Патогенетичні передумови до застосування фізичних факторів - преформовані лікувальні фактори в лікуванні серцево-судинних хвороб
Основу фізичної терапії складають фактори природи (сонце, клімат, мінеральна і прісна вода, купання в морях, річках і водоймах), а також різні види енергії, одержувані за допомогою спеціальних апаратів і приємним з лікувальною метою або так звані преформовані фізичні фактори.
Теоретичні аспекти механізму дії лікувальних фізичних чинників активно обговорюються в науковій літературі і представлені в спеціальних оглядах, монографіях і статтях [обріс А. Н., 1982, 1985 Улащик В. С, 1981, 1984- Френкель І. Д., 1985, і ін.]. Це дозволяє, не аналізуючи проблему в цілому, зупинитися на основних уявленнях про механізми дії, притаманних усім фізичним факторам, що має значення для розуміння шляхів формування лікувальної дії при хворобах серцево-судинної системи.
Результати численних експериментальних і клінічних досліджень дозволяють розглядати загальні механізми дії фізичних факторів з позицій взаємопов`язаних рефлекторних і гуморальних впливів на організм. Важливо, що первинне дію фізичних факторів на організм здійснюється через шкіру, її рецепторний апарат, судинну систему і пов`язане зі зміною фізико-хімічних процесів в шкірі, а отже, реалізація дії фізичних факторів на цілісний організм і лікувального ефекту має ряд особливостей.
Електричні, температурні, механічні, хімічні, променеві та інші подразнення, властиві фізичних факторів, діючи на шкіру, викликають реакції її рецепторного апарату і судин у вигляді зміни порога збудливості рецепторів і тонусу судин мікроциркуляторного русла (шкірно-вазомоторні рефлекси).
Первинні рефлекторні реакції нервових закінчень в шкірі тісно переплітаються з гуморальними змінами, що з`являються в результаті фізико-хімічних процесів нервового збудження. Вони також є джерелом нервової афферентной імпульсації, причому не тільки в період дії фактора, але і після припинення такого (протягом декількох хвилин, годин і навіть діб).
Основні гуморальні (хімічні) зміни в самій шкірі зводяться до утворення біологічно активних речовин (гістамін, ацетилхолін, серотонін, кініни, вільні радикали), які потрапляючи в кров, викликають зміни просвіту капілярів і плинності крові в них, поліпшення транскапиллярного обміну, що підсилює дифузію газів і інших речовин, метаболізм тканин. Важко перебільшити значення процесів мікроциркуляції в формуванні лікувальної дії фізичних факторів при хворобах серцево-судинної системи. Однак шляхи формування даного механізму у різних фізичних факторів різні. Істотними є і ті хімічні зміни в шкірі, крові і тканинах, які відбуваються в результаті проникнення через неушкоджену шкіру хімічних інгредієнтів мінеральних вод. Багато з них впливають на судинну рецепцію і тонус судин, агрегаційні властивості тромбоцитів, дисоціацію оксигемоглобіну і кисневу ємкість крові.
Виключно важливе значення в механізмі лікувальної дії фізичних факторів має зміна чутливості судинних рецепторів, перш за все особливо чутливих хеморецепторів каротидної і аортальної зон. З рецепторних зон виникають рефлекси, що змінюють тонус артеріальних і венозних судин, артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, збудливість судинорухового і дихального центрів [Биков К. М., Чернігівський В. П., 1950 Маршак М. Е., 1950 Ойвін І . А. і ін., 1955]. Доведено зниження чутливості адренорецепторів судин при застосуванні радонових процедур (ванни, прийом води всередину) і вуглекислих ванн [Grandpierre R., 1979- Halava В., 1979, 1983].
