Методи досліджень системної гемодинаміки - системний аналіз церебрального кровообігу людини
Кардіогемодінаміческіе параметри СОК, ЧСС, МОК - розраховувалися по першій похідній ТТІРПГ (Гуревич М.І., Соловйов А.І., Доломан Л.Б., 1979- Гуревич М.І. і ін., 1982) з урахуванням її зіставлення з ЕКГ. На всіх кривих відзначалися реперні (опорні) точки, відповідні вишукувати гемодинамічним проявам. Величину кожного параметра ТТІРПГ розраховували за середнім значенням трьох послідовних кардіоциклу.
Систолічний об`єм крові (СОК) розраховували за середнім значенням трьох послідовних кардіоциклу:
де:
СОК - систолічний об`єм крові, мл-
p - питомий опір крові, Ом / см (так само в середньому 135 Ом / см) -
L - відстань між потенциометрическом електродами, см-
R - електричний імпеданс грудної клітки, Ом-
Адіф - амплітуда першої похідної ТТІРПГ, Ом / сек-
ПІ - період вигнання крові, с-
0,8.- поправочний коефіцієнт.
МОК (мл / хв) = СОК * ЧСС.
Крім цього, проводився розрахунок загального периферичного опору (ОПС) (Савицький М.М., 1974) і серцевого індексу (СІ) (Виноградова Т.С., 1987).
Загальний периферичний опір визначали за формулою (Уіггерс К., 1967):
ОПС = (одна тисяча триста тридцять дві * 60 * СГД) / мок-
де:
ОПС - загальний периферичний опір (дин * с * см-5) -
Тисяча триста тридцять два - коефіцієнт для перекладу мм рт.ст. в діни-
60 - час (с) -
СГД - середня гемодинамічнутиск тиск (мм рт.ст..) -
МОК - хвилинний об`єм крові (мл / хв).
Серцевий індекс розраховували за формулою (Конєва Т.М., Вульфсон І.М., 1984):
СІ = МОК / ПТ
де:
СІ - серцевий індекс (л / хв / м2) -
Пт - площа поверхні тіла (м2).
Об`ємну швидкість викиду крові лівим шлуночком (ОСВ, мл / с), що характеризує скоротність міокарда розраховували згідно з формулою:
ОСВ = СОК / ПІ
Потужність скорочення лівого шлуночка Млж (Вт) визначали за формулою:
Млж = ОСВ * СГД * 1,33 * 10-4.
Таким чином, на кожному етапі дослідження, у кожного обстежуваного були отримані наступні групи показників:
- Системної гемодинаміки - систолічний об`єм крові (СОК), частота серцевих скорочень (ЧСС), хвилинний об`єм кровотоку (МОК), серцевий індекс (СІ), об`ємна швидкість викиду крові (ОСВ), потужність лівого шлуночка (Млж), загальний периферичний опір (ОПС ).
- Фракції церебрального кровотоку - процентне співвідношення церебрального і системного кровотоку (відносна церебральна фракція кровообігу - Їм / о) і абсолютна церебральна фракція кровообігу - об`ємна швидкість мозкового кровотоку (Км).
- Тонусу церебральних судин (контурний аналіз реоенцефалограми) - часовий показник судинного тонусу (ВПСТ), амплітудний показник судинного тонусу (АПСТ), максимальна швидкість швидкого наповнення судин (МСБН), середня швидкість повільного наповнення судин (ССМН), реографічний систолічний індекс (РСІ), тривалість анакроти і Катакроту (відповідно: Тан і ТКТ), реографічний діастолічний індекс (РДІ) - веноартеріальное відношення (В / А) і венозний відтік крові з церебрального басейну (ВО).
Таким чином, більшість використаних у справжніх дослідженнях показників кровообігу є комплексними, пов`язаними з величиною артеріального тиску, частотою серцевих скорочень, насосної функцією серця. У той же час, динаміка цих показників визначається зрушеннями гормональних регуляцій і вегетативного статусу людини, що особливо важливо при дослідженні змін системної та регіонарної гемодинаміки при проведенні функціональних навантажувальних проб.
При аналізі, у виборі розрахункових показників церебрального кровообігу акцент був зроблений на ті з них, які відображали рівень тонусу артерій різного діаметру, величину швидкості заповнення судин кров`ю, параметри перерозподілу крові між різними ділянками судинного русла головного мозку. Деякі показники (Тан і ТКТ), з урахуванням значного зростання частоти серцевих скорочень у обстежуваних при проведенні тестових навантажень, були визначені по відношенню до тривалості серцевого циклу. Цим виключалося вплив зростання ЧСС на тривалість аналізованих фаз пульсової кривої (Жернавков А.Ф., 1979).
З метою отримання більш повної інформації про особливості церебральної гемодинаміки і системного кровообігу і закономірності їх регуляцій (Романов В.В., Чернова І.І., 1983 Тупіцин І.О., 1983 Трифонов Е.В., 1984) в дослідженнях використовувалися функціональна проба загальної дії: пасивна антиортостатическая (АОС) (Яруллин Х.Х., 1983). АОС достовірно стандартизується і характеризуються високою відтворюваністю результатів, оскільки в умовах пасивного антиортостаз можливість зміщення реографічного електродів відносно поверхні шкіри зведена до мінімуму.
При проведенні проб враховувалося, що АОС дозволяє досліджувати реактивність церебральних судин в умовах полегшеного артеріального припливу крові і її утрудненого відтоку з судинного басейну головного мозку (Алексєєв Д.А. та ін., 1974). Антиортостатическом вплив викликає констрікторние реакції дрібних артерій і артеріол церебрального басейну і є високоінформативним для досліджень віно-артеріальних ефектів, що регулюють кровонаповнення регіонарних мікросудин (Яруллин Х.Х., Горнаго В.А., Васильєва Т.Д. і ін., 1980). Згідно зі спостереженнями ряду авторів найбільш інформативним є антиортостаз -30о (Алексєєв Д.А., Яруллин Х.Х., Крупина Т.Н., і ін., 1974 Жернавков А.Ф., 1979).
