Ти тут

Генітальний герпес - герпес

Зміст
герпес
збудник
Морфологія і внутрішньоклітинний розвиток
Клінічні прояви, офтальмогерпес
герпетичний стоматит
герпес шкіри
генітальний герпес
Ураження нервової системи
Що потрібно знати про лікування
Індуктори інтерферону, мегасин
Полудан, Теброфен
Флореналь, Бромурідін
БУР
герпетична вакцина
сторінка 15

генітальний герпес. Встановлено, що герпетичні ураження геніталій чоловіків і жінок поширені у всіх країнах світу. Відмічається стала тенденція до їх зростання. У США, наприклад, захворювання в останні роки набуло характеру справжньої герпетичної епідемії: захворюваність первинним герпесом становить 200-600 тис. Випадків на рік. За даними ряду досліджень, генітальний герпес частіше реєструється у жінок. Так, в клініках венеричних хвороб він реєструється у 6% жінок і 0,3% чоловіків. У нашій країні генітальний герпес виявлено у 6-8% жінок з хронічними запальними захворюваннями геніталій. Генітальна герпетична інфекція виявляється переважно у дорослих, але може діагносцірована і в дитячому віці.

Часті рецидиви і атипове перебіг генітального герпесу є причиною довгостроковопротікають і важко піддаються лікуванню запальних процесів в сечостатевій системі, і нерідко змушує лікарів припустити наявність у пацієнтів раку шийки матки або карциноми простати.

Особливо часто рецидивний хронічний генітальний герпес, а також атиповий (безсимптомний) спостерігається у жінок. Залежно від локалізації уражень виділяють ураження зовнішніх статевих органів, герпетичні кольпіти, цервіцити, уретрити, герпетичні ендометрити, цистити.



Клінічна картина генітального герпесу зазвичай характеризується везикулезная і ерозивно-виразковими висипаннями, що виникають на Еритемний-набряклою шкірі та слизовій оболонці статевого члена, вульви, піхви, цервікса, промежини. Поразки, викликані вірусами герпесу 1-го та 2-го типів, клінічно не розрізняються. Хворий може бути інфікований обома типами ВПГ одночасно. Генітальна герпетична інфекція може протікати на тлі збільшених регіонарних лімфатичних вузлів і лімфаденіту. Часте ураження нижніх сечовивідних шляхів обумовлює наявність клінічних ознак уретриту і циститу. Суб`єктивні відчуття (свербіж, печіння, болючість), які супроводжують герпетичні ураження, є наслідком інфекційного запалення нервових волокон.
Оскільки інфекція носить системний характер, хворі з генітальним герпесом нерідко скаржаться на погане самопочуття, швидку стомлюваність, головний біль, безсоння, втрату працездатності, субфебрильна температура.



Як у чоловіків, так і у жінок тривалість первинного захворювання не перевищує 8-10 днів, і тільки іноді загоєння уражених ділянок шкіри та слизової затягується до місяця і більше (особливо при приєднанні вторинної септичній інфекції).

Хронічний рецидивний генітальний герпес характеризується тривалим і наполегливою течією. Постійні загострення чергуються з ремісіями різної інтенсивності. Клінічна картина при рецидивуючому генітальний герпес нагадує гострий перебіг захворювання. Однак в ряді випадків у хворих менш виражені ексудативні процеси, а період зворотного розвитку герпетичних висипань і загоєння протікають триваліше.
За даними клінічних спостережень, від 30 до 83% генітального герпесу протікають атипово.

Повторювані протягом багатьох років герпетичні висипання на статевих-органах нерідко перешкоджають створенню сім`ї. Часті рецидиви, що тривають від кількох днів до кількох тижнів, порушують нормальне статеве Життя. Наслідком довгостроково існуючого генітального герпесу, часто супроводжується свербінням, хворобливістю, можуть бути нервово-психічні розлади, неврастенічні і депресивні порушення. Генітальна герпетична інфекція у жінок з тенденцією до безсимптомному течією може також викликати інші ускладнення: часті викидні, зараження герпесом плода та новонародженого, що призводить до каліцтва, розумовому недорозвинення дитини або його смерті.
З генітальним герпесом пов`язують також можливість розвитку раку шийки матки.
У зв`язку з тим що у 50% хворих на генітальний герпес констатують стійкі особистісні відхилення, а у 11,5% - депресивні синдроми, стає очевидним необхідність акцентування уваги на психологічної, соціальної реабілітації цих хворих. Аналіз досліджень, проведених співробітниками Центрального шкірно-венерологічного інституту МОЗ СРСР, свідчить про недостатню інформованість про це захворювання не тільки населення, а й лікарів.




Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Схожі повідомлення

Увага, тільки СЬОГОДНІ!