Фізичні методи лікування в кардіології

Відео: Інфаркт міокарда. Відгук як лікували в Центрі реабілітації УДП РФ. реабілітація після

За книгою: Сорокіна О. І. Фізичні методи лікування в кардіології. - Москва: Медицина, 1989.

Боротьба з хворобами серцево-судинної системи стала основним завданням охорони здоров`я і медичної науки.

Глибокий інтерес до цієї проблеми визначається широким розповсюдженням серцево-судинних захворювань, тенденцією до наростання їх у осіб молодого віку, величезною їх роллю в інвалідизації і смертності населення, що надає проблемі не тільки медичне, а й соціальне значення. Тому таким актуальним наукове обгрунтування принципів і розробка ефективних методів лікування, реабілітації та профілактики.

Сучасні досягнення експериментальної та клінічної кардіології дають підставу говорити про безліч патогенетичних ланок, що беруть участь в розвитку серцево-судинних хвороб і призводять до різноманіття клінічних проявів, складності лікування та профілактики. Це безліч причин і механізмів захворювань серцево-судинної системи визначає і принципи їх профілактики та лікування - раціональне використання різних способів і засобів лікування, щоб вплинути на якомога більшу кількість ланок компенсації захворювання. Цим визначається все зростаюча роль немедикаментозних методів лікування [Чазов Є.І., 1985], в тому числі лікувальних фізичних факторів [Боголюбов В. М., 1985].

Серед різних методів лікування хвороб серцево-судинної системи в даний час використовують як природні фізичні фактори - клімат, мінеральні води, так і преформовані - різні види енергії, одержувані за допомогою спеціальних апаратів. Особливим видом лікування є санаторно-курортне, що представляє собою комплекс лікувальних заходів, основу якого складають природні фізичні фактори.

Особливо інтенсивно фізичні методи лікування хвороб серцево-судинної системи стали вивчатися в останні два десятиліття. Отримано багато нових фактичних даних, що показують патогенетичну спрямованість лікувальної дії фізичних факторів при хворобах серцево-судинної системи і розкривають специфічні, характерні лише для даного чинника механізми дії.

У монографії висвітлено основні досягнення клінічної та експериментальної фізіотерапії з вивчення механізмів дії фізичних чинників з точки зору обґрунтування їх застосування для лікування хвороб серцево-судинної системи.

В останні роки значно розширено арсенал фізіотерапевтичних методів лікування хвороб серцево-судинної системи за рахунок нових фізичних факторів, що раніше не застосовувалися в кардіологічній клініці - надвисокочастотні електромагнітні, змінні магнітні поля, лазерне випромінювання, установки, що дозволяють проводити вплив на хворого вуглекислим газом або радоном ( « сухі »газові ванни, позбавлені дії води) і ін. У монографії особлива увага приділена узагальнення власних матеріалів дослідження і даних літератури за результатами вивчення механізмів дії та лікувального застосування нових фізичних факторів при хворобах серцево-судинної системи.

Представлені й узагальнені дані, що розкривають раніше невідомі механізми дії давно застосовуються в кардіології фізичних факторів, наприклад, бальнеотерапії, зокрема на гуморально-гормональні системи регуляції, імунологічну реактивність, мікроциркуляцію, гемодинаміку та ін., Що послужило підставою для більш широкого використання фізичних факторів в лікуванні таких форм захворювань, при яких фізичні фактори до останнього часу не застосовувалися - стабільна стенокардія, в тому числі з проявами недостатності кровообігу і деякими порушеннями серцевого ритму, постінфарктний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба в фазі стабільно підвищеного артеріального тиску, деякі форми активного ревматичного ураження серця та ін.

Результатами власних досліджень аргументовані диференційовані підходи до застосування фізичних факторів за сукупністю клінічних особливостей захворювання, інструментальних та лабораторних ознак функціональних порушень серцево-судинної системи, показання та протипоказання до застосування фізичних методів лікування.

