Лораксон

Лораксон - антибактеріальний лікарський засіб.

Форма випуску та склад

Випускають Лораксон в формі порошку для приготування розчину для внутрішньом`язового і внутрішньовенного введення: кристалічний, білий або білий зі злегка жовтуватим відтінком (у флаконах по 10 мл у комплекті з розчинником в ампулах по 10 мл або без нього-1 комплект, 1 або 10 флаконів в пачці картонній).

1 флакон містить діючу речовину: цефтриаксон - 0,5 або 1 м

Розчинник: вода для ін`єкцій.

Показання до застосування

Лораксон застосовують для лікування інфекційно-запальних захворювань, викликаних чутливими до нього мікроорганізмами:

• Інфекції у пацієнтів зі зниженим імунітетом;
• сепсис;
• Інфекції дихальних шляхів (включаючи пневмонію);
• менінгіт;
• Інфекції ЛОР-органів;
• Інфекції нирок і сечовивідних шляхів;
• Інфекції кісток і суглобів;
• Інфекції шкіри;
• Інфекції статевих органів (включаючи гонорею);
• Інфекції черевної порожнини: запальні захворювання жовчовивідних шляхів, шлунково-кишкового тракту, перитоніт.

Також лікарський засіб застосовують для профілактики інфекцій в післяопераційному періоді.

Протипоказання

Застосування Лораксона протипоказано в I триместрі вагітності, а також при гіперчутливості до пеніцилінів і цефалоспоринів.

З обережністю препарат застосовують у недоношених дітей і при наявності таких станів / захворювань:

• Гипербилирубинемия у новонароджених;
• II і III триместр вагітності;
• Період грудного вигодовування;
• Ниркова недостатність;
• Неспецифічний виразковий коліт;
• Печінкова недостатність;
• Ентерит або коліт, пов`язаний з прийомом антибіотиків.

Спосіб застосування та дозування

Приготований з порошку Лораксон розчин застосовують внутрішньом`язово або внутрішньовенно.

Режим дозування:

• Дорослі і діти старше 12 років: середня добова доза - 1-2 г 1 раз на день (через 24 год) - при інфекціях, спричинених помірно чутливими патогенами і в тяжких випадках разову дозу можна збільшити в 2 рази (до 4 г);
• Діти у віці до 12 років і немовлята: добова доза - 0,02-0,075 г на 1 кг маси тіла-дітям з масою тіла 50 кг і більше Лораксон призначають в дозах, призначених для дорослих. Дозу препарату, що перевищує 0,05 г на 1 кг маси тіла, слід вводити внутрішньовенно протягом, як мінімум, півгодини;
• Новонароджені (до двох тижнів): при введенні препарату 1 раз в день - 0,02-0,05 г на 1 кг маси тіла. У зв`язку з незрілої ферментної системою новонароджених, не рекомендується застосовувати дозу, що перевищує 0,05 г на 1 кг маси тіла.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання.

У випадках бактеріального менінгіту у дітей (в тому числі у новонароджених) початкова доза Лораксона становить 0,1 г на 1 кг маси тіла 1 раз на день-максимальна добова доза - 4 г. Далі, коли вдалося виділити патогенний мікроорганізм і визначити його чутливість, дозу відповідно зменшують.

Найбільша ефективність терапії, в залежності від збудника, досягається в наступні терміни:

• Менінгокок: 4 дня;
• Гемофільна паличка: 6 днів;
• Пневмококк: 7 днів;
• Чутливі ентеробактерії: 10-14 днів.

Рекомендована доза препарату при лікуванні гонореї, спричиненої як утворюючими, так і необразующімі штамами, становить 0,25 г одноразово внутрішньом`язово.

До проведення інфікованих або імовірно інфікованих хірургічних втручань і попередження післяопераційних заражень, в залежності від небезпеки інфекції, рекомендується за 30-90 хв одноразово ввести 1-2 г цефтриаксону.

Добова доза препарату для пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня не повинна перевищувати 2 м

Рекомендації, щодо приготування розчину і введення лікарського засобу:

• Внутрішньом`язове введення: 1 г Лораксона розводять в 3,5 мл 1% розчину лідокаїну і вводять глибоко в сідничний м`яз (в одну сідницю вводять не більше 1 г препарату). Слід враховувати, що розчин лідокаїну ніколи не можна вводити внутрішньовенно;
• Внутрішньовенні ін`єкції: 1 г порошку розводять у 10 мл стерильної дистильованої води і вводять внутрішньовенно повільно протягом 2-4 хв;
• Внутрішньовенні інфузії: 2 г лікарського засобу розводять в 40 мл розчину, вільного від кальцію (5% розчин фруктози, 0,9% розчин натрію хлориду, 5% або 10% розчин глюкози). Тривалість інфузії - не менше півгодини.

