Генітальний герпес - герпес
генітальний герпес. Встановлено, що герпетичні ураження геніталій чоловіків і жінок поширені у всіх країнах світу. Відмічається стала тенденція до їх зростання. У США, наприклад, захворювання в останні роки набуло характеру справжньої герпетичної епідемії: захворюваність первинним герпесом становить 200-600 тис. Випадків на рік. За даними ряду досліджень, генітальний герпес частіше реєструється у жінок. Так, в клініках венеричних хвороб він реєструється у 6% жінок і 0,3% чоловіків. У нашій країні генітальний герпес виявлено у 6-8% жінок з хронічними запальними захворюваннями геніталій. Генітальна герпетична інфекція виявляється переважно у дорослих, але може діагносцірована і в дитячому віці.
Часті рецидиви і атипове перебіг генітального герпесу є причиною довгостроковопротікають і важко піддаються лікуванню запальних процесів в сечостатевій системі, і нерідко змушує лікарів припустити наявність у пацієнтів раку шийки матки або карциноми простати.
Особливо часто рецидивний хронічний генітальний герпес, а також атиповий (безсимптомний) спостерігається у жінок. Залежно від локалізації уражень виділяють ураження зовнішніх статевих органів, герпетичні кольпіти, цервіцити, уретрити, герпетичні ендометрити, цистити.
Клінічна картина генітального герпесу зазвичай характеризується везикулезная і ерозивно-виразковими висипаннями, що виникають на Еритемний-набряклою шкірі та слизовій оболонці статевого члена, вульви, піхви, цервікса, промежини. Поразки, викликані вірусами герпесу 1-го та 2-го типів, клінічно не розрізняються. Хворий може бути інфікований обома типами ВПГ одночасно. Генітальна герпетична інфекція може протікати на тлі збільшених регіонарних лімфатичних вузлів і лімфаденіту. Часте ураження нижніх сечовивідних шляхів обумовлює наявність клінічних ознак уретриту і циститу. Суб`єктивні відчуття (свербіж, печіння, болючість), які супроводжують герпетичні ураження, є наслідком інфекційного запалення нервових волокон.
Оскільки інфекція носить системний характер, хворі з генітальним герпесом нерідко скаржаться на погане самопочуття, швидку стомлюваність, головний біль, безсоння, втрату працездатності, субфебрильна температура.
Як у чоловіків, так і у жінок тривалість первинного захворювання не перевищує 8-10 днів, і тільки іноді загоєння уражених ділянок шкіри та слизової затягується до місяця і більше (особливо при приєднанні вторинної септичній інфекції).
Хронічний рецидивний генітальний герпес характеризується тривалим і наполегливою течією. Постійні загострення чергуються з ремісіями різної інтенсивності. Клінічна картина при рецидивуючому генітальний герпес нагадує гострий перебіг захворювання. Однак в ряді випадків у хворих менш виражені ексудативні процеси, а період зворотного розвитку герпетичних висипань і загоєння протікають триваліше.
За даними клінічних спостережень, від 30 до 83% генітального герпесу протікають атипово.
Повторювані протягом багатьох років герпетичні висипання на статевих-органах нерідко перешкоджають створенню сім`ї. Часті рецидиви, що тривають від кількох днів до кількох тижнів, порушують нормальне статеве Життя. Наслідком довгостроково існуючого генітального герпесу, часто супроводжується свербінням, хворобливістю, можуть бути нервово-психічні розлади, неврастенічні і депресивні порушення. Генітальна герпетична інфекція у жінок з тенденцією до безсимптомному течією може також викликати інші ускладнення: часті викидні, зараження герпесом плода та новонародженого, що призводить до каліцтва, розумовому недорозвинення дитини або його смерті.
З генітальним герпесом пов`язують також можливість розвитку раку шийки матки.
У зв`язку з тим що у 50% хворих на генітальний герпес констатують стійкі особистісні відхилення, а у 11,5% - депресивні синдроми, стає очевидним необхідність акцентування уваги на психологічної, соціальної реабілітації цих хворих. Аналіз досліджень, проведених співробітниками Центрального шкірно-венерологічного інституту МОЗ СРСР, свідчить про недостатню інформованість про це захворювання не тільки населення, а й лікарів.