У зв`язку з розробкою нового реабілітаційного напряму в кардіології з`явилася необхідність представити фізіотерапію і санаторно-курортне лікування в етапної системі реабілітації. До теперішнього часу накопичено багато наукових даних, які потребують аналізу і узагальнення, перш за все з точки зору сучасних уявлень про етапність реабілітації хворих з серцево-судинною патологією. Оскільки система реабілітації стаціонар-санаторій-поліклініка-курорт найбільш прийнятна для хворих на інфаркт міокарда та кардіохірургічних хворих, то в монографії наведені узагальнені дані літератури та власні дослідження за диференційованим застосування фізичних методів лікування саме таких хворих на етапах: стаціонар - санаторій - поліклініка - курорт.

Для хворих такими хронічними захворюваннями, як гіпертонічна хвороба, при стабільній стенокардії та симптоматичні артеріальні гіпертонії, етапи лікування не завжди чітко окреслені, що зумовило відповідне подання в монографії методів лікування цих захворювань безвідносно до етапів.

Узагальнення численних даних літератури дозволило охарактеризувати методи і тактику проведення санаторно-курортного лікування та обгрунтувати клініко-функціональний підхід до вибору його виду, а також виділити найбільш сприятливі кліматично зони і сезони року для лікування кардіологічних хворих. Оскільки багато питань курортного лікування хворих, які перенесли інфаркт

міокарда (в III фазі реабілітації), не можна вважати вирішеними, з`явилася необхідність розгляду результатів спеціальних досліджень з точки зору доцільності курортного лікування в контрастних кліматично умовах, клінічне значення процесів акліматизації та їх роль у відновленні порушень адаптації організму до факторів зовнішнього середовища.

Ми визнали можливим узагальнити дані літератури та результати спільних досліджень з даного питання - ЦНІІКіФ, П`ятигорського, Абхазького філії Грузинського НІІКіФ і Ялтинського інституту фізичних методів дослідження і медичної кліматології ім. І. М. Сеченова, проведених в рамках комплексної програми «Санаторно-курортне лікування хвороб серцево-судинної системи».

Незважаючи на велику кількість опублікованих статей, наукових збірників, довідників і окремих монографій з різних питань фізіотерапії, до теперішнього часу немає узагальнюючих робіт з аналізом нових наукових даних з проблеми фізичних методів лікування кардіологічних хворих, особливо в аспекті диференційованого застосування, в тому числі і на етапах реабілітації.

Відео: 20 основних вправ Бубновського

Представлені в монографії результати досліджень можуть до певної міри заповнити цю прогалину, що є необхідним для більш ефективного і широкого використання немедикаментозних - фізичних методів лікування в кардіології.

З огляду на ту обставину, що в системі боротьби з хворобами серцево-судинної системи надзвичайно велике значення надається профілактиці, ми визнали за необхідне узагальнити дані літератури та власні результати досліджень по впливу фізичних факторів на головні чинники ризику, зниження яких, за сучасними уявленнями, визначає прогноз профілактики - частоту захворюваності і ускладнень, прогресування хвороби і смертність.

В основу монографії покладено результати досліджень автора і його співробітників, в числі перших дослідників приступили до розробки проблеми фізичних методів лікування на основних етапах допомоги кардіологічним хворим.

Автор висловлює глибоку вдячність своїм співробітникам, безпосередньо брали участь в розробці проблеми фізіотерапії хворих з патологією серцево-судинної системи. Одночасно сподівається, що на прикладі представлених результатів досліджень вдалося показати доцільність використання фізичних факторів в лікуванні і етапної реабілітації кардіологічних хворих з метою більш ефективного відновлення порушених функцій та адаптації серцево-судинної системи, зниження кількості лікарських препаратів або повної їх заміни при неважких формах захворювання. Випливають з результатів досліджень рекомендації можуть послужити підставою для ефективного застосування фізичних чинників в практиці лікування і реабілітації кардіологічних хворих.

Автор висловлює надію, що монографія буде корисною в практичній діяльності лікарів-кардіологів, фізіотерапевтів, курортологів і для розвитку подальших наукових досліджень в області фізіотерапії кардіологічних хворих.