Лікування діабету при гнійних захворюваннях

Гнійно-некротична патологія (абсцеси, флегмони, фурункули, карбункули, гангрена нижніх кінцівок, холецистити, апендицити і ін.) Супроводжується стрімкою декомпенсацією цукрового діабету. При тяжкому перебігу гнійної патології у хворих на цукровий діабет навіть 3-4-кратне збільшення дози інсуліну, що вводиться підшкірно, не робить бажаного ефекту. Уникнути значного руйнування інсуліну при гнійної інфекції можна, використовуючи внутрішньовенний і внутрішньом`язовий шляхи дозволяє скоротити час транспорту гормону до тканин. Треба враховувати, що при підшкірному введенні тривалість дії простого інсуліну становить 6-8 годин, при внутрішньом`язовому - 3-4 години, при внутрішньовенному - близько 2 годин.
Якщо хворий на діабет з гнійною патологією надходить в стаціонар в стані вираженої інтоксикації, негайно приступають до інфузійної детоксикаційної терапії, внутрішньовенного краплинного введення інсуліну (орієнтовно 6-10 ОД / год при глікемії 18-25 ммоль / л) і препаратів калію. Обов`язково перед введенням інсуліну, а в подальшому - через кожну годину контролюють рівень цукру в крові. При цьому корекцію дози інсуліну здійснюють так, щоб швидкість зниження глікемії не перевищувала 4-5 ммоль / л / год. З метою уникнення гіпоглікемії після видалення гнійного вмісту дозу інсуліну зменшують на 1/3 або наполовину колишньої з подальшим контролем її ефективності.
Рівень цукру в крові в першу добу перебування хворого в хірургічному відділенні не повинен бути нижче 9-10 ммоль / л або показників, що мали місце до розвитку гнійного процесу. Після припинення інфузійної терапії переходять до внутрішньом`язові введення інсуліну до повного зникнення гнійного процесу. Дозу для першої ін`єкції розраховують, збільшуючи в 3 рази попереднє кількість інсуліну, що вводиться внутрішньовенно протягом однієї години з вирахуванням з нього активності гормону, що використовувалася для утилізації глюкози (якщо вона вводилася).

З урахуванням подальшого прийому їжі (300-400 ккал) до розрахованої дозі додають 6-8 ОД. Корекцію подальшої інсулінотерапії здійснюють за показниками глікемії, не вдаючись до зміни одноразової дози більш ніж на 4 ОД (зміна активності інсуліну повинно бути плавним). Внутрішньом`язовіін`єкції виробляються через кожні 3 години (можна дотримуватися інтервалу в межах 2 або 4 годин між деякими введеннями інсуліну відповідно до режиму харчування в відділенні) в 6: 00,8: 00,11: 00, 14:00, 18:00, 21: 00, 24: 00 *. О 24:00 можна ввести інсулін підшкірно, щоб позбавити хворого від ін`єкції о 3:00. Прийом їжі здійснюється після ін`єкцій в 8: 00,11: 00,14: 00, 18:00, а іноді - о 21:00. Контроль глікемії виробляють перед кожним введенням інсуліну (бажано 7 разів на добу) 2-3 рази на тиждень в залежності від характеру діабету і хірургічного захворювання. Нормалізацію показників вуглеводного обміну здійснюють не тільки за рахунок зміни дозування інсуліну, але і харчування хворого.

ЗВЕДЕНИЙ ЛИСТ ПРИЗНАЧЕННЯ ИНСУЛИНА внутрішньом`язово ХВОРИМ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ПРИ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕСАХ

Підвищення цукру в крові при стабільному харчуванні і інсулінотерапії може бути проявом метастазів абсцесу або неефективного дренування гнійника.
З іншого боку, у міру зменшення активності гнійного процесу знижується потреба в екзогенному інсуліні. У цей період повинна бути настороженість щодо гіпоглікемічних реакцій (відчуття голоду, пітливість, головний біль, болі в області серця, погіршення зору, неадекватної поведінки і т.п.), зменшуються або зникають після прийому їжі. Після ліквідації гнійного запалення відновлюють підшкірне введення інсуліну (початкова доза інсуліну короткої дії) З подальшим переведенням на звичайний режим лікування даної форми діабету в амбулаторних умовах (компетенція ендокринолога).
У разі генералізації гнійного процесу загроза для несприятливого результату зростає. Неефективність терапії вимагає негайного перегляду хірургічної тактики, ретельної корекції вуглеводного обміну, комплексу лікувальних заходів за принципом ведення септичного хворого.