Лікування хворих з синдромом подразненого кишечника - синдром подразненого кишечника у дітей

Відео: Синдром подразненого кишечнику: два ключових страху

Відео: Як вилікувати синдром подразненого кишечника

Лікування хворих з синдромом подразненого кишечника - складна, до кінця не вирішена проблема. Ефективність терапії, за різними джерелами, становить 25-50%. Одна з головних складових успіху - довірчі відносини між лікарем, дитиною і батьками.
Хоча роль дієтичного харчування у таких хворих в контрольованих випробуваннях не доведена, проте, вплив різних дієтичних факторів на характер стільця досить значимо. Дітям слід обмежити жирну, що сприяє газоутворення їжу, не допускати надмірної кількості клітковини, проте при запорах кількість баластних речовин (злаки, хліб, буряк, морква, гарбуз, фрукти, сухофрукти, чорнослив) потрібно збільшити. При вираженому больовому синдромі і здутті живота їжа повинна надходити тільки у вареному або тушкованому вигляді-надалі поєднання сирих і варених овочів і фруктів підбирається індивідуально. При проносах зазвичай виключають молоко, сирі овочі і фрукти, при вираженій діареї вживають протерті страви. І, природно, в будь-яких випадках виключаються продукти, погано переносяться дитиною.
Обов`язкова корекція дисбактеріозу, який сприяє порушенню моторно-евакуаторної функції товстої кишки. У клініці гастроентерології ІПАГ АМН України (керівник - проф. М.Ф. Денисова), як правило, спочатку проводиться санація кишечника антисептиками протягом 5-7 днів, а потім призначають пробіотики на 2-4 тижні, можливо, з пребіотиками. Застосовують також ферментні препарати містять жовчні кислоти і геміцеллюлозу- якщо переважають проноси, ми призначаємо креон.
При депресивних станах, підвищеної тривожності після консультації психіатра в терапію слід включити анксіолитики і антидепресанти. У нашій клініці з цією метою багато років з успіхом застосовується фенибут (протягом 3-4 тижнів).
Для відновлення порушеної моторики кишечника використовують лікарські препарати, фізіотерапію, лікувальну фізкультуру.
З медикаментозних засобів з метою купірування моторних порушень, що лежать в основі больового абдомінального синдрому, найбільш часто використовують прокинетики, модулятори і спазмолітики.
Ми намагаємося уникати призначення проносних засобів, спираючись на дієту, фіто- і фізіотерапію. Однак у випадках, коли ці заходи не дають ефекту, ми з успіхом використовуємо макрогол, частіше як «стартову» терапію, з наступним переходом до корекції запору немедикаментозними засобами. У нашій клініці вивчали клінічну ефективність макрогола у 32 дітей (які не страждають органічною патологією кишечника) з больовим абдомінальним синдромом, що супроводжується відсутністю самостійного стільця протягом 2-3 днів, почуттям неповного випорожнення кишечника, ущільненням калових мас, хворобливістю по ходу товстої кишки, метеоризм. Після 10-денного курсу лікування - і подальшого 10-денного спостереження - відзначений стійкий позитивний ефект: у всіх обстежених дітей нормалізувався стілець.

Релаксація з використанням акупунктурного масажу

При проносах призначають в`язкі, обволікаючі засоби і адсорбенти (диосмектит, вісмуту субсалицилат, танальбин і ін.), А в разі їх неефективності - препарати, що знижують тонус і моторику кишечника (лоперамід). При метеоризмі показані піногасники (симетикон і ін.).
При вираженому больовому абдомінальному синдромі застосовують спазмолітики. З урахуванням складності регуляції кишкової моторики, з нашої точки зору, дуже перспективним є використання в педіатричній практиці пінаверія броміду. Впливаючи на кінцевий етап реалізації гладком`язових скорочень, блокуючи кальцієві канали, пінаверія бромід селективно усуває кишковий спазм, не впливаючи на нормальну перистальтичних активність. На жаль, перелік препаратів, що застосовуються в лікуванні дітей, в порівнянні з дорослими відносно невеликий, так як їх ефективність і безпеку недостатньо вивчені. У літературі є дані про випробування нових класів препаратів, що регулюють моторику кишечника (локсіглюмід, ондансетрон, октрапід і ін.) Однак результати досліджень суперечливі, і у дітей ці препарати не використовувалися.

Таким чином, синдром подразненого кишечника являє собою поліетіологічне захворювання, що протікає з порушенням моторики без структурних змін слизової оболонки. Він частіше зустрічається у дітей старше 5 років, характеризується високою залежністю від психосоціальних чинників, тісним зв`язком зі станом центральної і вегетативної нервової системи, хронічним рецидивуючим перебігом, недостатньою ефективністю загальноприйнятої терапії. Основні клінічні симптоми цього захворювання спостерігаються у багатьох дітей, які звертаються за медичною допомогою, і це вимагає від педіатра зваженого підходу у виборі методів діагностики органічних захворювань травного тракту - з тим, щоб зменшити кількість непотрібних, виснажливих дитини інструментальних обстежень.