У лікуванні захворювань серцево-судинної системи використовують ряд фізичних факторів, енергія яких при поглинанні тканинами трансформується в тепло (електромагнітні поля і ін.). Відбувається при цьому нагрів тканин супроводжується судинної реакцією у вигляді дилатації, розкриття нефункціонуючих капілярів, прискорення кровотоку в них, зміни агрегаційної здатності тромбоцитів, як відомо, складають важливі процеси мікроциркуляції [Чорнух А. М. та ін., 1984]. Поліпшення кінцевого ланки транспорту кисню поєднується з рефлекторною стимуляцією процесів терморегуляції, зокрема, симпатико-адреналової системи і гормональної функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, що здійснюють регуляцію обмінних процесів в органах і тканинах, тонусу судин і діяльності серця.
Після перших публікацій Н. І. Сперанського і співавт. (1958-1965) пішла серія клінічних та експериментальних робіт, які показали зміни в ендокринній регуляції при впливі фізичних факторів: гормонопродуцірующей функції кори надниркових залоз [Френкель І. Д., 1970 Сорокіна О. І. та ін., 1973- Давидова О. Б ., 1973], щитовидної залози [Берлеску Е., 1958 Ткаченко А. Ф., 1962], статевих залоз [Сорокіна О. І., 1963- Наумов А. С, 1980 Перфільева І. Ф. та ін., 1981], гіпоталамо-гіпофізарної системи [Боголюбов В. М. та ін., 1985, 1988- Першин С. Б. та ін., 1989].
Важливо відзначити, що первинні фізико-хімічні і судинні реакції розігруються в шкірі - важливому органі імуногенезу. Сукупність обмінних, морфологічних і судинних змін в шкірі, нейрогуморальних і гормональних зрушень забезпечує перебудову імунологічної реактивності організму.
Таким чином, місцеве фізична дія, що є початковим, пусковим, перетворюється в хімічну, яке в свою чергу трансформується в єдиний нервово-рефлекторний і гуморальний процес із залученням до відповідні реакції різних систем організму.
В аспекті даного механізму лікувальної дії фізичних факторів представляються особливо важливими змінами у функціях серцево-судинної системи. У спрямованості змін системної та регіонарної гемодинаміки можна угледіти поліпшення насосної і скорочувальної функції серця при полегшенні умов його роботи (периферичний вазодилатаційний ефект і зниження після навантаження, подовження діастоли), що в сукупності з поліпшенням термінального ланки доставки кисню тканинам становить важливий механізм ліквідації гіпоксії, завжди в тій чи іншій мірі наявної при хворобах серцево-судинної системи. Поліпшення центрального і периферичного ланок кислородтранспортной функції серцево-судинної системи є патогенетично обгрунтованим напрямком в лікуванні основних клінічних проявів патології серцево-судинної системи - серцевої і коронарної недостатності [Чазов Є.І., Руда М. Я-, 1979- Мухарлямов Н. М. , 1980J.
Сприятливі зміни периферичної та центральної гемодинаміки під впливом фізичних факторів доповнюються рефлекторними змінами регіонарної гемодинаміки (серця, мозку, печінки, нирок), порушення якої становлять важливі ланки розвитку і прогресування багатьох захворювань серцево-судинної системи.
Таким чином, спільною рисою дії фізичних факторів є широкий діапазон їх впливу, що забезпечує полісистемний характер реакцій організму.
Реалізація рефлекторних реакцій органів і систем здійснюється за участю нейрогуморальних і гормональних систем, функціонально тісно пов`язаних з центральною і вегетативною нервовою системою. Одночасно висхідний вплив підкоркових утворень стимулює координуючу роль кори великого мозку, встановлюючи новий рівень корково-підкіркових і корково-вісцеральних взаємовідносин.
Таким чином, в дії лікувальних фізичних чинників виключно велика роль нервової, нейрогуморальної і гормональних систем, тонко корелюють пристосувальні процеси в організмі з зовнішніми впливами. При виборі фізичного фактора, його інтенсивності і зони впливу необхідно враховувати не тільки характер і особливості захворювання, але і стан нервової системи (всіх її відділів), нейрогуморальних механізмів регуляції діяльності серця і судин.