Побічна дія

Під час терапії Лораксоном можуть виникати побічні ефекти з боку деяких систем і органів:

• Травна система: порушення функції печінки (підвищення активності печінкових трансаміназ- рідко - білірубіну або лужної фосфатази, холестатичнажовтуха), біль у животі, дисбактеріоз, псевдомембранозний ентероколіт, глосит, метеоризм, стоматит, порушення смаку, нудота, діарея або запор, блювання;
• Система кровотворення: тромбоцитоз, лімфопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, гранулоцитопенія, гіпокоагуляція, подовження протромбінового часу, тромбоцитопенія, нейтропенія, зниження концентрації плазмових факторів згортання (II, VII, IX, X);
• Сечовидільна система: порушення функції нирок - олігурія, гіперкреатинінемія, азотемія, гематурія, підвищення вмісту сечовини в крові, анурія, циліндрурія, глюкозурія;
• Місцеві реакції: інфільтрат і болючість в місці внутрішньом`язового введення, флебіт, болючість по ходу вени;
• Алергічні реакції: свербіж, лихоманка або озноб, висипання, крапівніца- рідко - поліморфна еритема (включаючи синдром Стівенса-Джонсона), еозинофілія, анафілактичний шок, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, сироваткова хвороба;
• Інші: кандидоз, головний біль, суперінфекція, носові кровотечі, запаморочення.

особливі вказівки

У випадках одночасної важкої печінкової і ниркової недостатності необхідний регулярний контроль концентрації лікарського засобу в плазмі крові.

У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, повинен проводитися контроль концентрації цефтриаксону в плазмі, так як в таких випадках може знижуватися швидкість його виведення.

При тривалому лікуванні рекомендується регулярно контролювати показники функціонального стану нирок і печінки, картину периферичної крові.

У рідкісних випадках при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура відзначаються затемнення, які зникають після відміни Лораксона (при супутніх болях в правому підребер`ї рекомендується продовжувати введення препарату і провести симптоматичне лікування).

У період терапії протипоказаний прийом алкоголю (етанолу), в зв`язку з можливістю розвитку дисульфірамоподібних ефектів: головний біль, спазм в області шлунка, зниження артеріального тиску, тахікардія, почервоніння обличчя, задишка, нудота, блювота.

Незважаючи на те, що до призначення Лораксона, як і інших цефалоспоринових антибіотиків, проводять детальний збір анамнезу, не можна виключати можливість розвитку анафілактичного шоку, що вимагає проведення негайної терапії (спочатку внутрішньовенно вводять адреналін, далі - глюкокортикоїди).

Пацієнтам похилого віку і ослабленим хворим в період застосування препарату може знадобитися призначення вітаміну К.

Застосування Лораксона у новонароджених з гіпербілірубінемією (особливо у недоношених) вимагає великої обережності. Це пов`язано з тим, що цефтриаксон, як і інші цефалоспоринові антибіотики, може виділяти білірубін, зв`язаний з альбуміном сироватки крові.

лікарська взаємодія

Між цефтриаксоном і аміноглікозидами, щодо впливу на багато грамнегативнібактерії, має місце синергізм. Незважаючи на те, що передбачити посилення подібних комбінацій заздалегідь не можна, при важких і загрозливих для життя інфекціях (наприклад, що викликаються синьогнійної палички) їх спільне призначення є обґрунтованим.

Цефтриаксон несумісний з етанолом.

Нестероїдні протизапальні засоби та інші інгібітори агрегації тромбоцитів збільшують імовірність кровотечі.

При застосуванні цефтриаксону в поєднанні з петльовими діуретиками та іншими нефротоксичними препаратами, збільшується ризик розвитку нефротоксичності.

Цефтриаксон і аміноглікозиди фізично несумісні, в зв`язку з чим застосовувати їх слід окремо (в рекомендованих дозах).

Цефтриаксон не можна змішувати в одному шприці або інфузійному флаконі з іншими антибактеріальними препаратами.

Терміни та умови зберігання

Зберігати в захищеному від світла, сухому та недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 ° С.

Термін придатності - 2 роки.