Левофлоксацин в терапії урогенітальних інфекційних захворювань
Відео: урогенітальні інфекції
Левофлоксацин в терапії урогенітальних інфекційних захворювань, асоційованих з C. trachomatis і умовно-патогенними мікроорганізмами
В останнє десятиліття в Росії спостерігається неблагополучна епідеміологічна ситуація по захворюваності урогенітальнимі інфекційними захворюваннями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).
Однією з найбільш поширених бактеріальних інфекційних хвороб передаються статевим шляхом є урогенітальний хламідіоз. Відсутність специфічних клінічних проявів, недостатньо розроблена клінічна і лабораторна база і, як наслідок, помилки в діагностиці дозволяють поставити урогенітальний хламідіоз на перше місце по епідеміологічної значимості серед інфекційних хвороб передаються статевим шляхом. За даними ВООЗ, щорічно в світі реєструється від 92 до 95 млн нових випадків інфікування хламідіозом. Згідно з офіційними даними в Росії, рівень захворюваності хламідійної інфекцією за останні 10 років збільшився майже в 3 рази і склав більше 100 випадків на 100 тис. Населення [1, 2].
За даними різних дослідників, хламідійні цервіціти спостерігаються у 12-60% жінок із запальними процесами слизової оболонки шийки матки [4].
Відмінною особливістю C. trachomatis є здатність збудника до тривалої персистенції в макроорганизме, яка характеризується появою та збереженням життєздатних атипових форм інфекційного агента, здатних до реверсії в звичайні форми з подальшим рецидивом захворювання [1, 3].
Завдяки здатності C. trachomatis поширюватися каналікулярним шляхом, хламідійна інфекція у жінок може призводити до запальних захворювань органів малого таза, з подальшим розвитком ускладнень, зокрема - спайкового процесу в фаллопієвих трубах, хронічного тазового больового синдрому, ектопічної вагітності і безпліддя, при цьому збудника інфекційного процесу не завжди можливо виявити в нижніх відділах урогенітальної системи.
Зниження рівня захворюваності ІПСШ та запобігання їх несприятливих наслідків для репродуктивного здоров`я може бути досягнуто завдяки проведенню раціональної антимікробної терапії.
Особливе місце в рекомендаціях ВООЗ, CDC, Європейських рекомендаціях з ведення хворих з ІПСШ займають фторхінолони. Приваблива можливість їх використання при асоційованих урогенітальних інфекціях.
Наявність у фторхінолонів пероральних лікарських форм дає можливість їх широкого використання в амбулаторній практиці, на відміну від препаратів інших груп, зокрема цефалоспоринів III-IV покоління, аміноглікозидів.
Їх важливі властивості - бактерицидну дію, широкий спектр, висока ефективність, добра переносимість при тривалому застосуванні. Важливим фактором в лікуванні ряду інфекційних хвороб передаються статевим шляхом є дія фторхінолонів на мікроорганізми, стійкі до препаратів інших класів, висока активність щодо мікроорганізмів з внутрішньоклітинної локалізацією, тривалий постантібіотіческій ефект.
Левофлоксацин (ЛФ) - новий антимікробний препарат групи фторхінолонів - являє собою Lізомер офлоксацину. Він в 2 рази перевищує його активність in vitro. Виняток правовращающих ізомери зі складу офлоксацину призвело до поліпшення його фармакокінетичних показників і зниження ряду небажаних ефектів при застосуванні препарату, завдяки чому стало можливим зниження дозування та кратності введення препарату, необхідної для досягнення клінічного і мікробіологічного ефекту [7, 8].
Левофлоксацин, аналогічно офлоксацину, характеризується широким антибактеріальним спектром дії, що охоплює основний спектр аеробних збудників бактеріальних захворювань: грампозитивні та грамнегативні умовно-патогенні бактерії N. gonorrhoeae, C. trachomatis, U. urealyticum, M. hominis. Важливою властивістю препарату є його висока активність щодо внутрішньоклітинних патогенів. Левофлоксацин характеризується оптимальною фармакокінетикою з високим ступенем біодоступності, стійкістю до трансформації в організмі, досить повільним виведенням з організму, в основному шляхом ниркової секреції, забезпечує високі концентрації в сечі незмінного препарату. У тканинах сечостатевої системи концентрація левофлоксацину при терапевтичних дозах відповідає або перевищує концентрацію в сироватці крові [8, 9].
Численні дослідження, проведені за останні роки, показали високу ефективність левофлоксацину в терапії урогенітальних інфекційних захворювань.
У дослідженні Н. Micamo і співавт. (2000) вивчена ефективність левофлоксацину при хламидийном цервіциті із застосуванням різних за тривалістю курсів лікування. Отримані результати свідчать про високу ефективність проведеної терапії (після 7дневного курсу застосування левофлоксацину клінічне лікування і ерадикація збудника досягнуті в 87,9% спостережень, 14-денного - 88,6% спостережень) [13]. Т. Egashira і співавт. (2003) вивчили клінічну і мікробіологічну ефективність левофлоксацину при хламидийном уретриті і уретриті, обумовленому умовно-патогенними мікроорганізмами (E. coli, S. aureus. S. haemolyticus), при цьому клінічне одужання відзначено в 82,2 і 90,9% відповідно [ 14].
Незважаючи на проблему резистентності багатьох інфекційних збудників до антибактеріальних препаратів, результати досліджень по левофлоксацину є позитивними. При визначенні антібіотікочувствітельності клінічних штамів М. hominis і U. urealyticum до різних антибактеріальних препаратів чутливість мікроорганізмів до тетрацикліну, еритроміцину і офлоксацину була відзначена в 50% спостережень, до левофлоксацину - в 70-80% [16].