Потрібно пам`ятати, що місцеві, системні та загальні реакції притаманні всім фізичним факторам, а їх вираженість залежить від потужності і зони впливу фактора. Саме тому в фізіотерапії надається велике значення методикам проведення лікування фізичними факторами.
У лікуванні захворювань серцево-судинної системи використовують різні методичні прийоми: місцеві (область серця), рефлекторно-сегментарні (вплив на рефлексогенні зони) та загальні впливу.
При методиці місцевого впливу в основному спостерігаються реакції з боку органу, хоча в цілому живому організмі навіть при мало інтенсивних впливах на невелику поверхню шкіри місцеві зміни впливають на систему (системи) і організм в цілому. Однак ці зміни виражені слабо і не завжди виявляються клінічними симптомами.
Залучення в рефлекторні реакції більшості органів і систем спостерігається переважно після великих за площею впливів (наприклад, загальних ванн) або при інтенсивній дії фізичного фактора на рефлексогенні зони органу (серця). Вплив фізичного фактора малої сили супроводжується нечіткими змінами функцій органів, що належать до того ж метамеру тіла, що і дратує поверхню шкіри, тоді як вплив великої сили - значними змінами.
Ось чому в практичній фізіотерапії важливо правильно співвідносити силу впливу фізичного фактора з вихідним функціональним станом патологічно зміненої системи і її компенсаторні можливості. У зв`язку з цим одним з актуальних питань фізіотерапії є оптимізація методик проведення фізичних методів лікування з урахуванням тяжкості та особливостей захворювання, механізмів дії фізичних чинників. Даний аспект досліджень поряд з розширенням діапазону фізичних методів лікування хвороб серцево-судинної системи становить центральний напрям наукових досліджень фізіотерапії в кардіології.
Єдиний рефлекторно-гуморальний механізм дії фізичних факторів забезпечує спрямованість реакцій системного характеру в тісній залежності від вихідного функціонального стану систем (системи), в чому можна вбачати поліпшення механізмів саморегуляції гомеостазу. Один і той же фізичний фактор при одних і тих же умовах впливу по-різному впливає на відповідь організму при різних станах його найважливіших функціональних систем. У зв`язку з цим фізіотерапію можна віднести до терапії «функціональної регуляції» [обріс А. Н., Ясногород-ський В. Г., 1974 Jordan Н., 1976]. Цією своєрідною межею механізму дії фізичних факторів, очевидно, неможливо пояснити терапевтичний ефект одного і того ж фізичного методу лікування при різних захворюваннях (наприклад, при артеріальній гіпертонії і гіпотонії).
Реакції різних систем на дію фізичного фактора є стрессорогеннимі і спрямовані на стимуляцію адаптаційно-компенсаторних процесів, тому в процесі серії впливів фізичного фактора відбувається підсумовування ефектів з мобілізацією резервних можливостей (функціональних, гормональних, метаболічних), що становить сутність адаптації до факторів зовнішнього середовища [Казначеєв В. П., 1980 Меерсон Ф. О., 1981]. Терапію фізичними факторами можна розглядати як «адаптатівний функціональну терапію» [обріс А. Н., 1970 Hildebrand G., 1982].
Отже, загальні рефлекторно-гуморальні механізми дії фізичних факторів, характер реакцій організму на їх вплив зумовлюють можливість надання коригуючого впливу на багато важливих патогенетичні ланки розвитку і прогресування хвороб серцево-судинної системи і тим самим доцільність їх застосування в лікуванні та реабілітації кардіологічних хворих, в профілактиці захворювань серцево-судинної системи.
При єдності загальних механізмів дії фізичних чинників кожен з них має свої особливості дії та шляхи реалізації лікувального ефекту, що визначаються його фізичними властивостями і методикою застосування.
У наступних розділах (2-4) наводиться коротка характеристика механізму лікувальної дії фізичних факторів, найбільш часто застосовуються для лікування захворювань серцево-судинної системи.
