Діагностика - дисбактеріоз кишечника у дітей

Діагностика дисбактеріозу кишечника

Мікрофлора фекалій надзвичайно мінлива, що не дозволяє оцінити стан мікробіоценозу кишечника і отримати оперативну інформацію про склад його мікроорганізмів.
На практиці для діагностики дисбактеріозу кишечника вивчають 15-20 видів мікроорганізмів, що містяться в калі, зокрема, кількість біфідобактерій, лактобацил, ентеробактерій, кишкової палички, протея, ентерококка, золотистого стафілокока, синьогнійної палички та грибів роду кандида.
Тяжкість дисбактеріозу оцінюють за ступенем зменшення кількості біфідобактерій і інших облігатних мікроорганізмів, а також збільшення кількості УПМ.

Таблиця 2. Кількісне і якісне співвідношення компонентів в біоценозі кишечника

В даний час альтернативу бактеріологічним методам дослідження становлять хімічні методи диференціювання мікроорганізмів, зокрема, газова хроматографія (ГХ) у поєднанні з мас-спектрометрією (ГХ-МС). Метод ГХ-МС заснований на визначенні компонентів бактеріальних клітин, що утворюються внаслідок їх природного відмирання або впливу імунної системи. В якості маркерів використовують мінорні ліпідні компоненти мембран мікроорганізмів. За їх змістом і кількістю можна протягом кількох годин визначити до 170 видів аеробних і анаеробних мікроорганізмів, а також грибів в різних біологічних середовищах.

Найбільш докладно вивчені представники мікрофлори товстої кишки, які можуть рости в присутності кисню (аероби) або розмножуються як в присутності кисню, так і без нього (факультативні анаероби) - кишкова паличка (Escherichia coli). Однак існують труднощі при виділенні аеробів і факультативних анаеробів, присутніх в меншій кількості, ніж домінуючі види мікроорганізмів.

У клінічній практиці при вивченні мікрофлори кишечника найбільш доступний метод серійних розведень, за допомогою якого здійснюють якісну і кількісну оцінку як аеробних, так і найбільш важливих анаеробних мікроорганізмів.