Лікування неспецифічного виразкового коліту

Як тільки діагноз НВК підтверджений, рішення про вибір методу лікування неспецифічного виразкового коліту залежить від тяжкості симптомів і протяжності процесу, що визначається за даними анамнезу, ендоскопічного або рентгенологічного та гістологічного досліджень. У лікуванні НВК використовують сульфасалазин і його аналоги, глюкокортикоїди, імуномодулятори, антиметаболіти, і певні антибактеріальні препарати. Також застосовують симптоматичні протидіарейні і спазмолітичні засоби.

Медикаментозне лікування неспецифічного виразкового коліту

Помірне перебіг хвороби, дистальний відділ товстої кишки

• Сульфасалазин або 5-АСК всередину або місцево
• місцево глюкокортикоїди

поширений коліт

• Сульфасалазин або 5-АСК всередину
• місцево глюкокортикоїди
• преднізолон
• инфликсимаб

Важка форма, фульмінантні протягом

• внутрішньовенно глюкокортикоїди
• внутрішньовенно циклоспорин

Підтримуюча терапія при дистальному коліті

• Сульфасалазин або 5-АСК всередину або місцево
• Азатіоприн або меркаптопурин

Підтримуюча терапія при поширеному коліті

• Сульфасалазин або 5-АСК всередину
• Азатіоприн або меркаптопурин

Сульфасалазин застосовують для лікування неспецифічного виразкового коліту з початку 1950-х рр. Препарат складається з антибактеріального компонента сульфапіридину, хімічно пов`язаного з іншим, протизапальну компонентом 5-аміносаліцилової кислотою. У товстій кишці бактерії розщеплюють сульфасалазин на ці два компоненти. Фармакологічна дія 5-АСК полягає в інгібуванні синтезу простангландінов клітинами слизової оболонки. Більшість побічних ефектів препарату пов`язана з сульфапіридин. Сульфасалазин виявився ефективним у 75-80% хворих помірною і середньої тяжкості НВК і слабоеффектівним у пацієнтів з тяжкою формою навчання.

Щоб усунути побічні ефекти сульфапіридину, при помірній та середньої тяжкості захворювання стали використовувати нові похідні сульфасалазина, такі як 5-АСК і 4-АСК. Для розщеплення препарату в термінальному відділі клубової кишки, препарат має спеціальну оболонку, яка руйнується тільки при лужної pH. Сульфасалазин ефективний і як підтримує кошти. Також застосовують глюкокортикоїди у вигляді клізм, супозиторіїв.

Пацієнти з помірною та середньою тяжкістю НВК потребують системної терапії. Цим пацієнтам спочатку можна призначати місцево глюкокортикоїди і сульфасалазин всередину або АСК. Перорально глюкокортикоїди (преднізолон 40-60 мг раз на день) призначають, якщо ефекту немає або під час загострення захворювання. Після досягнення позитивного ефекту (клінічна картина і дані ректороманоскопії) дозу препарату можна зменшити після кількох тижнів його прийому. Хоча глюкокортикоїди показані пацієнтам з триваючою активністю процесу, призначати їх в стадії ремісії з метою запобігання рецидиву не слід. При тривалому прийомі глюкокортикоїдів пацієнтів слід постійно спостерігати через ризик розвитку таких ускладнень, як гіпертонія, гіперглікемія, катаракта, остеопороз і остеомаляція.

Для лікування неспецифічного виразкового коліту застосовують багато імунодепресивні засоби, включаючи азатіоприн і його метаболіт, 6-меркаптопурин. Оскільки клінічний ефект імунодепресантів настає через декількох місяців, вони не грають ролі в лікуванні загострень захворювання. Циклоспорин, клінічний ефект якого розвивається швидше, застосовують при важких формах НВК, коли призначення глюкокортикоїдів неефективно. Слід враховувати ризик незворотної циклоспорин-асоційованої нефропaтіі і інфекційних ускладнень.

Порядку 10-20% пацієнтів з тяжкою формою НВК необхідна обов`язкова госпіталізація. Вони потребують додаткового внутрішньовенному введенні поживних речовин або в повному парентеральному харчуванні (ППП), а також в корекції анемії. Пацієнти з вираженою активністю хвороби або інтоксикацією вимагають парентерального введення глюкокортикоїдів, таких як гідрокортизон. ППП не має першорядного значення в усуненні запалення при НВК, але покриває енерговитрати під час лікування. При загостренні важкої форми коліту слід уникати призначення наркотичних анальгетиків і протидіарейних коштів, щоб запобігти розвитку токсичний мегаколон. Як тільки настав ефект від лікування, пацієнт може починати харчуватися. Глюкокортикоїди призначають всередину, при цьому дозу парентерально вводяться гормональних препаратів поступово зменшують.

Хоча мікробний фактор в етіології НВК повністю не виключений, роль антибіотиків залишається спірною. Антибіотики, такі як метронідазол і ципрофлоксацин, все ще застосовують у лікуванні неспецифічного виразкового коліту, проте клінічні випробування у пацієнтів із загостренням НВК показали досить обмежену їх ефективність.