Однією з найбільш важливих характеристик препаратів, що застосовуються в амбулаторній практиці, є дотримання принципу комплаентности. Комплаенс є комплексом заходів, спрямованих на бездоганне виконання лікарських рекомендацій з метою максимальної ефективності лікування. Відповідно до проведених досліджень, при режимі дозування препарату 1 р / сут рекомендації лікаря виконували 74-99% хворих, 2 р / сут - 57-70%, 3 р / сут - 50-52%, 4 рази - 40-42%. У зв`язку з цим очевидною перевагою левофлоксацина є низька можливість його прийому 1 р / сут в дозі 500 мг. Препарат виводиться повільно, які тривалий час циркулює в організмі, зберігаючись в достатній концентрації в крові більше 24 год, що дозволяє застосовувати його 1 р / сут. Після повторного прийому 500 мг препарату 1 р / сут стаціонарні концентрації левофлоксацину в крові зберігаються протягом 3 днів. Проведено порівняльне дослідження ефективності левофлоксацину при одноразовому призначенні і призначення двічі в день при хламидийном цервіциті. Отримані результати терапевтичної та мікробіологічної ефективності в 88,0 і 85,7% відповідно свідчать про можливість одноразового застосування препарату [17].
Левофлоксацин, згідно з більшістю досліджень, розглядається як фторхінолон, що характеризується добре переноситься і малою токсичністю. Так само, як і інші фторхінолони, левофлоксацин може викликати порушення розвитку хрящової тканини, що обмежує його застосування в педіатричній практиці.
Таким чином, завдяки широкому спектру і високого ступеня антимікробної активності, фармакокинетическим властивостями, хорошою переносимості, низьку токсичність і дотримання принципу комплаентности, левофлоксацин виділяється серед фторхінолонів, що дозволило в 2003 р включити його в список препаратів, рекомендованих до застосування в терапії урогенітальних інфекційних захворювань , підготовлений Centers for Disease Control (CDC).
література
1. Дмитрієв Г.А. Найбільш поширені урогенітальні інфекції: діагностика і терапія. Consilium Medicum. 2004- 5 (7).
2. Аковбян В.А. Урогенитальная хламідійна інфекція: 25 років по тому. Гінекологія. 2004- 6 (2).
3. Sellors J., Howard M., Pickard L., Jang D., Mahony J., Chernesky M. Chlamydial cervicitis: testing the practice guidelines for presumptive diagnosis. CMAJ 1998- 158 (13/1): 65-67.
4. Кісіна В.І., Коліев Г.Л., Рахматулина М.Р. Клінічне значення і оптимальна терапія нфекціонних захворювань сечостатевої системи у жінок. Гінекологія, 2002- 4 (2): 68- 72.
5. Савічева А.М., Башмакова М.А. Урогенітальний хламідіоз у жінок і його наслідки. НГМА, 1998 41-42.
6. Раковская І.В., Вульфович Ю.В. Мікоплазмові інфекції урогенітального тракту. М .: Асоціація Санам, 1995- 66 с.
7. Бєлобородова Н.В., Бачинська О.М., Хабіб О.Н. Левофлоксацин: перспективи в лікуванні сепсису і інфекційного ендокардиту. Consilium Medicum. 2002- 4 (4).
8. Падейская Е.Н., Яковлєв В.П. Антимікробні препарати групи фторхінолонів в клінічній практиці. М .: Логата, 1998- 351 с.
9. Лоран О.Б., Пушкар Д.Ю., Тевлін К.П. Левофлоксацин в лікуванні інфекції сечовивідних шляхів. Російський Медичний Журнал. 2001- 9 (16-17).
10. Яковлєв В.П., Яковлєв С.В. Можливості профілактичного і лікувального застосування левофлоксацину. Інфекції та антимікробна терапія. 2002- 4 (5): 100-107.
11.Tavanic (levofloxacin) IV / oral. Scientific Product Monograph. Hoechst Marion Roussel, 1999..
12. Molotoris E., Wexler H.M., Finegold S.M. 36th Intersci. Conf. Antimicrob. Ag. Chemother, New Orleans, 1996- Abstracts: N E88.
13. Mikamo H., Ninomiya M., Tamaya T. Sensitivity of polymerase chain reaction to determine Chlamydia trachomatis eradication rate with levofloxacin therapy in patients with chlamydial cervicitis. Curr. Ther. Res. Clin. Exp. 2003- 64 (6): 375-377.
14. Egashira T., Tanaka M., Tsunoe H. The usefulness of levofloxacin in patients with nongonococcal urethritis. Study of the administration of a daily dose of 400 mg in two divided doses. Nishinihon J. Urol. 2003- 65 (11): 638-643.
15. Ridgway G.L. Quinolones in sexually transmitted diseases Global experience. Drugs. 1995- 49 (2): 115-122.
16. Cao W., Liu L., Tong M.H. Infectious distribution and resistant of Neisseria gonorrhoeae, Mycoplasma, and Chlamydia trachomatis in the chronic prostatitis. Bull. Hunan. Med. Univ. 2003- 28 (2): 177-179. 17. Mikamo H., Tamaya T. Effects of levofloxacin given oncedaily versus twicedaily on uterine cervicitis. J. Antimicrob. Chemother. 2001- 47 (1): 48 с.
