально-корисної лікувально-трудової діяльності завжди дає хороші результати, так як хворі розуміють, що їх робота потрібна державним бібліотекам. Соціально-трудова зацікавленість хворих чоловіків у трудовій терапії найбільш чітко проявляється при виконанні «замовлень», пов`язаних з різними видами технічної праці. Наприклад, збірка електричних вимикачів або деталей для радіоприймачів і т. П. Хворі не тільки активно включалися в такі види технічного праці в умовах лікувальної майстерні відділення, а й нерідко набували тут нову спеціальність з подальшим працевлаштуванням в спеціалізованих артілях місцевої промисловості.
Ця обставина зобов`язує інструктора з праці не тільки зацікавити таких хворих лікувальною роботою, а й кваліфіковано навчити їх нової спеціальності.
Одночасно з цим інструктор з праці повинен проводити з кожним хворим психотерапевтичну роботу, підготовляв хворого до доцільності працевлаштування за новою спеціальністю. З цією метою необхідно привчати хворих до виконання роботи в певні проміжки часу, стимулювати підвищення продуктивності їхньої праці і якості готової продукції.
Таке проведення трудової терапії тут є важливим підготовчим ланкою до соціально-трудової реадаптації хворих.
