Ревматичні пороки серця після операцій - етапна реабілітація хворих на ревматизм з ураженням серця

Чималий практичний інтерес представляє використання фізичних методів і санаторно-курортного лікування в комплексних поетапних заходах при реабілітації хворих після мітральної комиссуротомии і протезування клапанів серця.

У ранньому послебольнічний періоді після операцій на клапанному апараті серця ще залишаються порушення скорочувальної здатності серця, нерідко порушення серцевого ритму, зниження фізичної працездатності, порушення психічного статусу хворих, а також деякі післяопераційні наслідки (болі в грудній клітці, післяопераційному рубці та ін.). У зв`язку з цим більшість хворих після операції потребують відновного лікування, завдання якого полягають в поліпшенні функціонального стану міокарда, підвищення імунологічної реактивності організму і профілактики рецидивів ревматичного процесу, поліпшення стану психіки, ліквідації ускладнень, пов`язаних з операцією.

Спостереження, проведені в нашому інституті [Сперанський М. П., Побережний В. І., 1965] на хворих через 2- 3 тижні після мітральної комиссуротомии, показали, що застосування лікувальної гімнастики, дозованої ходьби, загальних вуглекислих ванн, масажу грудної клітки, раціональної психотерапії у 83% хворих не тільки поліпшило функціональний стан кардіореспіраторної системи і психічного статусу, а й сприяло відновленню працездатності.

Результати цього дослідження і дані інших авторів [Кассирский Г. І., 1975] дозволили обґрунтувати доцільність раннього санаторного лікування (в місцевих кардіологічних санаторіях) таких хворих. В даний час хворі після мітральної комиссуротомии вже через 1-2 міс після операції направляються для лікування в санаторії, де їм проводиться кліматотерапія, лікувальна фізична культура, бальнеотерапія вуглекислими, радоновими, йодобромними і іншими видами ванн, психотерапія.

Нечисленні дані літератури [Катрич А. Ф., 1968- 1975] свідчать про сприятливі результати реабілітації хворих після мітральної коміссуротерапіі при використанні курортних факторів Кисловодська. На віддалених етапах - через рік і більше таким хворим застосовують фізичні методи лікування з метою підтримування досягнутого рівня реабілітації і подальшого вдосконалення функціональних резервів серцево-судинної системи, поліпшення імунологічної реактивності організму для профілактики рецидивів ревматичного процесу.

Фізичні методи лікування хворих після комиссуротомии принципово не відрізняються від тих, які використовують у хворих ревматичними вадами серця, що не піддавалися операції.

На поліклінічному етапі вирішується питання про раціональне санаторно-курортному лікуванні. Його проводять на бальнеологічних, кліматичних курортах і в місцевих кардіологічних санаторіях з урахуванням ступеня активності процесу, тяжкості функціональних порушень міокарда та вираженості клініко-анатомічного пошкодження клапанного апарату (слід враховувати можливість рестенозірованія).

На санаторно-курортному етапі застосовують комплексне лікування, побудоване диференційовано з урахуванням функціонального стану серцево-судинної системи, фази ревматизму, особливостей захворювання і хворого в цілому. Спеціальні методи климато-, бальнео- і електротерапії застосовують за тими ж методиками, що і у неоперованих хворих.

У зв`язку із збільшеним в останні роки числом операцій протезування клапанів серця значний інтерес представляє ще недостатньо розроблене питання про використання фізіобальнеотерапевтіческіх факторів і санаторно-курортного лікування в етапних заходах при реабілітації хворих після протезування клапанів.

Є поодинокі повідомлення про сприятливі результати санаторного лікування із застосуванням дозованих фізичних навантажень і кліматотерапії хворих в ранньому послебольнічний періоді після операції протезування клапанів [ЛЮДВИНІВСЬКЕ Р. С, 1978].

В даний час хворих після протезування клапанів серця при задовільному загальному стані, недостатності кровообігу не вище II А стадії через 2- 3 міс після операції направляють до місцевих кардіологічні санаторії, де їм проводять аеротерапію, процедури кліматотерапії (повітряні ванни) по щадному режиму, розширення рухового режиму і лікувальну гімнастику в комплексі з медикаментозними препаратами. Курортне лікування таким хворим не призначають.

Таким чином, узагальнюючи наявні дані літератури та власний досвід щодо застосування фізіобальнеотерапіі і санаторно-курортного лікування хворим на ревматизм з ураженням серця, можна сказати, що в даний час є всі підстави до широкого використання фізичних факторів в етапних лікувальних і реабілітаційно-профілактичних заходах.

За книгою: Сорокіна О. І. Фізичні методи лікування в кардіології. - Москва: Медицина, 1989.